Перейти до вмісту

Козловський Євген Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Козловський Євген Олександрович
Козловский Евгений Александрович
Козловський Є. О. 2014 року
Козловський Є. О. 2014 року
Козловський Є. О. 2014 року
Народився7 травня 1929(1929-05-07)
с. Довськ,  Білоруська РСР
Помер21 лютого 2022(2022-02-21) (92 роки)
Москва, Росія[1]
ПохованняТроєкуровське кладовище
КраїнаСРСР СРСР → Росія Росія
Національністьросіянин
Діяльністьгеолог, політик
Alma materМосковський геологорозвідувальний інститут
Галузьгеологія[2] і проспекція[2]
ЗакладМіністерство геології СРСР
Посададепутат Верховної ради СРСР[d]
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор технічних наук
ПартіяКПРС
Нагороди

Орден «За заслуги перед Вітчизною»Орден «За заслуги перед Вітчизною»
Орден ЛенінаОрден Трудового Червоного ПрапораОрден «Знак Пошани»
Ленінська премія Державна премія Російської Федерації

Державна премія Російської Федерації
CMNS: Козловський Євген Олександрович у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Козловський.

Євге́н Олекса́ндрович Козло́вський (7 травня 1929, с. Довськ, тепер Гомельської області, Білорусь[3] — 21 лютого 2022) — радянський і російський геолог, член Російської академії природничих наук, професор (1975), заслужений діяч науки і техніки[3]. Організатор геологорозвідувальних робіт і радянської геологічної науки. Державний діяч, міністр геології СРСР (1975—1989). Кандидат у члени ЦК КПРС (1976—1990), депутат Верховної ради СРСР 10—11-го скликань.[4].

Біографія

[ред. | ред. код]
Розмова з Євгеном Олександровичем Козловським, записана Ю. В. Самодуровим для Фонду «Усна історія»
Фрагмент інтерв'ю для фонду «Устная история»

Народився 7 травня 1929 року в білоруському селі Довськ Журавичського району Могильовського округу (нині Рогачовський район Гомельської області Білорусі) в родині службовця. Під час німецько-радянської війни воював у партизанському загоні[5]. З 1945 по 1948 рік служив у Радянській армії.

1948 року закінчив Мінське артилерійське училище. 1953 року закінчив Московський геологорозвідувальний інститут імені С. Орджонікідзе і почав працювати в Далекосхідному геологічному управлінні старшим буровим майстром, пізніше головним інженером Гаринської гідрогеологічної експедиції в Амурській області, заступником начальника геологічного відділу, головним інженером, начальником Комсомольської експедиції[3][4][6].

Член КПРС з 1955 року[4].

У 1965—1973 роках — начальник технічного управління Міністерства геології РСФСР, одночасно з 1970 року член колегії міністерства[4][6].

1973 року присвоєно ступінь доктора технічних наук[5]. У 1973—1974 роках директор Всесоюзного науково-дослідного інституту економіки мінеральної сировини та геологорозвідувальних робіт (ВИЭМС) Міністерства геології СРСР і Академії наук СРСР[4][6]. 1975 року присвоєно звання професор. З 1975 року очолював Міжвідомчу наукову раду з проблеми вивчення надр Землі і надглибокого буріння.

З 1974 року — заступник міністра геології СРСР, 29 грудня 1975 року призначений на посаду міністра[4]. За період його роботи міністром були розширені геолого-розвідувальні роботи на нафту і газ в Росії, Казахстані, Туркменістані, Узбекистані, Україні, відкриті сотні родовищ нафти і газу, розвідані запаси нафти зросли на 45 %, газу в 2 рази. Значні відкриття мали місце в Західному і Східному Сибіру, ​​Якутії, Туркменістані, Прикаспійській низовині[3]. Посаду міністра Козловський обіймав до 7 червня 1989 року[6].

Голова радянської місії при постійній комісії РЕВ по співробітництву в галузі геології[4]. 1976 року обирається депутатом Верховної ради СРСР (був депутатом до 1989 року) і висувається в кандидати до членів ЦК КПРС[4].

Президент XXVII сесії Міжнародного геологічного конгресу 1984 року[4]. З 1984 року керував міжнародною програмою «Геологія і навколишнє середовище»[4].

Завідувач кафедри оптимізації геологорозвідувальних процесів Московської державної геологорозвідувальної академії імені Серго Орджонікідзе) з 1990 по 2009 рік.

1992 року став президентом Міжнародної акціонерної геологічної компанії (МАКГО). 1995 року балотувався до Державної думи Російської Федерації від комуністичної партії. Був головою мінерально-сировинної секції Ради зовнішньоекономічної політики при Міністерстві зовнішньоекономічних зв'язків Російської Федерації.

2004 року обраний співголовою Союзу підтримки та розвитку російських сервісних компаній нафтогазового комплексу, створеного для захисту інтересів російських компаній у сфері здійснення підрядних робіт в нафтогазовому комплексі.

Член вчених рад Московської державної геологорозвідувальної академії, Санкт-Петербурзького гірничого інституту, Всесоюзного науково-дослідного інституту економіки мінеральної сировини та геологорозвідувальних робіт[6].

Член Російської академії природничих наук з 1992 року, член президії і віце-президент. Академік Міжнародної академії мінеральних ресурсів. Керівник групи радників Російського державного геологорозвідувального університету імені Серго Орджонікідзе[6].

Наукові праці

[ред. | ред. код]

Козловський Євген Олександрович — автор більше 500 наукових робіт, 38 монографій, великої кількості статей і винаходів в області методики, технології і техніки геологорозвідувальних робіт[3][6]. У своїх роботах Козловьський сформульовав принципи розвитку і використання мінерально-сировинної бази, приділив увагу кардинальним геологічним проблемам — будова, склад і еволюція Землі, комплексному вивченню земної кори[5].

Головний редактор багатотомних видань:

  • 1976 — «Геологія CCCP».
  • 1976 — «Геологічна будова CCCP і закономірності розміщення корисних копалин» у 10 томах.
  • 1980 — «Гірнича енциклопедія» у 5 томах.
  • (рос.) «Кибернетические системы в разведочном бурении» (1985);
  • (рос.) «Геолого-экономическая модель: новые принципы разведки и организации работ» (1989);
  • (рос.) «Управление геологоразведочным производством», «Кибернетический аспект» (1990);
  • (рос.) «Минерально-сырьевые проблемы России накануне XXI века» (1999);
  • (рос.) «Россия: минерально-сырьевая политика и национальная безопасность» (2002);
  • (рос.) «Минерально-сырьевая база топливно-энергетического комплекса России» (2004);
  • (рос.) «Кольская сверхглубокая».

Нагороди і відзнаки

[ред. | ред. код]

За великий внесок у розвиток мінерально-сировинної бази Росії Є. О. Козловський нагороджений 6 орденами і 30 медалями СРСР[5].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://forpost-sz.ru/a/2022-02-21/ushyol-iz-zhizni-chelovek-stoyavshij-u-istokov-prevrashcheniya-rossii-v
  2. ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
  3. ↑ а б в г д (рос.) Євгену Олександровичу Козловському — 70 років! — вітання від часопису «Геология нефти и газа».
  4. ↑ а б в г д е ж и к л Козловский Евгений Александрович // Горная энциклопедия : в 5 т. / гл. ред. Е. А. Коз­лов­ский. — М. : Советская эн­циклопедия, 1987. — Т. 3 : Кен­ган — Орт. — 592 с. — ISBN 5-85270-007-X.
  5. ↑ а б в г д (рос.) Євгену Козловському виповнюється 75 років — вітання на сайті geonews.com.ua.
  6. ↑ а б в г д е ж (рос.) Е. А. Козловский. — персональна сторінка на сайті Російського державного геолого-розвідувального університету.
  7. ↑ (рос.) Министр геологии СССР Е. А. Козловский: От президентской грамоты — отказываюсь! — відкритий лист Медведєву Д. А. на сайті КПРФ.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Козловський_Євген_Олександрович&oldid=37616371