Колосова Катерина Антонівна
| Колосова Катерина Антонівна | |
|---|---|
| Народилася | 7 грудня 1920 місто Київ |
| Померла | 1990 місто Київ |
| Громадянство |  СРСР →  Україна |
| Діяльність | державна діячка |
| Партія | КПУ |
| Нагороди |    |
Катерина Антонівна Колосова (нар. 7 грудня 1920, місто Київ — 1990, місто Київ) — український радянський державний і громадський діяч. Депутат Верховної Ради Української РСР 6-го скликання та Депутат Верховної Ради Української РСР 7-го скликання. Заступник міністра вищої і середньої освіти із зовнішніх зв'язків.
Народилася в родині робітника. Закінчила середню школу. Трудову діяльність розпочала у 1938 році піонервожатою середньої школи. У 1940 році закінчила Київський учительський інститут.
У 1940—1941 роках — вчителька, комсомольський організатор ЦК ВЛКСМ Львівської середньої школи № 121. З початку німецько-радянської війни 1941 року працювала в дитячих будинках міст Харкова та Петропавловська Казахської РСР. У 1942—1943 роках — заступник директора дитячого будинку міста Караганди Казахської РСР.
У 1943—1944 роках — інструктор молодіжного радіомовлення при відділі пропаганди і агітації ЦК ЛКСМУ у Москві, Харкові, Києві.
У травні 1944 — серпні 1946 р. — секретар Ровенського обласного комітету ЛКСМУ по пропаганді і агітації.
У 1946—1949 роках — інструктор Львівського міського комітету КП(б)У.
У 1949 — серпні 1950 року — секретар Шевченківського районного комітету КП(б)У міста Львова.
У серпні 1950 — травні 1955 року — заступник завідувача відділу партійних, профспілкових і комсомольських органів ЦК КП(б)У.
У 1954 році закінчила заочно Львівський державний педагогічний інститут.
У травні 1955—1963 роках — завідувач відділу шкіл ЦК КПУ.
У січні 1963 — 1967 р. — голова Президії Українського товариства дружби та культурного зв'язку з зарубіжними країнами.
З 1963 по 1971 — Депутат Верховної Ради Української РСР 6-го скликання[1] та Депутат Верховної Ради Української РСР 7-го скликання[2].
У 1967—1984 роках — заступник міністра вищої і середньої спеціальної освіти Української РСР із зовнішніх зв'язків.[3]
З 1984 року — персональний пенсіонер союзного значення. Померла в Києві у січні 1990 року.
- два ордени Трудового Червоного Прапора
- два ордени «Знак Пошани» (26.02.1958,)
- медалі
- Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (7.12.1970)
- ↑ Списки депутатів Верховної Ради Української РСР шостого скликання 1963–1967 рр. // ЦДАВОУ: фонд № Р-1, опис № 31, Одиниця зберігання № 212, на 237 аркушах.
- ↑ Список депутатів Української РСР 7 скликання на 01.10.1968 року, 20.07.1969, 01.09.1970. ЦДАВОУ: Фонд № 1, Опис № 31, Одиниця зберігання № 250, на 252 аркушах.
- ↑ Володимир Буткевич: «У системі Європа — Україна велика дистанція, і вона пов'язана з непрофесіоналізмом вітчизняних фахівців». Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 10 січня 2015.
- інформація на сайті foia.cia.gov
- інформація на сайті foia.cia.gov [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- На скрижалях історії. Українсько-канадські взаємини — Київ, 2003 р.
- Народились 7 грудня
- Народились 1920
- Померли 1990
- Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора
- Кавалери ордена «Знак Пошани»
- Нагороджені Почесною грамотою Президії ВР УРСР
- Українські дипломати
- Українські жінки-дипломати
- Українські жінки-політики
- Уродженці Києва
- Діячі УРСР
- Депутати Верховної Ради УРСР 6-го скликання
- Депутати Верховної Ради УРСР 7-го скликання
- Члени КПРС