Колібрі аметистовогорлий
| Колібрі аметистовогорлий | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Аметистовогорлий колібрі
| ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Eulampis jugularis (Linnaeus, 1766) | ||||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||
| Trochilus jugularis Linnaeus, 1766 Anthracothorax jugularis (Linnaeus, 1758) | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Колі́брі аметистовогорлий[2] (Eulampis jugularis) — вид серпокрильцеподібних птахів родини колібрієвих (Trochilidae)[3]. Мешкає на Малих Антильських островах.
_(7175950186).jpg)
Довжина птаха становить 9-12 см, самці важать 9-12 г, самиці 7-10 г. Тім'я і спина чорні, щоки, горло і груди вогнисто-пурпурово-червоні, крила яскраво-золотисто-зелені, а хвіст і його верхні і нижні покривні пера синьо-зелені з металевим відблиском. У самців дзьоб середньої довжини, дещо вигнутий, у самиць дзьоб у них більш довгий і більш вигнутий. У молодих птахів горло і груди оранжеві, поцятковані червоними плямками.
Аметистовогорлий колібрі був описаний шведським натуралістом Карлом Ліннеєм у 1766 році, в дванадцятому виданні його праці «Systema Naturae» під назвою Trochilus jugularis[4]. Лінней опирався на більш ранні описи, зроблені англійським натуралістом Джорджем Едвардсом і Матюреном Жаком Бріссоном[5][6]. Едвард визначив типовою місцевістю виду Суринам, а Бріссон — Каєнну у Французькій Гвіані, однак вони обидва помилялися, оскільки аметистовогорлий колібрі є ендеміком Карибів[7]. Пізніше цей вид було переведено до роду Аметистовогорлий колібрі (Eulampis), введеного німецьким натуралістом Фрідріхом Бойє[en] у 1831 році[8].
Аметистовогорлі колібрі мешкають на Сен-Бартелемі, Сабі, Сінт-Естатіусі, Сент-Кіттс і Невісі, на острові Антигуа, на Монтсерраті, Гваделупі, Домініці, Мартиніці, на Сент-Люсії і на острові Сент-Вінсент, бродячі птахи спостерігалися також на Барбадосі, Барбуді і Гренаді. Вони живуть в первинних і вторинних тропічних лісах та на узліссях. Зустрічаються на висоті від 800 до 1200 м над рівнем моря. Ведуть переважно осілий спосіб життя, на Сент-Люсії і Сент-Вінсенті в кінці травня спостерігалися на рівні моря. Живляться нектаром квітучих дерев, а також дрібними комахами і павуками, яких ловлять в польоті або збирають з рослинності. Самці захищають кормові території протягом всього року, самиці лише під час негніздового періоду.
Сезон розмноження у аметистовогорлих колібрі триває з січня по вересень, переважно з лютого по травень. Гніздо невелике, чашоподібне, робиться з м'яких рослинних волокон і павутиння, зовні покривається лишайниками і корою, прикріплюється до вертикальної гілки дерева, на висоті від 2 до 5 м над землею. В кладці 2 яйця. Інкубаційний період триває 17-19 днів, пташенята покидають гніздо через 17-20 днів після вилуплення. Самці під час гніздування є дуже територіальними і нападають навіть на більших птахів, якщо вони наближаються до гнізда ближче, ніж на 10 метрів.
- ↑ BirdLife International (2016). Eulampis jugularis: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 23 жовтня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 23 жовтня 2022.
- ↑ Linnaeus, Carl (1766). Systema naturae : per regna tria natura, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (Latin) . Т. 1, Part 1 (вид. 12th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 190.
- ↑ Edwards, George (1760). Gleanings of Natural History, exhibiting figures of quadrupeds, birds, insects, plants &c... (English та French) . Т. Part 2. London: Printed for the author, at the College of Physicians. с. 118 Plate 266.
- ↑ Brisson, Mathurin Jacques (1760). Ornithologie, ou, Méthode Contenant la Division des Oiseaux en Ordres, Sections, Genres, Especes & leurs Variétés (French та Latin) . Т. 3. Paris: Jean-Baptiste Bauche. с. 683—685, Plate 35 Fig 3.
- ↑ Peters, James Lee, ред. (1945). Check-List of Birds of the World. Т. 5. Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press. с. 27.
- ↑ Boie, Friedrich (1831). Bemerkungen über Species und einige ornithologische Familien und Sippen. Isis von Oken (German) . Cols 538–548 [547].
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Червоний список МСОП видів із найменшим ризиком (LC)
- Колібрієві
- Птахи, описані 1766
- Фауна Нідерландських Антильських островів
- Фауна Сент-Кіттс і Невісу
- Птахи Антигуа і Барбуди
- Фауна Монтсеррату
- Птахи Гваделупи
- Птахи Домініки
- Птахи Мартиніки
- Фауна Сент-Люсії
- Фауна Сент-Вінсенту і Гренадин
- Таксони, описані Карлом Ліннеєм