Комедія звичаїв

Звичаєва комедія, комедія характерів — вид комедії, що зображує витончені та круті́йські норми поведінки, притаманні модним колам суспільства, де зовнішній вигляд важливіший від чесного морального характеру. Її сюжет, як правило, розвивається навколо інтриг хтивості й пожадливості, корисливого цинізму персонажів, замаскованого пристойним виглядом. На відміну від сатири, звичаєва комедія, як правило, винагороджує своїх хитрих та недобросовісних персонажів, а не карає їх за аморальність. Її гумор головним чином залежить від витонченого словесного дотепу й репертуару. У Англії комедія характерів була виплекана як домінуюча форма комедії реставрації в роботах Етеріджа, Вільяма Вічерлі (зокрема «Сільська жінка» 1675) і Вільяма Конґріва. Її відродили у м'якшій формі у 1770-х роках Ґолдсміт і Шерідан, а пізніше Оскар Вайльд. Сучасними прикладами комедії характерів є «План на життя» Ноела Коварда (1932) та «Здобич» Джо Ортона (1965).

Джерела

• Літературознавчий словник-довідник за редакцією Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — К.: ВЦ «Академія», 2007

Посилання

• 506/mode/1up?view=theater Комедія звичаїв; Комедія характерів // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 504-505; 506.
• Комедія характерів // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 264. — 634 с.