Очікує на перевірку

Ковач Павло Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ковач.
Ковач Павло Павлович
Народження9 червня 1959(1959-06-09) (65 років)
Свобода
Країна Україна
НавчанняЗакарпатська академія мистецтв
Діяльністьхудожник

Павло Павлович Ковач (нар. 9 червня 1959, Свобода, Берегівський район, Закарпатська область) — український художник, куратор[1], живописець, графік, перформер, вчитель, учасник групи «Поп-транс», співзасновник галереї «Коридор» та музею-майстерні Павла Бедзира, член спілки художників України.

Мешкає та працює в Ужгороді.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Павло Ковач народився 9 червня 1959 року в с. Свобода Берегівського району Закарпатської області. У 1976 році вступив в Ужгородське училище прикладного мистецтва на відділення художньої обробки металу. Навчався у Василя Петрецького, Івана Маснюка, Шандора Петкі, Йосипа Пала та інших відомих художників Закарпаття. У 1978 році познайомився з Павлом Бедзіром: авангардним художником, майстром абстрактного мистецтва та творчим дисидентом. Ця зустріч мала величезне значення у творчому розвитку молодого художника[2].

З 1984 року Павло розпочав виставкову діяльність, а через 5 років взяв участь у міжнародному бієнале. З 1989 по 2002 рік працює вчителем малювання у Ужгородській гімназії. У 1998 році входить до мистецької групи «Поп-транс», з якої проводяться десятки виставок у Бостоні, Берліні, Парижі, Києві та в інших містах України[3].

З 2002 року Павло Ковач займається реконструкцією та реставраційною роботою. Він відновлює розписи Хрестовоздвиженського кафедрального греко-католицького собору в Ужгороді, а також церкви у с. Білки Іршавського району Закарпатської області. У 2003 році започатковує неформальну Галерею «Коридор», що об'єднує митців, музикантів та літераторів з нетрадиційною формою художнього висловлювання[4]. У 2009 році ініціює перше вручення премії Павла Бедзира — її отримав Роберт Саллер за твір «Ксенія». В 2011 лауреатом премії став Володимир Топій. В різні роки нею були нагороджені Антон Варга, Петро Ряска та Данило Ковач. В 2016 році засновує майстернею-музеєм Павла Бедзира[5], де діє бібліотека заснована ще Павлом Бедзиром, проводяться зустрічі з художниками, презентації проектів, портфоліо, ревю та дискусії, події та виставки, пов'язані з діяльністю резиденції «Вибачте, вільних номерів немає».[6]

Творчість

[ред. | ред. код]

Павло Ковач займається живописом, інсталяцією, відео-перформансом. Він підкреслює, що не працює у єдиному стилі і позитивно ставиться до всіх форм мистецтва.

Роботи художника виставлялися у художній галереї сучасного мистецтва Bottega, Щербенко артцентрі,[7] Національному культурно-мистецькому та музейному комплексі «Мистецький арсенал», Музеї історії міста Києва, Карась Галереї (усі вони знаходяться в м. Київ). Роботи митця демонстрували в ILKO Gallery, галереї «Ужгород» (Ужгород), галереї Коридор (Ужгород), в Галереї Дзиґа[8], Галереї Гаррі Боумена (Львів), галереї Детенпула (Львів)[9], а також у галереях та на фестивалях в Польщі, Угорщині, Словаччини, Італії, США та в інших країнах[10]. Учасник проекту Відкритий архів[11] та проекту Відкритої групи "ArsLongaVitaBrevis"[12].

Павло Павлович Ковач курував виставки, відомий своїми перформансами та особливо справою збереження пам'яті про життя і творчість Павла Бедзира, якого він називає своїм вчителем.[13][14] Також, неформальний вчитель вплинув на молодше покоління художників Закарпаття, серед яких Аттіла та Томаш Гажлінскі, Антон Варга, Петро Ряска, Павло Ковач молодший, Данило Ковач, Юрій Білей, Станіслав Туріна.


Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ «Покровці» у «Коридорі». MUKACHEVO.NET (укр.). Процитовано 18 вересня 2020.
  2. ↑ Ковач Павло (старший). zakarpat.brovdi.art (укр.). Архів оригіналу за 8 Червня 2020. Процитовано 8 червня 2020.
  3. ↑ Ужгородський «Поп-Транс» виставляється в мистецькій галереї Гері Боумена у Львові @ Закарпаття онлайн. Закарпаття онлайн. Архів оригіналу за 8 Червня 2020. Процитовано 8 червня 2020.
  4. ↑ 15 років галереї Коридор. Varosh (укр.). 20 березня 2018. Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 8 червня 2020.
  5. ↑ Uzhgorod.in. Комната-музей Павла Бедзира (АНОНС). uzhgorod.in (ru-RU) . Архів оригіналу за 7 Серпня 2020. Процитовано 18 вересня 2020.
  6. ↑ Арт-гид по современному искусству Украины. Часть 2. Архів оригіналу за 23 Жовтня 2020. Процитовано 15 травня 2020.
  7. ↑ Мистецтво і страждання у проекті Павла Ковача. ART Ukraine. Архів оригіналу за 6 Лютого 2020. Процитовано 18 вересня 2020.
  8. ↑ » Archive » пожовкле листя або Зріз Контекстної Присутності (укр.). Архів оригіналу за 7 Серпня 2020. Процитовано 18 вересня 2020.
  9. ↑ Tumblr. Tumblr. Архів оригіналу за 4 Листопада 2021. Процитовано 18 вересня 2020.
  10. ↑ Павло Ковач: художник без рамок. Varosh (укр.). 28 квітня 2020. Архів оригіналу за 8 Червня 2020. Процитовано 8 червня 2020.
  11. ↑ Відкритий архів. openarchive.com.ua. Архів оригіналу за 24 Вересня 2020. Процитовано 18 вересня 2020.
  12. ↑ Ars longa vita brevis - ВІДКРИТА ГРУПА. open-group.org.ua. Архів оригіналу за 16 Лютого 2020. Процитовано 18 вересня 2020.
  13. ↑ Карпенко, Дмитро. Павло Ковач: „Я вільний від усіляких стилів, бо маю інші пріоритети“. Український журнал. Архів оригіналу за 30 Грудня 2020. Процитовано 18 вересня 2020.
  14. ↑ Історія художника Бедзіра, яка розповідає про життя покоління. Українська правда _Життя. Архів оригіналу за 23 Вересня 2020. Процитовано 18 вересня 2020.

Відео

[ред. | ред. код]
Відео перформансів та робіт
[ред. | ред. код]
Інтерв'ю
[ред. | ред. код]
  • Відеопортрет художника [Архівовано 22 Вересня 2020 у Wayback Machine.]
  • Павло Ковач про виставку «Культурний ландшафт». «Ранок на Тисі» (24.10.17)
  • Павло Ковач про здобуття ордена Кирила та Мефодія. «Ранок з UA: Закарпаття» (27.01.2020)
  • Ужгородцям і гостям міста презентували ювілейну «Стіну» Павла Ковача
  • «Мистецтво жити». В сплетінні епох. Павло Ковач телеканал Тиса-1, (30.04.13)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ковач_Павло_Павлович&oldid=41129740