Колотов Віктор Миколайович

Віктор Миколайович Колотов
Віктор Миколайович Колотов
Народження	9 серпня 1945; Удмуртія, РРФСР, СРСР
Смерть	20 квітня 2013 (67 років); Київ
Поховання	Байкове кладовище
Країна	Україна
Приналежність	Збройні сили
Звання	Генерал-полковник
Командування	Північне оперативне командування
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня	Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Колотов.

Віктор Миколайович Колотов (9 серпня 1945 — 20 квітня 2013) — український військовик. Генерал-полковник. Командувач військами Північного оперативного командування. Начальник Тилу Збройних Сил України (2002–2003).

Біографія

Народився 9 серпня 1945 року, у с. Маляші Каракулінського району Удмуртської АРСР. У 1966 році закінчив Далекосхідне танкове училище, Військову академію бронетанкових військ (1981), Військову академію Генштабу ЗС СРСР (1989).

У 1966–1971 рр. — командир навчального танкового взводу, У 1971–1974 рр. — командир танкової роти, У 1974–1977 рр. — начальник штабу танкової бригади Далекосхідного ВО. У 1977–1980 рр. — командир танкового батальйону, З 1980 — начальник штабу мотострілецького полку Білоруського ВО. У 1980–1981 рр. — заступник командира мотострілецького полку, У 1981–1983 рр. — командир мотострілецького полку, У 1983–1985 рр. — заступник командира мотострілецької дивізії. У 1985–1987 рр. — командир 12-ї мотострілецької дивізії 39-ї загальновійськової армії Забайкальського ВО. У 1987–1989 рр. — слухач Військової академії Генерального штабу ЗС СРСР. У 1989–1993 рр. — начальник штабу — перший заступник командувача армії, У 1993–1994 рр. — начальник штабу — перший заступник командувача армійського корпусу, У 1994–1996 рр. — командувач 1-го армійського корпусу Одеського військового округу. З 12.1996 по 02.1998 — командувач військ Північного оперативно-територіального командування. З 02.1998 по 05.2000 — командувач військ Північного оперативного командування. З 05.2000 по 02.2002 — заступник Міністра оборони України з тилу — начальник тилу ЗС України.^[1] З лютого 2002 — серпень 2003 — начальник Тилу Збройних Сил України.

Помер 20 квітня 2013 року^[2]. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52а).

Звання

генерал-полковник (21 серпня 1997)^[3]

Нагороди та відзнаки

Орден Червоної Зірки,
Орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» ІІІ ст.,
Орден «За заслуги» ІІІ та ІІ ст.,
Відзнака Міністерства оборони України «Доблесть і честь»,
іншими нагородами Збройних Сил СРСР та України.

Примітки

↑ КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ РОЗПОРЯДЖЕННЯ від 24 січня 2002 р. N 23-р Про спеціальну комісію з перевірки дотримання вимог законодавства щодо умов транзиту російської нафти через Одеський порт
↑ Помер генерал-полковник у відставці Віктор Колотов. Архів оригіналу за 17 травня 2014. Процитовано 15 травня 2014.
↑ Указ Президента України №880/97 Про присвоєння військових звань. zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 13 січня 2021. Процитовано 16 вересня 2019.

Посилання

Благовещенское высшее танковое командное Краснознамённое училище имени Маршала Советского Союза К. А. Мерецкова (БВТККУ). [Архівовано 17 травня 2014 у Wayback Machine.]

[1] КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ РОЗПОРЯДЖЕННЯ від 24 січня 2002 р. N 23-р Про спеціальну комісію з перевірки дотримання вимог законодавства щодо умов транзиту російської нафти через Одеський порт

[2] Помер генерал-полковник у відставці Віктор Колотов. Архів оригіналу за 17 травня 2014. Процитовано 15 травня 2014.

[3] Указ Президента України №880/97 Про присвоєння військових звань. zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 13 січня 2021. Процитовано 16 вересня 2019.

[1]

[2]

[3]