Кокосові острови (М'янма)
| Кокосові острови | ||||
 | ||||
| 14°3′0″ пн. ш. 93°21′0″ сх. д. / 14.05000° пн. ш. 93.35000° сх. д. | ||||
| Архіпелаг | Андаманські і Нікобарські острови | |||
| Акваторія | Бенгальська затока | |||
| Кількість островів | 7 | |||
| Найбільший острів | Великий Кокосовий острів | |||
| Загальна площа | 20,54 км² | |||
| Найвища точка | 112 м | |||
| Населення (2014 рік) | 950 осіб | |||
| Густота населення | 46,251 осіб/км² | |||
| Країна | М'янма | |||
| Регіон | Янгон | |||
 Кокосові острови у Вікісховищі | ||||
Кокосові острови (Кококван) — маленька група островів у північносхідній частині Індійського океану. Адміністративно вони є частиною округу Янгон, М'янма, і розташовані за 414 км на південь від міста Янгон.
Острови отримали поточну назву від португальських моряків 16-го ст. Андаманські острови перейшли під владу Британської Ост-Індійської компанії у 18-му ст. У 19-му ст. британський уряд в Індії заснував тюремну колонію на Андаманських островах, і Кокосові острови були джерелом їжі для неї (в основному кокоси). Пізніше британський уряд здав острови в оренду бірманській родині Джадвет,[1] яка мала бізнес у Рангуні та представництва у Молам'яйні і Мергуї.[2]
Через віддаленість Кокосових островів, ними належно не управляли, і британці передали контроль над ними уряду Нижньої Бірми у Рангуні. У 1882 році вони офіційно стали частиною Британської Бірми. Коли Бірма відділилась від Індії 1937 року та стала окремою Коронною колонією, острови увійшли до неї. 1942 року, разом з рештою Андаманських і Нікобарських островів, вони були окуповані Японією. Коли Бірма отримала незалежність від Великої Британії 1948 року, Кокосові острови увійшли до нового Бірманського союзу.
1959 року тимчасова військова адміністрація генерала У Не Віна заснувала тюремну колонію на Великому Кокосовому острові. Після перевороту 1962 року на чолі з Не Віном та встановлення правління військових, тюрма на острові отримала репутацію бірманського «острова Диявола». У 1969 році вона була розширення для розміщення більшої кількості політичних в'язнів. Після повстання, всі в'язні острова були переведені до тюрми Інсейн в Янгуні 1971 року. Після закриття тюрми, її споруди на Великому Кокосовому острові були передані ВМС М'янмаи. Письменник М'я Тхан Тін (Mya Than Tint) був серед ув'язнених у тюрмі цього острову.
За окремими повідомленнями, Кокосові острови начебто були передані в оренду КНР з 1994 року[3], але уряди і М'янми, і Китаю це заперечують, а військові М'янми заперечують наявність будь-якої угоди.[4]
За окремими повідомленнями, Китайська Народна Республіка 1992 року могла встановити станцію радіоелектронної розвідки на Великому Кокосовому острові для моніторингу індійської морської активності довкола Андаманських і Нікобарських островів[3], а також для моніторингу руху військових та цивільних судів інших країн у східній частині Індійського океану, особливо у важливій точці морських шляхів між Бенгальською затокою і Малаккською протокою[3], і для моніторингу активності на площадках запуску ракет Індійської організації космічних досліджень і розробок у Шрихарикота і Організації оборонних досліджень і розробок у Чандіпур-он-Сі. Збройні сили Китайської Народної Республіки могли мати плани і по будівництву морської база на Малому Кокосовому острові.[5]
Це припущення про китайську базу на Кокосових островах піддавалось сумніву. У 1998 році представники США заявили, що не бачать якоїсь суттєвої китайської активності у М'янмі.[6] У жовтні 2005 року голова ВМС Індії зазначив, що у Індії наявна точна інформація, що китайської станції радіоелектронної розвідки на Кокосових островах не має[7]. У 2014 році авіаційний маршал П. К. Рой, командувач територіального угруповання ВПС Індії Андаманських і Нікобарських островів, зазначив, що «Китай будує злітну смугу для цивільних цілей.[8][9] Не маж звітів про як таку китайську присутність. Ситуація не викликає занепокоєння» і додав, що існує тільки цивільне будівництво, що не є загрозою для Індії.[10]
Бенгальська затока розташована на захід від островів, а Андаманське море — на схід. Материкова М'янма розташована приблизно у 250 км на північ, острів Препаріс — у 77 км на північний схід[11]. Кокосові острови складаються з трьох основних островів — Великого Кокосового острова, Столового острова і Малого Кокосового острова, відділеного від них протокою Александри.[12] Географічно вони є частиною архіпелагу Андаманські і Нікобарські острови (більшість якого належить Індії) і відділені від острова Лендфолл, найбільш північного острова індійської частини архіпелагу, Кокосовою протокою шириною 20 км.
| Острів | Координати | Характеристики | Площа (км²) | Населення |
|---|---|---|---|---|
| Великий Кокосовий острів | 14.10° пн. ш. 93.365° сх. д. / 14° пн. ш. 93° сх. д. | Острів має 10,4 км у довжину та 2 км у ширину. На острові розташовані аеропорт, поселення, кокосові гаї | 14,57 | 925 |
| Малий Кокосовий острів | 13.988° пн. ш. 93.225° сх. д. / 14° пн. ш. 93° сх. д. | Розташований у 16 км на південний захід від Великого Кокосового острова. Має розміри 5 км у довжину та 1,2 км у ширину. На острові розташовані кокосові гаї. | 4,44 | 25 |
| Столовий острів | 14.185° пн. ш. 93.365° сх. д. / 14° пн. ш. 93° сх. д. | Розташований у 2,5 км на північ від Великого Кокосового острова. Має розміри 1,6 км у довжину та 1,2 км у ширину. На південному заході острова колись був маяк, але зараз острів ненаселений. Маяк був збудований 1867 року з фокусною площиною 59 м.[13] Маяк має ліхтар та галерею, пофарбований червоними та білими горизонтальними смугами. Поруч розташовані два одноповерхові будинки доглядачів маяка та інші службові будівлі. На острів можна потрапити човном. | 1,28 | 0 |
| острів Сліппер | 14.19° пн. ш. 93.357° сх. д. / 14° пн. ш. 93° сх. д. | Острівець довжиною 0,4 км розташований поблизу північнозахідного мису Столового острова та відділений від нього протокою шириною 0,2 км.[11][14] | 0,08 | 0 |
| Щурячий острів | 14.128° пн. ш. 93.382° сх. д. / 14° пн. ш. 93° сх. д. | 0.015 | 0 | |
| скеля Біннакл | 14.15° пн. ш. 93.372° сх. д. / 14° пн. ш. 93° сх. д. | 0,011 | 0 | |
| острів Джеррі | 14.05° пн. ш. 93.365° сх. д. / 14° пн. ш. 93° сх. д. | Острівець з розмірами 1,1 км у довжину та 0,2 км у ширину розташований поблизу південного мису Великого Кокосового острова.[15] | 0,14 | 0 |
| Кокосові острови (всього) | 20,53 | 950 |
На Великому Кокосовому острові розташовано понад 200 будинків, а загальне населення становить бл. 1000 людей. Великий резервуар для води здатний утримувати таку кількість населення.[16]
На островах розташована військово-морська база 28-го підрозділу ВМС М'янми, на якій перебуває понад 200 військових та їх родини.
Кокосові острова мають тропічний мусонний клімат (Класифікація кліматів Кеппена Am). Температури високі протягом року. Існує зиповий сухий сезон з грудня по березень та літній дощовий сезон з квітня по листопад.
| Клімат Кокосових островів (1981–2010) | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ | Лют | Бер | Кві | Тра | Чер | Лип | Сер | Вер | Жов | Лис | Гру | Рік |
| Середній максимум, °C | 29,6 | 30,0 | 31,0 | 32,6 | 32,3 | 30,7 | 30,3 | 30,0 | 30,2 | 30,8 | 31,0 | 30,0 | 30,7 |
| Середній мінімум, °C | 22,0 | 21,2 | 22,0 | 24,3 | 25,8 | 25,4 | 25,0 | 25,0 | 24,6 | 24,4 | 24,4 | 23,2 | 23,9 |
| Норма опадів, мм | 2.2 | 5.2 | 13.2 | 37.0 | 240.0 | 456.3 | 418.3 | 438.8 | 380.2 | 184.3 | 138.3 | 23.0 | 2336.8 |
На Великому Косовому острові розташований аеропорт (код ICAO: VYCI) з довжиною смуги 1800 м, розташованою у напрямку північ-південь, поблизу поселення. Нещодавно він був реконструйований.[17]
На островах є ряд рідкісних рептилій, птахів та ссавців. Зелені черепахи відкладають яйця на пляжах Великого Кокосового острова. A Міністерство свійської худоби, риболовлі та сільського розвитку М'янми провело ряд досліджень щодо консервації популяції морських черепах, у тому числі зібрали зразки тканин для генетичних досліджень популяції навесні 2006 р. — перше таке дослідження на цьому віддаленому острові. Дослідження зафіксувало гніздування близько 150 морських черепах, з яких вилупилось бл. 95 000 черепашок.[18]
-
Великий Кокосовий острів -
Малий Кокосовий острів -
Столовий острів
- ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 1 грудня 2017. Процитовано 18 листопада 2017.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 24 вересня 2019. Процитовано 18 листопада 2017.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ а б в John Pike, [www.fas.org/irp/world/china/facilities/coco.htm «Coco Island — Chinese Intelligence Agencies»], Federation of American Scientists.
- ↑ Selth, Andrew, «Chinese Whispers: The Great Coco Island Mystery» [Архівовано 5 березня 2008 у Wayback Machine.], Irrawaddy BurmaNet News, 9 January 2007.
- ↑ Intelligence station on Great Coco Island is the most important Chinese electronic intelligence installation in Myanmar. GlobalSecurity.org. 26 лютого 2008. Архів оригіналу за 3 грудня 2017. Процитовано 26 лютого 2008.
- ↑ Andrew repot
- ↑ V. Pant, Harsh (3 травня 2010). China’s Naval Expansion in the Indian Ocean and India-China Rivalry. The Asia-Pacific Journal. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 14 лютого 2014.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 1 березня 2018. Процитовано 18 листопада 2017.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 11 вересня 2015. Процитовано 18 листопада 2017.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ 'China a strategic partner, not a threat'. Business Standard. 8 лютого 2014. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 14 лютого 2014.
- ↑ а б https://books.google.com/books?id=hWv9ZhMhgusC&pg=PA223&lpg=PA223&dq=preparis+island&source=bl&ots=di8ZTolvqW&sig=pXsh3BAAycobCIaSpH6zwFhecM0&hl=iw&sa=X&ved=0ahUKEwig9oqjsp3MAhWCNpoKHSSKAUcQ6AEIUjAJ#v=onepage&q=coco%20islands&f=false [Архівовано 15 квітня 2021 у Wayback Machine.] Prostar Sailing Directions 2005 India & Bay of Bengal Enroute, National Geospatial-Intelligence Agency
- ↑ Шаблон:Cite rowlett
- ↑ Маяк. Архів оригіналу за 17 листопада 2017. Процитовано 18 листопада 2017.
- ↑ Google Earth
- ↑ Mapcarta — Great Coco Island. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 18 листопада 2017.
- ↑ News (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 листопада 2019. Процитовано 18 листопада 2017.
- ↑ News. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 18 листопада 2017.
- ↑ Офіційний сайт островів. Архів оригіналу за 8 травня 2016. Процитовано 18 листопада 2017.
.svg){kind=small}
- Burma's mythical islands [Архівовано 28 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- Official Nautical Chart of Coco Islands [Архівовано 20 липня 2017 у Wayback Machine.]
- Indian Ocean — South-East Asian Marine Turtle Memorandum of Understanding
- Google Earth map of Chinese facilities at Great Coco Island [Архівовано 10 листопада 2012 у Wayback Machine.]
