Кожанов Григорій Петрович

Кожанов Григорій Петрович
Народився	1905(1905) місто Умань, тепер Черкаської області
Помер	9 червня 1968(1968-06-09) місто Донецьк
Діяльність	державний діяч
Партія	КПРС
Нагороди

Григорій Петрович Кожанов (нар. 1905(1905), місто Умань, тепер Уманського району Черкаської області — 9 червня 1968, місто Донецьк) — український радянський діяч, 1-й секретар Переяслав-Хмельницького райкому КП(б)У Київської області, секретар Київського та Сталінського обкомів КПУ. Депутат Верховної Ради УРСР 2-го скликання.

Біографія

Народився у родині робітника. Трудову діяльність розпочав у 1912 році підручним мостовика. З дванадцятирічного віку наймитував.

У 1921—1924 роках — у Червоній армії. Після демобілізації — голова сільської ради, працівник на підприємствах Цукротресту.

Член ВКП(б) з 1929 року.

Закінчив Київську вищу сільськогосподарську школу.

У 1930-х роках — заступник директора машинно-тракторної станції (МТС) із політичної частини; голова виконавчого комітету районної ради депутатів трудящих.

До 1941 року — 1-й секретар Ладиженського районного комітету КП(б)У Київської області.

З 1941 року — на політичній роботі у Червоній армії, учасник німецько-радянської війни. Після важкої контузії був демобілізований.

До 1943 року — начальник Політичного відділу машинно-тракторної станції (МТС) у Киргизькій РСР. У 1943 році — начальник Політичного відділу машинно-тракторної станції (МТС) у Смоленській області РРФСР.

У 1943 — березні 1949 року — 1-й секретар Переяслав-Хмельницького районного комітету КП(б)У Київської області.

У березні 1949 — вересні 1952 року — секретар Київського обласного комітету КП(б)У.

У 1952—1954 роках — слухач Республіканської партійної школи при ЦК КПУ.

У жовтні (затв.) 1954 — 14 вересня 1961 року — секретар Сталінського обласного комітету КПУ з питань сільського господарства.

У 1961—1964 роках — керівник групи державного контролю Ради Міністрів УРСР по Житомирській області.

У 1964—1968 роках — персональний пенсіонер, завідувач партійного архіву Донецького обласного комітету КПУ.

Нагороди

• два ордени Леніна (23.01.1948, 26.02.1958)
• орден Вітчизняної війни 1-го ст. (1.02.1945)
• ордени
• медалі

Джерела

• газета «Київська правда» (Київ) — січень 1947 року.