Козельський Борис Володимирович
| Борис Володимирович Козельський | |||
 | |||
| Ім'я при народженні: | Бернард Вольфович Голованівський | ||
|---|---|---|---|
| Народження: |
5 травня 1902 Проскурів, Подільська губернія, Російська імперія | ||
| Смерть: |
2 січня 1936 (33 роки) Київ, Українська СРР, СРСР | ||
| Національність: | єврей | ||
| Партія: | ВКП(б) (1931–1936) | ||
| Військова служба | |||
| Роки служби: | 1919–1936 | ||
| Приналежність: | РСЧА, ВУЧК—ДПУ—НКВС | ||
| Рід військ: | Дніпровська флотилія | ||
| Звання: |  Майор державної безпеки
| ||
| Битви: | Радянсько-українська війна | ||
| Нагороди: |
| ||
|
| |||
Бори́с Володи́мирович Козе́льський (справжнє ім'я Берна́рд Во́льфович Голова́нівський, 5 травня 1902 року, Проскурів, Подільська губернія, Російська імперія — 2 січня 1936 року, Київ, Київська область, УСРР, СРСР) — радянський військовий та діяч органів державної безпеки. Один із організаторів Голодомору.
Народився в сім'ї друкаря в Проскурові. Закінчив Київське комерційне училище. Працював коректором, репетитором. З 1919 року в РСЧА, рядовий, інструктор політвідділів 58-ї стрілецької дивізії, 12-ї армії, Дніпровської військової флотилії . З 1921 року начальник слідчої комісії ДВФ, політуправління Морських сил Чорного моря (МСЧМ) (потім начальник відділення політуправління МСЧМ), в політуправлінні Українського військового округу.
В органах ЧК з жовтня 1921 року як секретний співробітник, уповноважений по боротьбі з бандитизмом Секретно-оперативного управління ВУЧК, ПП ГПУ по Правобережній Україні, Київського губернського відділу ГПУ, там же тимчасово виконував обов'язки начальника контррозвідувального відділу в 1923 році. Брав участь у ліквідації багатьох повстанських загонів.
1926 р. разом з Ошером Абуговим та Карлом Карлсоном написав циркуляр до органів НКВС, де вказував, що що українська інтелігенція обрала «культурну роботу» як тактику боротьби з радянською владою[1].
З 1924 року працював у контррозвідувальному відділі, секретному відділі, секретно-політичному відділі ДПУ УСРР; з 1931 помічник, з 1932 заступник начальника секретно-політичного відділу. З 1933 року тимчасово виконував обов'язки начальника СПО ГПУ УСРР, з листопада 1934 начальник СПО УГБ НКВД УРСР. Член ВКП (б) з 1931 року (член РКП(б) в 1920 році, проте в 1921 році виключений «за пасивність»).
Застрелився 2 січня 1936 року, 10 січня 1936 року виключений зі списку особового складу НКВС у зв'язку зі смертю. Після цього влаштовані урочисті похорони. 11 квітня 1936 секретаріат ЦК КП(б)У прийняв:
.встановити персональну пенсію в сумі 300 руб. на місяць батькам померлого товариша Козельського — товаришам Голованівському Володимиру Даниловичу та Голованівській Ганні Мойсеєвні
На початку 1937 року посмертно звинувачений у зв'язках з троцькістами (зокрема, з Я. А. Лівшицем).
Автор брошур про боротьбу з «контрреволюцією» в Радянській Україні.
- Козельский Б. В. Григор'євщина. Червоний шлях, № 5 (26) Харків: 1925.
- Козельский Б. В. Шлях зрадництва й авантур (петлюрівське повстанство). Державне видавництво УСРР. К.: 1927.
- С. А. Кокін. Козельський Борис Володимирович [Архівовано 18 Серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 433. — ISBN 978-966-00-0692-8.
- Ю. І. Шаповал. Козельський Борис Володимирович [Архівовано 18 Серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
- Козельський на сайті «Хронос» [Архівовано 24 Вересня 2015 у Wayback Machine.]
