Колтун Володимир Михайлович

Володимир Михайлович Колтун
Володимир Михайлович Колтун;
Молодший сержант
Загальна інформація
Народження	24 липня 1978; Полоничі
Смерть	11 липня 2014 (35 років); Зеленопілля
Громадянство	Україна
Військова служба
Приналежність	Україна
Рід військ	Механізовані війська
Формування	24 ОМБр
Війни / битви	Війна на сході України Атака біля Зеленопілля;
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Колтун.

Володи́мир Миха́йлович Колтун (24 липня 1978, с. Полоничі, Буський район, Львівська область — 11 липня 2014, с. Зеленопілля, Довжанський район, Луганська область) — український військовик, молодший сержант, радіотелефоніст гаубичної самохідно-артилерійської батареї гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону, 2-ї артилерійської батареї, 24-ї Залізної імені князя Данила Галицького окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних сил України.

Життєпис

Володимир Колтун народився 24 липня 1978 року в селі Полоничі Буського району (нині Золочівського району) Львівської області. Здобув фах токаря.

У травні 2014 року Володимир Колтун мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив в 24-ій Залізній імені князя Данила Галицького окремій механізованій бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А0998; місто Яворів Львівської області).

З літа 2014 року Володимир Колтун брав участь в антитерористичній операції на сході України.

Без Володимира лишились мама Надія Колтун, дружина Оксана і двоє дітей — з них донька Соломія.

Обставини загибелі

11 липня 2014 року в районі села Зеленопілля Луганської області близько 4:30 ранку російсько-терористичні угрупування обстріляли з РСЗВ «Град» блок-пост українських військ, внаслідок обстрілу загинуло 19 військовослужбовців, серед них і Володимир Колтун^[1]. Понад 100 днів вважався зниклим безвісти. Станом на серпень 2014 року перебував у списку полонених.

З допомогою експертизи ДНК було встановлено — Володимир Колтун похований на Кушугумському кладовищі Запоріжжя, як невідомий боєць під номером 2572.

Нагороди

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (14.03.2015; посмертно)^[2].

Примітки

↑ Терористи з «Градів» обстріляли 79-ту і 24-ту бригади сил АТО: 19 загиблих. Втрати за добу — 23. newsru.ua. 11 липня 2014. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 20 грудня 2015.
↑ Указ Президента України від 4 червня 2015 року № 311/2015. president.gov.ua. Офіс Президента України. 4 червня 2015. Архів оригіналу за 15 липня 2023. Процитовано 22 жовтня 2023.

Посилання

Указ Президента України від 4 червня 2015 року № 311/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
Колтун Володимир Михайлович [Архівовано 30 липня 2015 у Wayback Machine.]
Книга пам'яті. Колтун Володимир Михайлович. ukraine-memorial.org. Меморіал Героям України. Архів оригіналу за 24 жовтня 2021. Процитовано 22 жовтня 2023.
«Глибока шана і безмежна вдячність Захисникам, які віддали життя за Україну». В Міністерстві оборони вшанували загиблих Героїв [Архівовано 19 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
Сьогодні у Буську родині загиблого воїна АТО Володимира Колтуна вручили його посмертну нагороду — орден «За мужність» ІІІ-го ступеня [Архівовано 24 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
Зниклий безвісти Володимир Колтун. Найстрашніше жити в невідомості [Архівовано 24 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
В Яворові вшановують пам'ять загиблих під Зеленопіллям бійців АТО [Архівовано 24 жовтня 2021 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Терористи з «Градів» обстріляли 79-ту і 24-ту бригади сил АТО: 19 загиблих. Втрати за добу — 23. newsru.ua. 11 липня 2014. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 20 грудня 2015.

[2] Указ Президента України від 4 червня 2015 року № 311/2015. president.gov.ua. Офіс Президента України. 4 червня 2015. Архів оригіналу за 15 липня 2023. Процитовано 22 жовтня 2023.

[1]

[2]