Коліков Олексій Леонтійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Коліков Олексій Леонтійович
Народивсяберезень 1906
Лисичанськ, Бахмутський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія
Померневідомо
Країна Російська імперія
 Російська республіка
 УНР
 Українська Держава
 Українська СРР
 СРСР
Діяльністьдержавний діяч
Учасникнімецько-радянська війна
Військове званнябригадний комісар
ПартіяВКП(б)
Нагороди
Орден Трудового Червоного Прапора — 1948Орден Вітчизняної війни I ступеня— 1945Орден Вітчизняної війни II ступеня — 1985Орден «Знак Пошани»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»Медаль «20 років перемоги у ВВВ» — 1965
Медаль «30 років перемоги у ВВВ» — 1975Медаль «40 років перемоги у ВВВ» — 1985
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»

Олексі́й Лео́нтійович Ко́ліков (березень 1906, Лисичанськ, Катеринославська губернія — невідомо) — український радянський партійний діяч, голова Чернівецького облвиконкому, депутат Верховної Ради УРСР 1–2-го скликань.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився у березні 1906 року в родині шахтаря у селі Лисичанськ, тепер місто Лисичанськ, Луганська область, Україна. Закінчив чотири класи сільської школи.

З тринадцяти років розпочав трудову діяльність. У 1919–1921 роках — коногон шахти. Потім був учнем токаря.

У 1924 році вступив до комсомолу. У 1924–1926 роках — учень школи фабрично-заводського навчання на шахті, здобув спеціальність токаря. Працював токарем шахтно-механічної майстерні, обирався членом бюро Лисичанського районного комітету ЛКСМУ.

Член ВКП(б) з 1927 року.

З 1928 року працював у Лисичанському районному комітеті професійної спілки гірників на Донбасі.

З 1930 року навчався у Київському машинобудівному інституті, обирався секретарем факультетського партійного бюро.

У 1933–1935 роках — заступник начальника політичного відділу Серахської машинно-тракторної станції Туркменської РСР.

У 1935–1938 роках — в управлінні народногосподарського обліку міста Києва.

У 1938 — листопаді 1939 року — в.о. секретаря виконавчого комітету Київської обласної ради.

Після приєднання Західної України до УРСР, постановою Політбюро ЦК КП(б) України (№ 860-оп) 27 листопада 1939 року був призначений заступником голови Дрогобицького обласного виконавчого комітету.

У листопаді 1939 — серпні 1940 року — заступник голови виконавчого комітету Дрогобицької обласної ради депутатів трудящих.

20 серпня 1940 — липні 1941 року — голова виконавчого комітету Чернівецької обласної ради депутатів трудящих.

12 січня 1941 року обраний депутатом Верховної Ради УРСР першого скликання по Сторожинецькому першому виборчому округу № 392 Чернівецької області.

З червня 1941 року — у Червоній армії. У 1942 році був помічником члена Військової ради Північно-Кавказького фронту Лазаря Кагановича.

З травня 1944 по 13 серпня 1948 року — голова виконавчого комітету Чернівецької обласної ради депутатів трудящих.

9 лютого 1947 року обраний депутатом Верховної Ради УРСР другого скликання по Сторожинецькому міському виборчому округу Чернівецької області.

З 1948 по січень 1950 року — голова президії Ровенської обласної ради промислової кооперації (облпромради).

З січня 1950 по грудень 1953 року — начальник політичного сектору Ровенського обласного управління сільського господарства.

У 1960-х роках працював директором Ровенського льонокомбінату Ровенської області.

Військове звання

[ред. | ред. код]
  • бригадний комісар

Нагороди

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]