Колібрі-інка золоточеревий
| Колібрі-інка золоточеревий | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
_(2).jpg) Самець золотистого колібрі-інки (C. b. eos)
| ||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| Coeligena bonapartei (Boissonneau, 1840) | ||||||||||||||||||||
 Ареал підвиду C. b. bonapartei | ||||||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||
| Ornismia bonarpartei | ||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||
|
Колі́брі-і́нка золоточеревий[2] (Coeligena bonapartei) — вид серпокрильцеподібних птахів родини колібрієвих (Trochilidae). Мешкає в Колумбії і Венесуелі. Вид названий на честь французького натураліста Шарля Люсьєна Бонапарта[3].
.jpg)
.jpg)
Довжина птаха становить 10,9-11,4 см, самці важать 6,6 г, самиці 6,4 г. У самців тім'я чорнувате, лоб зелений, бликучий, за очима білі плямки. Верхня частина спини темно-зелена, блискуча, нижня частина спини зеленувато-мідна, надхвістя золотисто-оранжеве. Горло і груди зелені, блискучі, на горлі невелика фіолетова пляма. Забарвлення решти нижньої частини тіла варіюється від мідно-блискучого до золотисто-червоного. Хвіст дещо роздвоєний, золотисто-бронзово-зелений. Дзьоб довгий, прямий, вузький, чорний, довжиною 30-33 мм.
У самиць номінативного підвиду лоб зелений, решта верхньої частини тіла така ж, як у самців, однак більш тьмяна. Горло охристе, з боків поцятковане зеленими плямками. Груди плямисті, охристо-зелені. Решта нижньої частини тіла переважно коричнювата, живіт червонувато-золотистий, нижні покривні пера хвоста мідно-золотисті. Хвіст бронзовий, стернові пера іноді мають охристі кінчики.
У самців підвиду C. b. eos верхня частина спини і живіт мають мідно-коричневий, а не зелений відблиск. На горлі у них фіолетово-синя пляма, груди і шия з боків золотисто-зелені. Другорядні махові пера у них коричнеюваті, формують на крилах пляму. Хвіст коричнюватий, стернові пера мають зелені кінчики. У самців підвиду C. b. consita також на крилах є коричнювата пляма, однак дещо менша, а хвіст у них повністю зелений.
Виділяють три підвиди:[4]
- C. b. consita Wetmore & Phelps, WH Jr, 1952 — гори Сьєрра-де-Періха на кордоні Колумбії і Венесуели;
- C. b. bonapartei (Boissonneau, 1840) — Східний хребет Колумбійських Анд (від Бояки до Боготи);
- C. b. eos (Gould, 1848) — гори Кордильєра-де-Мерида на заході Венесуели.
Деякі дослідники виділяють підвид C. b. consita у окремий вид Coeligena consita[5], а підвид C. b. eos у окремий вид колібрі-інка золотистий (Coeligena eos)[6]. Колумбійські колібрі-інки раніше також вважалися підвидами золоточеревого колібрі-інки, однак були визнані окремим видом.
Золоточереві колібрі-інки мешкають в Андах на території Колумбії і Венесуели. Вони живуть живуть у вологих гірських тропічних лісах і на узліссях, в карликових лісів та у високогірних чагарникових заростях. Зустрічаються переважно на висоті від 1400 до 3200 м над рівнем моря, в горах Сьєрра-де-Періха на висоті від 2550 до 3000 м над рівнем моря. Венесуельські популяції під час сезону дощів здійснюють висотні міграції, переміщуючись на більшу висоту.
Золоточереві колібрі-інки живляться нектаром різноманітних квітучих чагарників з трубчастими квітками, переміщуючись за певним маршрутом, а також комахами, яких збирають з рослинності або ловлять в польоті. Сезон розмноження у них триває з січня по лютий.
МСОП визнає всі три підвиди золоточеревого колібрі-інки окремими видами. Підвиди C. b. bonapartei і C. b. eos класифікуються ним як такі, що не потребують особливих заходів зі збереження, однак підвид C. b. consita (вид Coeligena consita в класифікації МСОП) класифікується ним як тиакий, що перебуває під загрозою зникнення. За оцінками дослідників, популяціяй цього підвиду становить від 375 до 1500 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
- ↑ BirdLife International (2016). Coeligena bonapartei: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 03 грудня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 74. ISBN 978-1-4081-2501-4.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 03 грудня 2022.
- ↑ BirdLife International (2016). Coeligena consita: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 03 грудня 2022
- ↑ BirdLife International (2016). Coeligena eos: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 03 грудня 2022
| |||||||||||
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |