Колібрі-списодзьоб
| Колібрі-списодзьоб | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Самець колібрі-списодзьоба (Еквадор)
| ||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| Ensifera ensifera (Boissonneau, 1840)[3] | ||||||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||
| Ornismya ensifera | ||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||
|
Колі́брі-списодзьо́б[4] (Ensifera ensifera) — вид серпокрильцеподібних птахів родини колібрієвих (Trochilidae)[5]. Мешкає в Андах. Це єдиний представник монотипового роду Колібрі-списодзьоб (Ensifera).
_(14369059535).jpg)
_at_Guango_Lodge,_Ecuador_(21310837273).jpg)
_(14182491210).jpg)
Довжина птаха становить 17-22,8 см, враховуючи довгий дзьоб, вага 12-15 г. Самці є дещо більшими за самиць, крила і хвіст у них відносно довші, однак дзьоб відносно коротший. Верхня частина тіла у них бронзово-зелена, голова мідно-бронзова, за очима невеликі білі плямки. Горло чорнувате, решта нижньої частини тіла зелена з металевим відблиском, живіт темно-сірий, хвіст роздвоєний, чорнувато-бронзовий. У деяких самців підборіддя і горло поцятковані білими плямами. У самиць верхня частина тіла така ж, як у самців, однак горло сірувате, решта нижньої частини тіла біла, живіт поцяткованих зеленими плямками. Хвіст менш роздвоєний і має сірувато-білі краї. Забарвлення молодих птахів є подібне до забарвлення самиць[6].
Колібрі-списодзьоби є єдиними у світі птахами, дзьоб у яких є довшим за решту тіла, не враховуючи хвіст. Він досягає довжини 9-11 см, чорний, дещо вигнутий догори. Надзвичайно довгий дзьоб допомагає птахам живитися нектаром довгих, трубкоподібних квітів, недоступним для інших колібрі[7].
Колібрі-списодзьоби мешкають в Андах на заході Венесуели (Кордильєра-де-Мерида), в Колумбії, Еквадорі, Перу і Болівії. Вони живуть у вологих гірських тропічних лісах, на узліссях, іноді у високогірних чагарникових заростях, в садах і на високогірних луках парамо. Зустрічаються на висоті від 1700 до 3500 м над рівнем моря, переважно на висоті від 2400 до 3100 м над рівнем моря. В Колумбії і Венесуелі птахи здійснюють локальні переміщення, переміщуюють на більшу висоту над рівнем моря на початку сезону дощів і повертаючись на більш низьку висоту з настанням сухого сезону.
Колібрі-списодзьоби живляться нектаром квітів з довгим, трубкоподібними віночками, зокрема Brugsmania sanguinea, Datura stramonium, Passiflora mixta, P. pinnatistiplua, P. mollissima і P. sexflora, а також Aethanthus, Fuchsia, Salpichroa і Solanum, переміщуючись за певним маршрутом, а також комахами, яких ловлять в польоту. Вони є основними запилювачами квітучих рослин з підроду Tacsonia роду Passiflora, особливо Passiflora mixta.
Passiflora mixta і колібрі-списодзьоб демонструють коеволюцію: розміщення тичинок і приймочки P. mixta, а також довжина віночка цієї рослини робить її недоступною майже для усіх видів колібрі, за винятком Ensifera ensifera. Ці мутуалістичні відносини дозволяють рослині запилюватися за допомогою птаха, а птах отримує високоякісне джерело нектару[8]. Щоб отримати нектар, птахи поміщають свій довгий дзьоб в квітку, п'ють, а потім відсупають і зависають в повітрі на кілька секунд, після чого можуть посторити процес. Інші види, зокрема комахи, можуть проколювати квітку біля основи, "викрадаючи" нектар. Додатковим свідоцтвом коеволюції цих двох видів є співпадання їх ареалів[7][9]. Якщо популяція колібрі скоротиться, то це матиме негативні наслідки також і для рослин.
Гніздування у колібрі-списодзьобів триває з грудня по березень. Гніздо чашоподібне, робиться з моху, підвішується на дереві, на висоті 15 м над землею.
- ↑ BirdLife International (2016). Ensifera ensifera: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 03 грудня 2022
- ↑ Cottrell, G. William; Greenway, James C.; Mayr, Ernst; Paynter, Raymond A.; Peters, James Lee; Traylor, Melvin A.; University, Harvard (1945). Check-list of birds of the world. Т. 5. Cambridge: Harvard University Press.
- ↑ Société Cuvierienne; Cuvierienne, Société (1839). Revue zoologique. Т. 2. Paris: Société cuvierienne.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 03 грудня 2022.
- ↑ Hilty, Steven L.; Brown, William L. (1986). A Guide to the Birds of Colombia. Princeton: Princeton University Press. ISBN 9780691083728. OCLC 11234472.
- ↑ а б Soteras, Florencia; Moré, Marcela; Ibañez, Ana C.; Iglesias, María del Rosario; Cocucci, Andrea A. (26 грудня 2018). Borges, Renee M. (ред.). Range overlap between the sword-billed hummingbird and its guild of long-flowered species: An approach to the study of a coevolutionary mosaic. PLOS ONE (англ.). 13 (12): e0209742. Bibcode:2018PLoSO..1309742S. doi:10.1371/journal.pone.0209742. ISSN 1932-6203. PMC 6306261. PMID 30586466.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ Abrahamczyk, S.; Souto-Vilarós, D.; Renner, S. S. (22 листопада 2014). Escape from extreme specialization: passionflowers, bats and the sword-billed hummingbird. Proc. R. Soc. B (англ.). 281 (1795): 20140888. doi:10.1098/rspb.2014.0888. ISSN 0962-8452. PMC 4213610. PMID 25274372.
- ↑ Lindberg, Annika Büchert; Olesen, Jens Mogens (4 березня 2001). The fragility of extreme specialization: Passiflora mixta and its pollinating hummingbird Ensifera ensifera. Journal of Tropical Ecology (англ.). 17 (2): 323—329. doi:10.1017/S0266467401001213. ISSN 0266-4674. S2CID 85573624.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |