Комерційний кодекс
Комерці́йний кодекс (також іноді — Господарський кодекс, Підприємницький кодекс, Торговий кодекс) — кодифікований закон, що регулює комерційну (торговельну) та господарську діяльність юридичних осіб та фізичних осіб — комерсантів та підприємців, питання організації бізнесу та укладення комерційних контрактів, інших питань ведення бізнесу, зокрема засобів врегулювання комерційних спорів. Практика застосування разом з цивільним кодексом кодифікації комерційного права визначається у науці цивільного права дуалізмом приватного права.
В Україні замість комерційного кодексу прийнято Господарський кодекс, що поєднує регулювання комерційної та некомерційної господарської (професійної економічної) діяльності. Від початку розробки кодексу він мав комплексну назву Господарський (комерційний) кодекс. На стадії ухвалення кодексу його подвійна назва була визнана недоцільною.
Сучасні дослідники відзначають комплексний характер сучасних комерційних кодексів, що спрямовані на узгодження публічних та приватних інтересів у сфері бізнесу[1], містять поряд із приватноправовими положеннями також публічно-правові вимоги до комерційної діяльності, правила публічної звітності, конкуренції, ціноутворення, реєстрації підприємств, банкрутства, захисту прав споживачів та, навіть, правила судоустрою і кримінальні норми (наприклад, Комерційний кодекс Франції 2000 р. тощо)[2].
- Підприємницький кодекс Австрії (2007)[1] [Архівовано 3 Липня 2017 у Wayback Machine.]
- Комерційний кодекс Алжиру (1975)[2] [Архівовано 2 Грудня 2016 у Wayback Machine.]
- Господарський кодекс Королівства Бельгія (2013) [3] [Архівовано 29 Листопада 2020 у Wayback Machine.]
- Комерційний кодекс (закон) Болгарії (1991)[4] [Архівовано 22 Листопада 2016 у Wayback Machine.]
- Комерційний кодекс Болівії (1977)[5] [Архівовано 2 Грудня 2016 у Wayback Machine.]
- Комерційний кодекс Бразилії (1850)[6] [Архівовано 2 Грудня 2016 у Wayback Machine.]
- Комерційний кодекс Венесуели (1955)[7] [Архівовано 2 Грудня 2016 у Wayback Machine.]
- Комерційний кодекс В'єтнаму (1997)[8] [Архівовано 4 Грудня 2016 у Wayback Machine.]
- Комерційний кодекс Габону (2008)[9] [Архівовано 2 Грудня 2016 у Wayback Machine.]
- Комерційний кодекс Домініканської Республіки (1884)[10] [Архівовано 7 Грудня 2016 у Wayback Machine.]
- Комерційний кодекс Республіки Еквадор (2019)[11]
- Комерційний кодекс Ефіопії (1960)[12] [Архівовано 2 Грудня 2016 у Wayback Machine.]
- Комерційний кодекс Єгипту (1999)[13] [Архівовано 2 Грудня 2016 у Wayback Machine.]
- Комерційний кодекс Індонезії (1847)[14] [Архівовано 2 Грудня 2016 у Wayback Machine.]
- Комерційний кодекс Ірану (1922)[15] [Архівовано 2 Вересня 2018 у Wayback Machine.]
- Комерційний кодекс Іспанії (1885)[16] [Архівовано 21 Листопада 2016 у Wayback Machine.]
- Комерційний кодекс Йорданії (1966)[17] [Архівовано 19 Листопада 2016 у Wayback Machine.]
- Підприємницький кодекс Республіки Казахстан (2015) [18] [Архівовано 6 Березня 2016 у Wayback Machine.]
- Комерційний кодекс Катару (2006)[19] [Архівовано 2 Грудня 2016 у Wayback Machine.]
- Комерційний кодекс Колумбії (1971) [20] [Архівовано 23 Червня 2021 у Wayback Machine.]
- Комерційний кодекс Кувейту (1980)[21] [Архівовано 20 Грудня 2016 у Wayback Machine.]
- Комерційний кодекс (закон) Латвії (2000)[22] [Архівовано 10 Червня 2016 у Wayback Machine.]
- Загальнонімецький комерційний кодекс, що застосовується у Ліхтенштейні (1861)[23]
- Комерційний кодекс Люксембургу (1807)[24] [Архівовано 2 Грудня 2016 у Wayback Machine.]
- Комерційний кодекс Лівії (2010)[25] [Архівовано 2 Грудня 2016 у Wayback Machine.]
- Комерційний кодекс Макао (1999)[26] [Архівовано 1 Грудня 2016 у Wayback Machine.]
- Комерційний кодекс Мальти (1857)[27] [Архівовано 1 Грудня 2016 у Wayback Machine.]
- Комерційний кодекс Марокко (1996)[28] [Архівовано 1 Грудня 2016 у Wayback Machine.]
- Комерційний кодекс Мексики (1889)[29] [Архівовано 4 Грудня 2016 у Wayback Machine.]
- Комерційний кодекс Мозамбіку (2005)[30] [Архівовано 1 Грудня 2016 у Wayback Machine.]
- Комерційний кодекс Монако (1866)[31] [Архівовано 1 Грудня 2016 у Wayback Machine.]
- Комерційний кодекс Нідерландів (1838)[32] [Архівовано 2 Грудня 2016 у Wayback Machine.]
- Комерційний кодекс Німеччини (1897)[33] [Архівовано 2 Грудня 2016 у Wayback Machine.]
- Комерційний кодекс Нікарагуа (1914)[34] [Архівовано 19 Квітня 2017 у Wayback Machine.]
- Комерційний кодекс Португалії (1888)[35] [Архівовано 2 Грудня 2016 у Wayback Machine.]
- Кодекс комерційних компаній Португалії (1986)[36] [Архівовано 1 Грудня 2016 у Wayback Machine.]
- Комерційний кодекс Південної Кореї (1962)[37] [Архівовано 20 Грудня 2016 у Wayback Machine.]
- Єдиний комерційний кодекс Сполучених штатів Америки (1952) [38] [Архівовано 6 Березня 2021 у Wayback Machine.]
- Комерційний кодекс Сирії (2007)[39]
- Комерційний кодекс Словацької Республіки (1991)[40] [Архівовано 20 Листопада 2016 у Wayback Machine.]
- Комерційний кодекс Тунісу (1959)[41] [Архівовано 2 Грудня 2016 у Wayback Machine.]
- Комерційний кодекс Туреччини (2011)[42] [Архівовано 22 Лютого 2018 у Wayback Machine.]
- Господарський кодекс України (2003) [43] [Архівовано 25 Листопада 2016 у Wayback Machine.]
- Комерційний кодекс Франції (2000) [44] [Архівовано 20 Грудня 2016 у Wayback Machine.]
- Комерційний кодекс Чилі (1865) [45] [Архівовано 23 Вересня 2016 у Wayback Machine.]
- Комерційний кодекс Естонії (1995)[46] [Архівовано 24 Листопада 2016 у Wayback Machine.]
- Господарський кодекс Естонії (2011) [47] [Архівовано 23 Листопада 2016 у Wayback Machine.]
- Комерційний кодекс Японії[zh] (1899)[48] [Архівовано 20 Квітня 2017 у Wayback Machine.]
- ↑ Щербина В.С. Публічні та приватні інтереси у господарських відносинах [електронний ресурс] — режим доступу: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/Ppip_2014_13_9.pdf.
- ↑ Подцерковний О.П. Розвиток господарсько-правового напряму у законодавстві та науці зарубіжних країн // Правова доктрина України : у 5 т. – т. 4. : Доктринальні проблеми екологічного, аграрного та господарського права / Ю.С. Шемшученко, А.П. Гетьман, В.І.Андрейцев та ін.. ; За заг. ред. Ю. С. Шемшученка. – Х. : Право, 2013 – С. 396-424.
- Бушев А. Ю., Макарова О. А., Попондопуло В. Ф. Коммерческое право зарубежных стран: Учебное пособие / Под общ.ред. В. Ф. Попондопуло. — СПб.: Питер, 2003. — 288 с.
- Мамутов В. К., Чувпило О. О. Господарче право зарубіжних країн. — К.: Ділова Україна, 1996. — 351 с.