Комарнівський район
Колишній район Дрогобицької області центром якого було місто Комарно.
10 січня 1940 року Політбюро ЦК КП(б)У обговорило питання районного поділу Дрогобицької області і вирішило створити декілька районів, у тому числі Комарнівський із центром у місті Комарно.[1]
Однак вже 29 червня 1941 року радянські війська залишили з боями місто Комарно.[2]
Повторно радянську владу у районі було встановлено 30 липня 1944 коли Червона армія заволоділа містом Комарно Дрогобицької області.[3]
Район було ліквідовано у вересні 1959 року — його територію передали до складу Рудківського району Дрогобицької області.
Друга світова війна зачепила Комарно і навколишні села ще у вересні 1939 року. Вже 4 вересня польська поліція залишила Комарно, 6 вересня німецька авіація бомбардувала залізничну станцію Комарно, під час якого загинуло 80 польських біженців. 11 вересня, коли німецькі війська увійшли в місто, порядок там підтримували українці. 24 вересня до міста увійшли частини РСЧА після чого в палаці Лянцкоронських протягом трьох днів тривали переговори після чого німецькі війська відступили за Сян.[4]
Напередодні відступу радянських військ у 1941 році НКВД влаштувала у Комарнівській тюрмі мордування її в'язнів. Протягом одної ночі тут було замордовано 23 осіб — представників місцевої еліти, а їхні тіла було скинуто в яму. Серед них: Микола Здерко, Дмитро Радович та Андрій Сороківський з Комарна, Юрій Кордіяка (ОУН) з Малої Горожани, Олекса Дачишин (УГА), Олекса Сенів (УСС), Степан Павучок (ОУН) з Великої Горожани, Іван Яворський (ОУН) і Ганна Дерев'янко з Новосілки Опарської.[4][5]
На початку 1946 року з території району було виселено 50 родин.[джерело?]
До складу району входив районний центр місто Комарно а також декілька навколишніх сіл, зокрема Тулиголови, Колодруби, Повергів, Мала та Велика Горожанна, Новосілки-Опарські, Ричагів.[6][7][8]
Після входження території району до складу УРСР у грудні 1941 року було створено Комарнівський райком КП(б)У, але у червні 1941 року через початок німецько-радянської війни він тимчасово припинив свою діяльність. Відновили його у серпні 1944 року. У жовтні 1952 року перейменований на Комарнівський районний комітет КПУ. У вересні 1959 року через входження території до складу Рудківського району припинив своє функціонування. Райком мав наступну структуру: бюро (загальний відділ), організаційно-інструкторський відділ (з 1949 року — відділ партійних, профспілкових та комсомольських організацій), сектор партійної статистики, відділ пропаганди і агітації, сільськогосподарський відділ, військовий відділ, відділ по роботі серед жінок, відділ кадрів.[9]
Якщо за новим адміністративним поділом Комарнівський район входив до складу Дрогобицької області, то в адміністративному поділі, який використовувала ОУН, він від грудня 1944 року до кінця березня 1945 року входив до складу Дрогобицької округи (як район у Рудківському повіті), а з початку квітня 1945 року — до Львівської округи ОУН, в межах якої був складовою Городоцького (Комарнівського) надрайону.[10]
19 серпня 1944 року після одногодинного бою сотня УПА заволодівши в'язницею у Комарно, визвола 25 в’язнів.[3]
6 січня — 8 січня 1945 року більшовики спалили кілька сіл району, однак вже 9 січня біля села Велика Горожанна відбувся великий бій між загонами НКВС та УПА. З боку підрозділів НКВС втрати склали 304 вбитих, 90 поранених, а також 11 автомашин, одна танкетка та один танк були знищені повстанцями. Окрім того в бою проти УПА застосовували 2 літаки, один з них повстанцям вдалось підбити. Щодо УПА, то втрати повстанців склали 49 осіб[11].
У серпні 1947 року військовий комісар Дрогобицької області надіслав голові облвиконкому та начальнику НКДБ інформацію про українське підпілля та відмову військовозобов'язаної молоді 1926—1928 років народження по ряду районів Дрогобицької області, у тому числі Комарнівському служити в радянській армії. Зокрема у Комарнівському районі в окремих сільрадах військовозобов'язані після оповіщення не з'являлися або на шляху слідування в районні віськкомати розбігалися, внаслідок дій озброєних формувань УПА. Пропонувалось по лінії МДБ і МВС виявляти й ізольовувати керівників груп «бандерівців», серед місцевого населення проводити роз'яснювальну роботу, військовозобов'язаних супроводжувати під озброєною охороною, а у разі їх неявки призов проводити примусово[12].
До осені 1947 року у селі Грімне Комарнівського району існувала криївка в якій переховувався командир УПА Роман Шухевич. Цю хату-криївку створила його зв’язкова Дарія Гусяк[4].[13]
Після війни УРСР обмінялась з Польщею частиною території, а також мешканцями. Зокрема, у село Тулиголови було скеровано 27 родин, які поселили у помешкання, які звільнились після того, як звідти виїхали поляки[6].
У села Комарнівського району, зокрема Грімне були переселені українці з Польщі у 1946 році. Натомість поляки, які тут раніше жили всі до одного були переселені до Польщі[14].
Комарнівський район став одним із осередків розвитку газодобувної промисловості. Початок її було покладено у 1949 році коли на території Комарнівського та Рудківського районів було проведено геологічну розвідку, а вже у 1950 році було пробурено першу експериментальну свердловину. Того ж року почалось інтенсивне освоєння родовища на глибині 1380-1450 метрів. У 1950—1960-х роках було збудовано експортні газогони діаметром 520 і 720 мм від Комарно до Дроздович та до Ярослава (Польща). Експорт газу до Польщі розпочався у 1957 році коли було збудовано нові потужні свердловини.
Активним діячем ОУН на Комарнянщині був Зеновій Тершаківець, провідник ОУН Львівського краю і чоловий командир УПА-Захід військової округи «Буг». Його близьким соратником був повітовий провідник ОУН Андрій Перун, учасник нападу на пошту м.Городка в 1932 році.[4]
У селі Кліцько народився видатний український правозахисник, дисидент, політик, публіцист, релігійний діяч, один із засновників Української гельсінської спілки, колишній радянський політв'язень Іван Гель. У 1952 році за публічну відмову вступити в комсомол, його вигнали з 10 класу Комарнівської середньої школи.
- ↑ 1940 рік в історії. history.org.ua. Архів оригіналу за 5 Грудня 2012. Процитовано 1 Червня 2013.
- ↑ 1941 рік в історії. history.org.ua. Архів оригіналу за 29 Жовтня 2013. Процитовано 1 Червня 2013.
- ↑ а б 1944 рік в історії. history.org.ua. Архів оригіналу за 20 Жовтня 2013. Процитовано 1 Червня 2013.
- ↑ а б в г Історія Комарна. komarno.in.ua. Архів оригіналу за 26 березня 2011. Процитовано 1 червня 2013.
- ↑ Біля Комарнівської тюрми на Львівщині відбулося віче-реквієм за жертвами большевицького режиму. svoboda.org.ua. 24 червня 2012. Архів оригіналу за 21 лютого 2014. Процитовано 1 червня 2013.
- ↑ а б Павлівець Теодор. Три виселення українців села Дібча. vox-populi.com.ua. Архів оригіналу за 3 березня 2014. Процитовано 1 червня 2013.
- ↑ Воєнно-історичний форум Military Ukraine • Перегляд теми - Украинский монархизм. Архів оригіналу за 4 липня 2013.
- ↑ Леся Бардак (24 листопада 2012). 70 років УПА «В лісі, у Кошові…». mykolaiv.info. Архів оригіналу за 30 листопада 2012. Процитовано 1 червня 2013.
- ↑ Державний архів Львівської області. Путiвник по фондах партiйних органiзацiй Львiвської та Дрогобицької областей (PDF). archives.gov.ua. Архів оригіналу (PDF) за 28 Жовтня 2018. Процитовано 1 Червня 2013.
- ↑ Василь ІЛЬНИЦЬКИЙ (29.12.2012). СТРУКТУРА ДРОГОБИЦЬКОЇ ОКРУГИ ОУН. turka-ua.net. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 1 червня 2013.
- ↑ Дудок Володимир. Йшли вони до бою за народ. vox-populi.com.ua. Архів оригіналу за 4 Березня 2016. Процитовано 1 Червня 2013.
- ↑ 1947 рік в історії. history.org.ua. Архів оригіналу за 23 Квітня 2013. Процитовано 1 Червня 2013.
- ↑ Очевидці. territoryterror.org.ua. Архів оригіналу за 17 Жовтня 2016. Процитовано 1 Червня 2013.
- ↑ Музей Романа Шухевича у с. Грімне. aquaforum.lviv.ua. Архів оригіналу за 4 Березня 2016. Процитовано 1 Червня 2013.