Координати: 49°17′4″ пн. ш. 37°28′34″ сх. д. / 49.28444° пн. ш. 37.47611° сх. д. / 49.28444; 37.47611
Очікує на перевірку

Комарівка (Ізюмський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Комарівка.
село Комарівка
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район Ізюмський район
Тер. громада Оскільська сільська громада
Код КАТОТТГ UA63040130130056113
Облікова картка Комарівка 
Основні дані
Засноване 1706[1]
Населення 528
Площа 6483, 2 га км²
Густота населення 397,82 осіб/км²
Поштовий індекс 64334
Телефонний код +380 5743
Географічні дані
Географічні координати 49°17′4″ пн. ш. 37°28′34″ сх. д. / 49.28444° пн. ш. 37.47611° сх. д. / 49.28444; 37.47611
Середня висота
над рівнем моря 		108 м
Водойми Бахтин, Оскільське водосховище
Місцева влада
Адреса ради 64334, Харківська обл., Ізюмський р-н, с.Комарівка
Карта
Комарівка. Карта розташування: Україна
Комарівка
Комарівка
Комарівка. Карта розташування: Харківська область
Комарівка
Комарівка
Мапа
Мапа

CMNS: Комарівка у Вікісховищі

Комарі́вка — село в Україні, в Ізюмському районі Харківської області. Площа населеного пункту — 6483, 2 га. Населення становить 528 осіб. До 2017 орган місцевого самоврядування — Комарівська сільська рада. Сільській раді підпорядкований населений пункт Миколаївка

Географічне розташування і клімат

[ред. | ред. код]

Село Комарівка знаходиться на березі річки Бахтин (в основному на правому березі), недалеко від її витоків. На річці велика загата. Річка тече паралельно Оскільському водосховищу на відстані 1 км. Нижче за течією на відстані 3 км розташоване село Миколаївка. За 3 км проходить автомобільна дорога Р79, за 18 км — місто Ізюм.

Клімат — помірно континентальний, сприятливий для хліборобства та інших галузей сільського господарства.

Історія села

[ред. | ред. код]

В околицях сіл Комарівка та Миколаївка виявлено поселення, 2 курганних могильники епохи бронзи та 3 поховання, що належали кочовим племенам.

В історико-статистичному описі Харківської єпархії Філаретом записано, що по правий берег річки Оскіл згідно з кріпосними паперами поміщиків Бистрицьких бачимо, що Комарівські землі були подаровані Петром І наказному полковнику Даниїлу Бистрицькому у 1706 році. І тоді було побудовано перший храм у Комарівці. Тоді на території нинішнього села розміщувалися 3 хутори: Василівка, Холодний Яр і Бистрицький. За розповідями старожилів, хутір Василівка називався за іменем Василя Захарченка. Холодний Яр тому, що навіть влітку в долині річки Бахтин завжди йде холодне повітря. Основним заняттям населення були хліборобство, садівництво, городництво і тваринництво. Розвивалися дрібні ремесла: ковальське, гончарське. У селі було 2 млини, існувала школа і бібліотека. Після спустошливого і грабіжницького нападу татар в 1736 р. нова хвиля заселення Комарівки почалася в 50-х роках XVIII ст. З 30-х років XIX ст. помістя в Комарівці належать В. І. Фесенку. У 1838 році він будує кам'яну церкву Успіння Пресвятої Богородиці.

За статистичними даними від 1864 року в слободі Комарівка було 39 дворів, проживало 188 осіб чоловічої статі, 195 жіночої, малась одна кам'яна церква. В окремому приміщенні, що належало церкві, розташовувалася церковно-приходська школа, яка була відкрита в 1890 році, у якій навчалося перший рік 37 хлопчиків і 23 дівчинки.

Нові часи

[ред. | ред. код]

В кінці грудня 1917 року в село було окуповане більшовиками. .У 1921 році було проведено примусову колективізацію та створено артіль «Комарівка» до складу якої увійшло 146 осіб.

У часи голодомору 1932-1933 року на території села померло 125 осіб.

У 2-й світовій війні брало участь 263 односельчани, 138 воїнів загинуло. Під час будівництва Оскільського водосховища у 1954 році із села мешканців почали переселяти в долину річки Бахтин.[2]

Населення

[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 442 особи, з яких 199 чоловіків та 243 жінки[3].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 511 осіб[4].

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5]:

Мова Відсоток
українська 91,60 %
російська 4,49 %
білоруська 0,59 %
вірменська 0,20 %
молдовська 0,20 %
інші 2,92 %

Економіка

[ред. | ред. код]
  • Молочно-товарна і свино-товарна ферми.
  • Садові ділянки.
  • «Колос», сільськогосподарське ТОВ.

Об'єкти соціальної сфери

[ред. | ред. код]
  • Школа.
  • Клуб.

Також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Материалы для истории колонизации и быта степной окраины Московского государства (Харьковской и отчасти Курской и Воронежской губ.) в XVI–XVIII столетии / Собранные и редактированные Д. И. Багалеем. – Т. 1. – Харьков, 1886. – С. 254
  2. ↑ «Ізюмщина Краєзнавча», видавництво «Кроссроуд», Харків, 2009. Укладачі: П. Т. Журова, Ю. Ю. Шелест, В. М. Лисаченко, Н. В. Федосенко, К. В. Малютіна, Л. І. Щибря, Є. В. Гевліч, В. Е. Воронін, І. Г. Гончаренко. с 40-43(укр.)
  3. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Харківська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  4. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Харківська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  5. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Харківська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Комарівка_(Ізюмський_район)&oldid=41818420