Козинці (Переяслав-Хмельницький район)
| Козинці | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Київська область |
| Район/міськрада | Переяслав-Хмельницький район |
| Рада | Козинецька сільрада; з 1954 р. В'юнищинська сільрада |
| Основні дані | |
| Засноване | до 1750-х |
| Існувало до | 1973 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°0′24″ пн. ш. 31°27′24″ сх. д. / 50.00667° пн. ш. 31.45667° сх. д. |
| Карта | |
.svg)  Козинці | |
 Козинці | |
| Мапа | |
| |
Козинці — колишнє село у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області. Було затоплене Канівським водосховищем.
За козаччини Козинці належали до Трахтемирівської сотні Переяславського полку.[1]
За описом Київського намісництва 1781 року село відносилось до Переяславського повіту даного намісництва і у ній нараховувалось 73 хати виборних козаків, козаків підпомічників, посполитих, різночинських і козацьких підсусідків.[2]
За книгою Київського намісництва 1787 року в Козинцях проживало 219 душ. Було у володінні різного звання «казених людей», козаків і власників: бунчукового товариша Федора Гриневича, бунчукового товариша Лук'яна Каневського, судді полкового Івана Ісаєвича.[3]
З ліквідацією Київського намісництва, село у складі Переяславського повіту перейшло до Полтавської губернії.
У 1926 році було 180 господарств, де проживало 1063 чоловік.
У 1930 році, як результат радянської колективізації, в Козинцях був утворений колгосп ім. Сталіна. Загальна кількість померлих від Голодомору, зафіксована у вцілілих книгах запису актів про смерть за 10 місяців 1932 року (22 записи) і весь 1933 рік (131 запис) – 153 жителі. [4]
У 1954 році Козинецька та В'юнищенська сільські ради були об'єднані у В'юнищенську сільраду з центром у селі В'юнище. [5]
У грудні 1973-го року, за рішенням виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих №628 «Про зміни в адміністративно-територіальному поділі деяких районів області» села В'юнище, Городище і Козинці В'юнищенської сільради Переяслав-Хмельницького району були виключені з облікових даних «у зв’язку з переселенням жителів». Що було зумовлено затопленням села водами Канівського водосховища.
- ↑ Генеральний опис Лівобережної України 1765-1769. Покажчик населених пунктів. — Київ, 1959. — С. 64.
- ↑ Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 102
- ↑ Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 253
- ↑ Національна книга жертв голодомору 1932—1933 років в Україні. Київська область. Український інститут національної пам'яті, Київська обласна державна адміністрація.— К.: «Буква», 2008.— 1374 с.— ISBN 978-966-7195-95-3 — С.644 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 18 Січня 2021. Процитовано 26 Лютого 2020.
- ↑ Адміністративно-територіальний поділ Київщини 1918—2010 роки. Довідник. Біла Церква: Видавець О. В. Пшонківський, 2012. —304 с.: іл. — С. 68
|
Це незавершена стаття з географії Київської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |