Коган-Ясний Віктор Мойсейович
Коган-Ясний Віктор Мойсейович | |
---|---|
Народився | 16 липня 1889 Полтава |
Помер | 20 липня 1958 (69 років) Харків |
Країна | ![]() ![]() ![]() |
Діяльність | науковець, терапевт ![]() |
Alma mater | Імператорський Харківський університет |
Галузь | терапія, ендокринологія |
Заклад | Харківський медичний інститут |
Вчене звання | професор |
Науковий ступінь | доктор медичних наук |
Науковий керівник | Шатілов Петро Іванович |
Членство | Харківське медичне товариство |
Відомий завдяки: | вивченню дії інсуліну |
Нагороди | ![]() |
Коган - Ясний Віктор Мойсейович (справжне прізвище - Коган) ( нар.1889, Полтава , Російська імперія — пом.1958, Харків, УРСР, СРСР) — український радянський лікар, терапевт, доктор медичних наук, професор. Заслужений діяч науки УРСР (1941) [1].
Народився 16 липня 1889 року у сім'ї службовців [2]. Закінчив Полтавську гімназію, у 1905 році, цього ж року вступив на природниче відділення фізико-математичного факультету Харківського університету, у 1910 році перевівся на медичний факультет університету, який закінчив у 1913 році. Також у 1913 році навчався на курсах з бактеріології, гігієни харчових продуктів у проф. С. В. Коршуна. Учень професора Шатілова П.І. Спочатку, у 1912 – 1914 роках працював у хіміко-бактеріологічній лабораторії, де завідував хіміко-мікроскопічним відділенням. У 1914 – 1918 роках, у Першу світову війну, у діючій армії проходить службу на посаді полкового лікаря. Після закінчення війни повернувся до Харкова. Видатний клініцист, терапевт та ендокринолог, педагог, усе життя якого було пов’язане з Харківською вищою медичною школою. З 1918 по 1955 працював у Харківському медичному інституті, де завідував різними кафедрами терапевтичного профілю [3] [4].
Приват-доцент кафедри факультетської терапії (1926), завідувач кафедри внутрішніх хвороб санітарно-гігієнічного факультету (1932-38 рр.), завідувач кафедри госпітальної терапії II Харківського медичного інституту (1938-41 рр.), завідувач кафедри госпітальної терапії Киргизького медичного інституту (1941-1943 роки.), завідувач терапевтичної клініки Московського обласного науково-дослідного клінічного інституту («МОНИКИ») (1943 рік), завідувач кафедри госпітальної терапії Харківського медичного інституту (1943-53 рр). Перший головний лікар студентської лікарні у Харкові. У 1953 році репресований за "справою лікарів", реабілітований в тому ж році. У 1954-1955 роках – завідувач кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб, обіймав посаду консультанта при обласній фізіотерапевтичній лікарні [4].
Помер 20 липня 1958 року. Похований на міському кладовищі № 2.

Більшість клініко-експериментальних робіт Віктора Мойсейовича присвячено проблемам ендокринології, виразкової хвороби, есенціальній гіпертензії. Вивчав гіпертонічну хворобу, запропонував класифікацію гіпертоній, яка надала можливість диференційовано лікувати це захворювання [5].
У 1922 році вперше на Україні в лабораторії академіка Данилевського В.Я. вивчав дію інсуліну [6]. У 1923 році вперше в Радянському Союзі отримав вітчизняний інсулін. Вчений зробив внесок у розвиток вітчизняної воєнно-польової терапії [7] [5].
Більшість його клініко-експериментальних робіт присвячено проблемам ендокринології[8], виразкової хвороби, есенціальній гіпертензії.
Автор 9 монографій, близько 40 посібників, підручників та збірників, 175 наукових робіт з різних питань внутрішньої медицини, ендокринології, фізіології, фармакології. Під його керівництвом захищено 15 докторських і 35 кандидатських дисертацій.
У 1919 році — секретар Союзу лікарів Харківської губернії, 1919—1925 — секретар журналу «Лікарська справа»[9], єдиного на той час медичного часопису в Україні[джерело?], з 1926 року — один з редакторів журналу. У 1919 році разом з В. Я. Данилевським виступив ініціатором створення Органотерапевтичного інституту Харківського медичного товариства (ХМТ, сьогодні Інститут проблем ендокринної патології НАМН України імені В. Я. Данилевського), у 1926 році організував першу в СРСР ендокринологічну клініку. У 1921 році організував у Харкові студентські лікарню і поліклініку. У 1922 році призначається уповноваженим Наркомату охорони здоров'я УРСР і Червоного Хреста з обстеження голодуючих губерній України[4].
У 1927 році ініціював створення курорту «Березівські мінеральні води»[10], науковий консультант та член Ради курорту. Фундатор створення Інституту харчування у Харкові (1931). Це перший науковий та лікувальний заклад такого роду. На початку роботи закладу очолював інститут, потім був заступником директора з наукової роботи. Досліджував проблеми голоду та використовував свій досвід при організації лікувального харчування на харківських заводах, при відкритті першого в Україні дієтичного диспансеру (1925), поклавши початок розвитку по всій країні дієтичних диспансерів, столових та дієтичних кутків. У 1931 році призначається заступником голови Української науково-харчової ради при Наркоматі охорони здоров'я УРСР та консультантом відділу громадського та лікувального харчування Наркомату. Вчений є засновником лікувального харчування в Україні[джерело?].
Під керівництвом В. М. Когана-Ясного з 1930 року регулярно проводились Всеукраїнські наради лікарів з ендокринології та органотерапії. У 1932 році його було призначено головою Надзвичайної комісії з оздоровлення України при Надзвичайній санітарній комісії Наркомату охорони здоров'я УРСР. Віктор Мойсейович у цій комісії очолював роботу з ліквідації висипного тифу у Харкові. Був активним учасником майже усіх союзних і республіканських терапевтичних, ендокринологічних, фізіологічних та інших медичних з'їздів[4].
Неодноразово обирався депутатом районних та міської рад Харкова[5].
Один із засновників найстарішого медичного журналу «Лікарська справа» (архів), Голова Правління Харківського ендокринологічного товариства, беззмінний член Правління ХМТ, Голова Правління ХМТ (1933-1944).
З його ініціативи у м. Фрунзе (м. Бішкек) реорганізоване медичне товариство та відкрито першу терапевтичну клініку (1943). Головний терапевт евакошпиталів НКОЗ УРСР (1944) [4]. Головний терапевт Міністерства охорони здоров’я УРСР (1945-1946). Вчений був редактором багатьох інших авторитетних медичних журналів: «Клиническая медицина», «Радянська медицина» та ін. [4].
За тяжку працю у роки війни нагороджено медалями «За доблестный труд в Великой Отечественной войне 1941 – 1945 гг.», «За победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941 – 1945 гг.» [7].

До ювілейних дат персоналії вийшли статті у фахових медичних журналах [11] та сюжети на YouTube [12]. На вулиці Алчевських, проти будинку № 6 розміщена пам'ятна дощечка Когана-Ясного.
- Перцева Ж. М. . Коган-Ясний Віктор Мойсейович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [онлайн] / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2013. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=7455 [Архівовано 28 Жовтня 2021 у Wayback Machine.]
- Вчені Харківського державного медичного університету / за ред. А. Я. Циганенка. — Х.: ВАТ Видавництво «Харків», 2002. — 470 с.: ил. Мала Л.Т., Латогуз І.К., Зайченко О.Є. Коган-Ясний Вітор Мойсейович — С.152-154.
- Коган-Ясний Віктор Мойсейович – терапевт, вчений. До 130- річчя від дня народження : біобібліогр. нарис / уклад. : І. В. Киричок, Л. Є. Корнілова, Т. В. Костюкевич, О. О. Терлецька ; наук. консуль- танти : М. П. Бойчак, Ж. М. Перцева ; Нац. наук. мед. б-ка України, Наук. б-ка Харків. нац. мед. університету. – Київ : ННМБУ ; Харків : ХНМУ, 2019. – 128 с. URL:http://repo.knmu.edu.ua/bitstream/123456789/23776/1/Коган-Ясний_2019.pdf [Архівовано 29 Жовтня 2021 у Wayback Machine.].
- Міська студентська лікарня Харківської міської ради. Історія. URL:https://studhosp.city.kharkov.ua/історія/ [Архівовано 27 Жовтня 2021 у Wayback Machine.]
- ↑ Коган-Ясний Віктор Мойсейович — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Архів оригіналу за 28 Жовтня 2021. Процитовано 28 жовтня 2021.
- ↑ Коган-Ясный, Виктор Моисеевич. histpol.pl.ua. Архів оригіналу за 28 Жовтня 2021. Процитовано 28 жовтня 2021.
- ↑ Віктор Мойсейович Коган-Ясний. Скарбниця Харківської медицини. Постаті : біографічний довідник / за заг. ред. В. М. Лісового. — Харків : ХНМУ, 2015. — 128 с. : фото. Стор. 57.
- ↑ а б в г д Лісовий, В.М. Життя і доля творця вітчизняного інсуліну В. М. Когана-Ясного (до 130-річчя з дня народження). Вірні клятві Гіппократа: розповіді про тих, хто є взірцем для прийдешніх поколінь лікарів / за ред.: В. М. Лісового, В. А. Капустника, Ж. М. Перцевої ; укладачі: Ж. М. Перцева, І. В. Киричок, О. В. Семененко ; Харківський національний медичний університет. – Харків : ХНМУ, 2020. – 624 с. – С. 305 – 323.
- ↑ а б в Перцева, Ж.М. Коган-Ясний Віктор Мойсейович (1889 – 1958). Видатні вихованці Харківської вищої медичної школи : біобібліографічний довідник / за заг. ред. В. М. Лісового. – Харків : ХНМУ, 2010. – 208 с. : фото. Стор. 92–93.
- ↑ Трагедия создателя отечественного инсулина. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Архів оригіналу за 28 Жовтня 2021. Процитовано 28 жовтня 2021.
- ↑ а б Коган-Ясний Віктор Мойсейович – терапевт, вчений. До 130-річчя від дня народження : біобібліогр. нарис. уклад.: І. В. Киричок, Л. Є. Корнілова, Т. В. Костюкевич, О. О. Терлецька ; наук. консультанти: М. П. Бойчак, Ж. М. Перцева ; Нац. наук. мед. б-ка України, Наук. б-ка Харків. нац. мед. університету. – Київ : ННМБУ ; Харків : ХНМУ, 2019. – 128 с.
- ↑ Administrator. Коган-Ясный Виктор Моисеевич - Российская Диабетическая Ассоциация. www.diabetes-ru.org. Архів оригіналу за 29 Жовтня 2021. Процитовано 29 жовтня 2021.
- ↑ (рос.)«Врачебное дело»(«Лікарська справа»)
- ↑ Киричок, Ірина Василівна; Корнілова, Лідія Євгенівна; Костюкевич, Тетяна Василівна; Терлецька, Олеся Олександрівна; Бойчак, Михайло Петрович; Перцева, Жаннета Миколаївна (2019-07). Коган-Ясний Віктор Мойсейович – терапевт, вчений. До 130-річчя від дня народження (укр.). ХНМУ. Архів оригіналу за 29 Жовтня 2021. Процитовано 29 Жовтня 2021.
- ↑ Lisovyi, V. M.; Boychak, M. P.; Pertzeva, Zh V. (19 березня 2019). Життя і доля творця вітчизняного інсуліну В. М. Когана – Ясного (до 130-річчя з дня народження). Український терапевтичний журнал (укр.). № 1. с. 103—114. doi:10.30978/UTJ2019-1-103. ISSN 2522-1175. Архів оригіналу за 28 Жовтня 2021. Процитовано 28 жовтня 2021.
- ↑ Выпуск 1.11 Виктор Коган-Ясный. Максим Розенфельд. История медицины в лицах (укр.), архів оригіналу за 28 Жовтня 2021, процитовано 28 жовтня 2021