Ковила каменелюбна
| Ковила каменелюбна | |
|---|---|
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Клада: | Комелініди (Commelinids) |
| Порядок: | Тонконогоцвіті (Poales) |
| Родина: | Злакові (Poaceae) |
| Підродина: | Мітлицевидні (Pooideae) |
| Рід: | Ковила (Stipa) |
| Вид: | Ковила каменелюбна (S. lithophila)
|
| Біноміальна назва | |
| Stipa lithophila P.A.Smirn. ex Roshev, 1934
| |
Ковила́ каменелю́бна (Stipa lithophila)[1] — багаторічна рослина родини тонконогових, ендемік України. Занесена до Європейського червоного списку і Червоної книги України у статусі «Неоцінений». Перспективна декоративна і протиерозійна культура.
Трав'яниста рослина заввишки 40-55 см, гемікриптофіт. Коренева система густомичкувата. Злак утворює щільні дернини завширшки до 20 см. Стебла являють собою численні соломини. Листки щетиноподібні, згорнуті, іноді плоскі, 30-40 см завдовжки та 3-7 мм завширшки. Більшість з них сконцентрована біля основи стебел у вигляді розетки, стеблових листків 3-4 штуки. Суцвіття — розлога волоть. Остюк 30-42 см завдовжки, білопірчастий.
Вид світлолюбний і посухостійкий, полюбляє ґрунти з високим вмістом кальцію. Зростає у кам'янистих степах, на узліссях та в розріджених хвойних лісах, а також серед скель, де виходи верхнеюрських вапняків оголюються, а в щілинах накопичується дерновий ґрунт. У місцях з локально високою чисельністю під час цвітіння створює аспект. Квітне у травні-червні, плодоносить у липні. Розмножується вегетативно та насінням.
Ареал виду надзвичайно вузький — ковила каменелюбна розповсюджена лише у Гірському Криму, окремі особини інколи трапляються на південному узбережжі півострова. Популяції сильно фрагментовані, розріджені і лише зрідка утворюють смуги з суцільним проектним покриттям.
В минулому популяції ковили каменелюбної зазнавали сильного антропогенного тиску внаслідок надмірного випасання худоби, станом на 2015 рік нормальному відтворенню виду перешкоджають переважно природні фактори (низька екологічна пластичність і конкурентна спроможність виду). Рослина охороняється в Ялтинському гірсько-лісовому, Кримському, Карадазькому заповідниках, заказниках «Новий Світ», «Мис Айя», Байдарському, пам'ятках природи «Демерджі», «Ак-Кая» та «Гора Кішка».
У зв'язку з низькою чисельністю вид господарського значення не має, хоча доволі декоративний. В природі ковила каменелюбна приносить користь запобігаючи ерозії, особливо в місцях з тонким і нетривким шаром ґрунту.
Монотиповий вид, в межах якого не описано жодних підвидів. В європейських наукових колах цей таксон розглядається як синонім ковили пірчастої.[1] В свою чергу, синонімом ковили каменелюбної вважається Stipa eriocaulis Borb. subsp. lithophila (P.Smirn.) Tzvelev.
- ↑ а б The Plant List.(англ.)
- Ковила каменелюбна [Архівовано 24 Жовтня 2014 у Wayback Machine.] в Червоній книзі України. — Переглянуто 2 січня 2015