Перейти до вмісту

Козик Віктор Георгійович

Додати посилання
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Козик.
Козик Віктор Георгійович
Народження29 жовтня 1937(1937-10-29) (87 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна СРСР
 Україна
Жанржанрове малярство, пейзаж, портрет і натюрморт
НавчанняКиївський державний художній ліцей імені Тараса Шевченка і Київський державний художній інститут (1963)
Діяльністьхудожник
ВчительКостецький Володимир Миколайович, Трохименко Карпо Дем'янович, Лопухов Олександр Михайлович, Забашта Василь Іванович і Штільман Ілля Нісонович
ЧленСпілка радянських художників України
ДітиКозик Вадим Вікторович
Роботи в колекціїНМІУ, Музей історії Києва, Музей мистецтв Прикарпаття, Миколаївський обласний художній музей імені Василя Верещагіна, Севастопольський художній музей імені Михайла Крошицького і Лівадійський палац
Нагороди
заслужений художник України

Віктор Георгійович Ко́зик (нар. 29 жовтня 1937, Київ - помер 16 липня 2024 року, Київ) — український живописець; член Спілки радянських художників України з 1970 року. Заслужений художник України з 2017 року[1]. Батько художника Вадима Козика[2].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 29 жовтня 1937 року в місті Києві (нині Україна). Закінчив Київську художню середню школу імені Тараса Шевченка[3]; протягом 1957—1963 років навчався у Київському художньому інституті, був учнем Володимира Костецького, Карпа Трохименка, Олександра Лопухова, Іллі Штільмана. Дипломна робота — картина «Леся Українка в гостях у майстра народної творчості» (керівник Василь Забашта)[4].

Працював на Київському художньо-виробничому комбінаті. З 1991 року на творчій роботі[2]. Мешкав у Києві в будинку на вулиці Зенітній, № 5[5] та у будинку на Андріївському узвозі, № 34[6].

Творчість

[ред. | ред. код]

Працює у галузях станкового (створює пейзажі, тематичні картини, портрети, натюрморти) і монументального живопису. Серед робіт:

станковий живопис
  • «Осінь у Карпатах» (1965);
  • «Прикордонник» (1966);
  • «Гірська річка» (1967);
  • «Зима» (1968);
  • «Чернігівські собори» (1970);
  • «Стара Ялта» (1970);
  • «У порту» (1970);
  • «Ялта» (1971);
  • «Басейн» (1971);
  • «Баскетбол» (1971);
  • «Новий цех на металургійному заводі» (1972);
  • «Сейнери» (1972);
  • «Герой Радянського Союзу Леонід Семенович Корнєв» (1973);
  • «Біля причалу» (1974);
  • «Порт» (1975);
  • «Кухар Сабо» (1977);
  • «Траса дружби» (1978);
  • «Зварювальники» (1978);
  • «В народ» (1978);
  • «Вечір у Ялті» (1979);
  • «Очеретяна бухта» (1984);
  • «Арт-бухта» (1984);
  • «Береги Ялти» (1988);
  • «Айва» (1987);
  • «Володимирська гірка» (1989);
  • «Старокиївська гора» (1990);
  • «Києво-Печерська лавра» (1991);
  • «Лаврські мури» (1992);
  • «Весняний Поділ» (1993);
  • «Покровська церква» (1993);
  • «Софія Київська» (1994);
  • «Андріївська церква» (1994);
  • «Боричів Тік» (1995);
  • «Києво-Печерська лавра» (1995);
  • «Андріївський узвіз» (1995);
  • «Хрестовоздвиженська церква» (1996);
  • «Псел» (1996);
  • «Видубичі» (1996);
  • «Передзим'я» (1996);
  • «Весна в Києво-Печерській лаврі» (1997);
  • «На Подолі» (1998);
  • «Сніг у монастирі» (1999);
  • «Півонії» (2000);
  • «Володимирський собор у Херсонесі» (2002);
  • «Бузок» (2006);
  • «Яхт-клуб» (2007);
  • «Весна» (2010).
розписи

Учасник всеукраїнських та всесоюзних виставок з 1964 року. Роботи експонувалися на зарубіжних виставках в Італії, Югославії і Бельгії у 1970 році, Польщі у 1972 році, В'єтнамі у 1974 році, Сирії у 1975 році[4]. Персональні виставки відбулися у Києві у 1977, 1996, 2003, 2005 роках, Москві у 2004 році, Старому Граді у 2009 році[2].

Роботи художника представлені в Національному музеї історії України у Києві, Музеї історії Києва, Музеї мистецтв Прикарпаття в Ужгороді, Миколаївському та Севастопольському художніх музеях, Лівадійському палаці, в Дирекції художніх виставок в Москві[8], у приватних колекціях Сполучених Штатів Америки, Німеччини, Угорщини, Болгарії, Польщі, Ізраїлю, Австралії[3].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Указ Президента України від 8 листопада 2017 року № 355/2017 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва»
  2. ↑ а б в Енциклопедія сучасної України, 2013, Т. 13.
  3. ↑ а б Віктор Козик. Каталог, 1994.
  4. ↑ а б Художники народов СССР, 2002, с. 91, Т. 5.
  5. ↑ Козик Віктор Георгійович // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 556.
  6. ↑ Козик Віктор Георгійович // Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 67.
  7. ↑ В. Б. Микитенко. Козик Вадим Вікторович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2012. — Т. 12 : Кал — Киї. — 711 с. — ISBN 978-966-02-6472-4.
  8. ↑ Козик Віктор Георгійович / Аукціонний дім «Goldens».

Література

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Козик_Віктор_Георгійович&oldid=43331348