Коморські острови

Коморські острови араб. جزر القمر‎, фр. Les Comores
12°8′24″ пд. ш. 44°15′00″ сх. д.
Акваторія	Індійський океан
Кількість островів	33
Найбільший острів	Великий Комор
Загальна площа	2238 км²
Найвища точка	2361 м
Населення (2010 рік)	900 000 осіб
Густота населення	402,145 осіб/км²
Країни	Коморські Острови, Майотта
Коморські острови
Коморські острови
Коморські острови у Вікісховищі

Коморські острови (Komori; араб. جزر القمر‎ Juzur al-Qamar; фр. Les Comores) — архіпелаг, що розташований між Африкою (найближче до Мозамбіку й Танзанії) і північною околицею Мадагаскару в Мозамбіцькій протоці Індійського океану, складається з чотирьох великих — Великий Комор (Нджазіджа), Мохелі (Мвалі), Анжуан (Нзвані), Майотта (Маоре) і кількох дрібних островів. Загальна площа — 2 171 км², населення — 984,5 тис. чоловік.

Фізико-географічне районування

• Великий Комор (Нджазіджа) є найбільшим островом архіпелагу, також наймолодшим в геологічному відношенні, й тому для нього характерні кам'янисті ґрунти. Характерними рисами його рельєфу є два вулкани, активний Картала і недіючий Ле Гріль, а також відсутність хороших гаваней.
• Анжуан (Нзвані) з адміністративним центром у Муцамуду, має трикутну форму, викликану трьома гірськими ланцюгами, Сима, Ніумакеле і Джіміліме, що розходяться від центральної вершини, Нтрінджі (1575 м).
• Мохелі (Мвалі) з адміністративним центром у Фомбоні, є найменшим із чотирьох основних островів.
• Гранд-Терр (Маоре) й менший острів Петіт-Терр (Паманзі) і декілька інших крихітних острівців.

Геологія

В основі острова Великий Комор лежать давні кристалічні породи, які вкривають лавовий покрив і окремі вулканічні конуси (до 2560 м), на трьох менших островах — Мохелі, Муцамуду і Гранд-Терр — на поверхні вулканічний попіл, туфи і шлак, крізь які прориваються з стовпоподібні виходи базальту.

Коморський архіпелаг був сформований в результаті вулканічної діяльності. Найвища точка архіпелагу, Картала — активний щитовий вулкан, що знаходиться на острові Великий Комор і сягає висоти 2361 м. У районі цього вулкана знаходяться найбільші території зникаючих тропічних лісів країни. Картала є одним з найактивніших вулканів у світі, останні виверження відбувалися в травні 2006 року, у квітні 2005 року і у 1991 році. У 2005 році через виверження, що тривало з 17 по 19 квітня було евакуйовано близько 40 000 людей.

Ґрунти

На трьох менших островах, добре зрошуваних постійними потоками від великих дощів, інтенсивні процеси вивітрювання зайшли глибше, ніж на Великому Коморо. На цих островах переважають тропічні червоноземи і почасти ґрунти на вулканічних породах.

Флора

Розкішний тропічний рослинний покрив відзначається великим розмаїттям папоротей, у тому числі і деревоподібних. На острові Великий Комор постійних потоків води нема, бо дощі швидко стікають в ущелини і тріщини. У багатьох місцях природний тропічний ліс замінений вторинним густим бушем або високотрав'ям.

На островах вирощують ваніль та інші ароматичні рослини, подекуди — цукрову тростину.

Фауна

Багата місцева популяцію риб, завдяки кільцю коралових рифів.

Населення

Головний адміністративний, культурний та економічний центр — Мороні, знаходиться на острові Великий Комор. Історичний центр — Дзаудзі на острові Паманзі (фр. Petite-Терра), поблизу Маоре.

Клімат

Клімат тропічний, як правило м'який, з двома основними сезонами, що відрізняються за кількістю опадів. Зима сухіша і не така жарка, як літо. Температура в середньому 29-30 °C у березні, найтеплішому місяці сезону дощів, що триває з грудня по квітень, а середня температура прохолодного сухого сезону (триває з травня по листопад) становить 19 °C. Опадів до 3000 мм на рік.

Клімат Мороні
Показник	Січ.	Лют.	Бер.	Квіт.	Трав.	Черв.	Лип.	Серп.	Вер.	Жовт.	Лист.	Груд.	Рік
Середня температура, °C	26,5	26,5	27,0	26,5	25,0	24,0	23,5	23,0	23,5	24,5	26,5	27,0	25,0
Норма опадів, мм	345	311	300	296	233	215	194	118	117	91	102	220	2543
Джерело:

Галерея

• 
  Вигляд із супутника острова Великий Комор під час виверження вулкана Картала
• 
  Кратер вулкана Картала у листопаді 2006 року
• 
  Пляж на Гранд-Терр
• 
  Центральна мечеть та порт Мороні

Література

1. Бєлозоров С. Т. Африка. — К.: Радянська школа, 1957.