Колтоновський Андрій Павлович
| Колтоновський Андрій Павлович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Колтоновський Андрей Павлович | ||||
| Народився | 20 серпня (1 вересня) 1862[1][2] с. Велика Солтанівка, Васильківський район, Київська область | |||
| Помер | 6 січня 1939[1] (76 років) або не раніше 17 травня 1933 с. Великі Будки Роменський район | |||
| Країна |  Російська імперія | |||
| Діяльність | письменник, поет | |||
| Заклад | Російська національна бібліотека[2] | |||
| У шлюбі з | Колтоновська Олена Олександрівна | |||
|
| ||||
Андрій Павлович Колтоновський (20 серпня (1 вересня) 1862 — 6 січня 1939, с. Великі Будки Роменського району — російський поет, перекладач, представник „срібної доби” російської поезії. Як літератор, Андрій Колтоновський згадувався ще в „Енциклопедичному словнику” Ф.А.Брокгауза - І.А.Ефрона, 86 томів якого вийшли у Петербурзі в 1890—1907 рр.
Колтоновський Андрій Павлович народився 20 серпня (1 вересня) 1862 року у селі Велика Солтанівка, нині Васильківського району Київської області. Закінчив духовну семінарію. У 1902 році був арештований в Санкт-Петербурзі за участь у демонстрації. Після 1917 року жив у селі Великі Будки (нині)Сумської області. Там помер в 1939 році і похований біля власної садиби. На місці поховання в 2009 році встановлено пам'ятний хрест.
Вірші від 1894 друкував у журналах «Русское богатство», «Вѣстникъ Европы», «Журналъ для всехъ», «Міръ Божій». Колтоновський А. П. -автор поетичної збірки «Стихотворения» (С.-Петербургъ, 1901). Його вірші відповідають настроям того часу.
Вірші А.Колтоновського, написані п'ятистопним ямбом і чотиристопим дактилем, створюють ефект плинної оповіді. Алітерація надає своєрідності звуковій палітрі. Образи героїв відчужені від реального світу. Героїня вірша «Незнайомка» нагадує блоківську з однойменної поезії. Така ж самотня, із загадковою печаллю, «як в напівсні», майнула, «сумна і прекрасна», розтривожила серце. Та якщо Олександр Блок лише констатує факти, Колтоновський розширює символістські канони, вносить елементи психологізму. Вірші відповідають настроям того часу. Тривога і нудьга не відпускають ліричного героя і в пейзажній, і в інтимній ліриці. Так у поезії «Літньої ночі» навіть зіроньки-очі «засвітили мерехтіння у сутінках ночі, щоб заснуле серце землі нудьгою збентежити». Замість очікуваного замилування тишою Ефіру — риторичні запитання на кшталт: «Чому благодатний світанок далекий? Коли ж запалає дрімаючий схід Зорею пурпурною?»
Представник українського земляцтва у Петербурзі Колтоновський пропагував українське слово. Він перший зробив переклад на російську мову сорока творів Тараса Шевченка. Разом з іншими перекладачами Іваном Бєлоусовим та Федором Сологубом (справжнє прізвище Тетерніков Ф. К.) знайомив російських читачів з творами геніального українського поета. У 1911 році в Петербурзі до 50-річчя із дня смерті Тараса Шевченка був виданий „Кобзар” у перекладах А.Колтоновського і М.Славинського. Аналізуючи у книзі «Високе мистецтво» переклад «Кобзаря» Корній Чуковський зазначив, що Андрій Павлович — «перекладач-самородок, який добре володіє винахідливістю і гнучкістю мови, великою версифікаторською відвагою», перекладав чесно, в міру своїх сил дотримувався оригіналу. У радянські часи Колтоновський переклав на російську мову поеми «Сон», «Кавказ». У 1933 році в «Детской библиотеке» вийшов «Кобзар» в перекладах Андрія Павловича. Відомо, що він перекладав і з польської мови. Зокрема, йому належить переклад (зроблений ще до революції) популярної пісні, спрямованої проти царизму.
Дружина — Колтоновська Олена Олександрівна
- Енциклопедія сучасної України http://esu.com.ua/search_articles.php?id=3138 [Архівовано 11 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- Нова книга у Ромнах [Архівовано 6 серпня 2017 у Wayback Machine.]
- Колтоновські на rodovid.org
- Ольга Лобода. Роменські виднокраї, 2007,Суми ЗАТ «ІСА-Інтерпапір» ББК 84 (4 Укр-4Сум)-6 Л 68