Коган Лазар Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Коган Лазар Йосипович
Народився1889
Красноярський повітd, Єнісейська губернія, Російська імперія
Помер3 березня 1939(1939-03-03)[1]
Розстрільний полігон «Комунарка», Ленінський район, Московська область, РРФСР, СРСР
ПохованняРозстрільний полігон «Комунарка»
Країна Російська імперія
 СРСР
Діяльністькомісар
Знання мовросійська
ЧленствоЦентральний виконавчий комітет СРСР
Військове званнястарший майор державної безпеки
ПартіяКПРС
Автограф
Нагороди
орден Леніна орден Червоного Прапора

Коган Лазар Йосипович (1889, Красноярський повітd, Єнісейська губернія — 3 березня 1939(1939-03-03), Розстрільний полігон «Комунарка», Московська область) — діяч ВЧК-ОГПУ-НКВД СРСР, старший майор держбезпеки (1935). Начальник ГУЛАГ ОГПУ (1930–1932). Заступник начальника ГУЛАГ ОГПУ-НКВД (1932–1936).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в селі Єлівка (або с. Ялівка Нахвальської волості) Красноярського повіту Єнісейської губернії в єврейській родині, батько торгував хутром, був купцем 1-ї гільдії.

Активний учасник революційного руху, анархо-комуніст. У 1908 Київським військово-окружним судом за участь у збройних пограбуваннях засуджений до смертної кари, заміненою вічною каторгою, яку відбував у Єлисаветградському та Херсонському централах. Член партії більшовиків з липня 1918.

Служив у РСЧА — комісар батальйону, начальник партійної школи.

У 1920 — начальник Особливого відділу (ОВ) 9-ї армії, начальник ОВ при ЧК Терської області. Потім у ЧК-ГПУ на Північному Кавказі — начальник Новоросійської ЧК, з 1923 — заступник начальника Дагестанської ЧК.

З 1926 — помічник начальника Головного управління прикордонної охорони та військ ОГПУ (ДУПОіВ/ОГПУ) СРСР.

У 1930 — помічник начальника ОВ ОГПУ.

У 1930–1932 — начальник УЛАГ ОГПУ, з 1932 — заступник начальника ГУЛАГ, начальник Біломорбуду, до серпня 1936 — начальник будівництва каналу Москва-Волга.

У 1936–1937 — заступник народного комісара лісової промисловості СРСР.

4 серпня 1933 року нагороджений орденом Леніна (№ 527) за активну участь у керівництві будівництвом Біломоро-Балтійського каналу, орденом Червоного Прапора. Член ЦВК СРСР у 1935-1937 роках.

Заарештований 31 січня 1938 року.

3 березня 1939 року розстріляний за вироком Військової колегії Верховного суду СРСР.

Реабілітований у 1956 році.

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]