Колчин Денис Борисович
Денис Колчин | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Повне ім'я | Колчин Денис Борисович | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Народження | 13 жовтня 1977 (47 років) | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Одеса, СРСР | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Зріст | 190 см | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Вага | 78 кг | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Громадянство | Україна | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Позиція | Захисник | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Національна збірна | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Тренерська діяльність** | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
** Тільки на посаді головного тренера. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Ко́лчин Дени́с Бори́сович (нар. 13 жовтня 1977, Одеса, СРСР) — український футболіст, захисник, що відомий перш за все завдяки виступам у складі одеського «Чорноморця» та криворізького «Кривбаса». Екс-гравець юнацької та молодіжної збірної України, бронзовий призер юнацького чемпіонату Європи з футболу (1994). Вихованець СДЮШОР «Чорноморець» (Одеса).
Денис Колчін народився в Одесі, зростав на одному подвір'ї зі ще одним майбутнім футболістом Павлом Скоропадом. До футбольної секції потрапив завдяки батькам, що переймалися через погане здоров'я хлопця та хотіли дещо загартувати його завдяки спорту. Першим тренером Колчіна став відомий одеський фахівець Савелій Семенов. Юний футболіст почав проявляти неабиякі здібності і був викликаний спочатку до резервного складу «Чорноморця», а згодом і у першу команду. В той же час він був одним з членів юнацької збірної України, що здобула бронзові нагороди на Чемпіонаті Європи в Ірландії у 1994 році[1]. Денис був наймолодшим гравцем у одеському клубі, виходив переважно на заміни задля набуття досвіду і поступово став одним з улюбленців трибун, що підтримували вихованця свого клубу.
У 1998 році «Чорноморець» спіткали фінансові проблеми, внаслідок яких клуб залишив вищу лігу, а Колчін разом з партнером по клубу Олександром Зотовим перейшов до лав криворізького «Кривбаса». Справи у новому клубі складалися у футболіста якнайкраще аж до матчу з «Дніпром», що відбувся у березні 1999 року. На 44-й хвилині після боротьби на другому поверсі Денис невдало приземлився і отримав важку травму — розрив хрестоподібних зв'язок. Через травму Колчін пропустив більше року, однак і це не було фіналом: операцію у Німеччині зробили недбало, що призвело до рецидиву і ще однієї вимушеної перерви тривалістю майже три роки.
Остаточно заліковувати травму футболіст повернувся до Одеси, де після одужання продовжив грати у складі рідного «Чорноморця». Однак бажання змін змусило Колчіна шукати нові варіанти і він погодився на перехід до харківського «Металіста», у складі якого так і не зіграв жодного матчу, виступаючи лише за дублюючий склад харків'ян. Після цього було повернення до лав «Кривбас», чергова травма та операція в Одесі. До жодної з команд вищої ліги Денис вже так і не повернувся, виступаючи спочатку у складі МФК «Миколаїв», згодом у російському клубі «Машук-КМВ» та овідіопольському «Дністрі». Травми продовжували надокучати гравцю і Колчін вирішив завершити активні футбольні виступи.
Після припинення кар'єри гравця Денис Колчін почав навчання на курсах арбітрів, яке суміщав з тренуванням однієї з команд, що виступала на першість Одеси. З 2010 року — тренер СДЮШОР «Чорноморець»[2]. У червні 2013 року отримав тренерський диплом класу «А»[3].
У 2014 році очолив одеський аматорський клуб «Жемчужина», який влітку 2016 року отримав професійний статус і був заявлений у Другу лігу, а Колчин продовжив роботу з клубом.
- Бронзовий призер Чемпіонату Європи серед юнаків (1): 1994
- Срібний призер чемпіонату України (2): 1994/95, 1995/96
- Бронзовий призер чемпіонату України (2): 1998/99, 1999/2000
Одружений. Має трьох синів.
- ↑ Перший успіх українського футболу. «Footboom». Архів оригіналу за 3 березня 2014. Процитовано 16 липня 2013.
- ↑ Профіль тренера (рос.) . Офіційний сайт ФК «Чорноморець». Архів оригіналу за 3 березня 2014. Процитовано 16 липня 2013.
- ↑ Тренери СДЮШОР Чорноморець отримали А-дипломи УЄФА (рос.) . Офіційний сайт ФК «Чорноморець». Архів оригіналу за 3 березня 2014. Процитовано 16 липня 2013.
- Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
- Профіль гравця. «Історія та статистика українського футболу». Архів оригіналу за 3 березня 2014. Процитовано 16 липня 2013.
- Профіль гравця (рос.) . «Allplayers». Архів оригіналу за 3 березня 2014. Процитовано 16 липня 2013.
- Профіль гравця (рос.) . «Одеський футбол». Архів оригіналу за 3 березня 2014. Процитовано 16 липня 2013.
- Інтерв'ю
- Михайло Співаковський. Денис Колчін: Випити чашу до дна мені допомогли Віра, Надія та Любов... (рос.) . Фан-сайт ФК «Чорноморець». Архів оригіналу за 6 березня 2014. Процитовано 16 липня 2013.
- Олег Шалькер (18 грудня 2009). Денис Колчін. Доля футболіста (рос.) . «Sport.Ua». Архів оригіналу за 3 березня 2014. Процитовано 16 липня 2013.
- Метал - Балкани 3:1 / Денис Колчін про гру у Харкові та майбутнє команди з Одещини // 15.05.2021
- Народились 13 жовтня
- Народились 1977
- Тренери ФК «Нива» Вінниця
- Уродженці Одеси
- Вихованці Одеської СДЮШОР
- Українські футболісти
- Українські футбольні тренери
- Українські футбольні легіонери
- Футбольні легіонери в Росії
- Футболісти «Чорноморця» (Одеса)
- Футболісти «Кривбаса»
- Футболісти «Миколаєва»
- Футболісти «Машука»
- Футболісти «Одеси»
- Гравці молодіжної збірної України з футболу
- Тренери ФК «Жемчужина» Одеса
- Тренери ФК «Балкани» Зоря