Комаров Ярослав Михайлович
Комаров Ярослав Михайлович | |
---|---|
Старший солдат | |
Загальна інформація | |
Народження | 3 січня 1984 Київ |
Смерть | 11 липня 2016 (32 роки) Славне |
Поховання | Берковецьке кладовище |
Псевдо | «Комарик» |
Військова служба | |
Приналежність | Україна |
Вид ЗС | Сухопутні війська |
Рід військ | Механізовані війська |
Формування | |
Війни / битви | |
Нагороди та відзнаки | |
Яросла́в Миха́йлович Комаро́в (нар. 3 січня 1984 — 11 липня 2016) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Народився 1984 року в місті Київ. Навчався в ЗОШ № 239 Оболонського району, після 9 класів — в ПТУ № 9. 2002 року здобув професію газоелектрозварювальника-рихтувальника кузовів легкових автомобілів. 2002 року призваний на строкову службу до лав ЗСУ, по контракту від 2003-го служив сапером у миротворчій місії в Іраку. Демобілізувавшись, працював по професії на станції техобслуговування.
Брав участь в подіях Революції Гідності.
У часі війни доброволець; проходив навчання у Львівській області, де надав побратиму першу медичну допомогу — чим врятував життя, матері було направлено лист-подяку. Старший солдат, командир відділення саперного взводу, 24-й окремий штурмовий батальйон «Айдар». Від 19 жовтня 2015 року — у зоні бойових дій. Проходив службу снайпером, потім сапером у групі прикриття; брав участь у багатьох боях, зокрема неподалік селища Новгородське й у Мар'їнському районі.
16 березня 2016 року нагороджений відзнакою знаком командуючого сухопутних військ «За службу», 16 травня — грамотою та нагрудним знаком «За зразкову службу». Тричі рятував життя побратимів.
11 липня 2016-го вранці загинув під час виконання бойового завдання неподалік Славного (Мар'їнський район): сапери разом з групою прикриття висунулися на передній край та натрапили на міну направленої дії із «розтяжкою», загинули Ярослав Комаров й молодший лейтенант Юрій Гуртяк, ще один вояк зазнав поранень.
13 липня з Комаровим попрощалися на Майдані Незалежності.
Без Ярослава лишилися мама, дружина, донька 2009 р.н.
- указом Президента України № 345/2016 від 22 серпня 2016 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» — нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно)[1]
- Нагрудний знак «За взірцевість у військовій службі» III ступеня
- нагрудним знаком «Герой Киянин» (посмертно)
- 14 жовтня 2017 року на будинку 16Е, де він проживав (Оболонський проспект) відкрито меморіальну дошку честі Ярослава Комарова.
- ↑ Указ Президента України від 22 серпня року № 345/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
- Книга пам'яті [Архівовано 18 Жовтня 2019 у Wayback Machine.]
- http://my-obolon.kiev.ua/novosti/na-pr.-obolonskom-poyavilas-memorialnaya-tablichka-v-chest-sapera-vsu-yaroslava-komarova.html [Архівовано 24 Листопада 2017 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Старші солдати (Україна)
- Народились 3 січня
- Народились 1984
- Померли 11 липня
- Померли 2016
- Поховані на Берковецькому кладовищі
- Військовики 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар»
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького III ступеня
- Нагороджені нагрудним знаком «За взірцевість у військовій службі»
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Києва
- Українські миротворці
- Учасники Євромайдану
- Померли в Славному (Кальміуський район)