Компактна решітка Австралійського телескопа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Частина від Обсерваторія Пола Вайлда
Розташування Новий Південний Вельс
Координати 30°18′46″ пд. ш. 149°33′52″ сх. д. / 30.31277777780555738° пд. ш. 149.5644444444722012° сх. д. / -30.31277777780555738; 149.5644444444722012
Організація Державне об’єднання наукових і прикладних досліджень (CSIRO)d
Стиль телескопа радіоінтерферометр і експеримент з космічного мікрохвильового фонуd
Мапа
CMNS: Компактна решітка Австралійського телескопа у Вікісховищі

Компактна решітка Австралійського телескопа (англ. Australia Telescope Compact Array, ATCA) — радіотелескоп, яким керує CSIRO[en] в обсерваторії Пола Вайлда[en], розташований в 25 км на захід від міста Наррабрі[en] в Новому Південному Уельсі в Австралії[1]. Його урочисте відкриття відбулося 2 вересня 1988 року[2].

Огляд

[ред. | ред. код]

Телескоп являє собою решітку із шести однакових 22-метрових параболічних антен, які зазвичай працюють у режимі апертурного синтезу. П'ять антен можна переміщати вздовж 3-кілометрової залізничної колії, орієнтованої зі сходу на захід. Шоста антена розташована за 3 км на захід від кінця головної колії. Кожна антена важить близько 270 т.

Компактна решітка є частиною мережі радіотелескопів Австралійський національний телескоп. Решітка часто працює разом з іншими телескопами CSIRO, 64-метровим телескопом обсерваторії Паркса і одна 22-метровим телескопом в Обсерваторії Мопра біля Кунабарабрана[en], щоб сформувати радіоінтерферометр з наддовгою базою[1].

Хоча телескопом призначений переважно для радіоастрономії[3], у 2007 році він був оснащений приймачами, які дозволяють приймати хвилі довжиною 7 мм, що дозволяє час від часу використовувати його, щоб допомогти НАСА відстежувати космічні апарати[4].

З метою популяризації науки, радіотелескоп відкрита для відвідувачів. Заклад включає в себе Центр для відвідувачів, звідки можна комфортно спостерігати за роботою радіотелескопа. Центр містить низку інформаційних стендів та аудіовізуальних презентацій, на навколишніх територіях також містяться інформаційні стенди та проводяться заходи для відвідувачів. Дні відкритих дверей проходять регулярно, а також для відзначення особливих подій, таких як річниця першої посадки на Місяць або ювілеї самого телескопа[5].

  • П'ять антен
    П'ять антен
  • Одна з антен у вертикальному положенні
    Одна з антен у вертикальному положенні
  • Будівництво радіотелескопа (1988[6])
    Будівництво радіотелескопа (1988[6])
  • Радіотелескоп на фоні зоряного неба
    Радіотелескоп на фоні зоряного неба

Ключові результати

[ред. | ред. код]

Основні наукові досягнення Компактної решітки Австралійського телескопа включають[7]:

  • 1991 — перше зображення залишку радіонаднової під час її утворення (SNR 1987A у Великій Магеллановій Хмарі)
  • 1992 — спостереження найдовших на сьогодні галактичних радіоструменів (галактика 0319-453).
  • 1995 — перші тривимірні моделі радіаційних поясів Юпітера, що показують властивості його магнітного поля ближче до планети, ніж здатні виміряти космічні кораблі.
  • 1996 — найдетальніші карти водню в Магелланових Хмарах.
  • 1998 — перше свідчення того, що гамма-спалахи пов'язані з надновими.
  • 2000 — спостережне підтвердження того, що радіопромені від гігантської радіогалактики B0114-476 могли вимкнутися, а потім перезапуститися.
  • 2001 — спостережне підтвердження того, що Abell 3667, скупчення з приблизно 500 галактик, утворилося внаслідок злиття двох менших скупчень.
  • 2001 — перша тривимірна Великої Магелланової Хмари (спільно з телескопом Паркса).
  • 2002 — перше дослідження повного життєвого циклу струменів мікроквазара XTE J1550-564, зі спостереженням того, як струмені спалахують, сповільнюються та зникають (спільно з рентгенівським космічним телескопом Чандра).
  • 2003 — доведення, що гамма-спалахи вивільняють подібну загальну енергію, тому, ймовірно, мають спільне походження.
  • 2004 — перші спостереження того, як нейтронна зоря випромінює струмінь із релятивістською швидкістю, що поставило під сумнів ідею про те, що лише чорні діри можуть створити умови, необхідні для розгону струменів до таких екстремальних швидкостей.

В культурі

[ред. | ред. код]
  • Дитячий та підлітковий телевізійний пригодницький серіал «Небесні странники»[en] був знятий на цьому радіотелескопі в 1993 році[3].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Sault, Bob; Mirtschin, Peter (14 грудня 2018). Australia Telescope Compact Array: Information for the public. CSIRO. Процитовано 2 лютого 2020.
  2. ↑ Monday memories: Opening ATCA. CSIROscope (en-AU) . 2 вересня 2013. Процитовано 4 січня 2022.
  3. ↑ а б Wallace, Alex (August 1993). CSIRO - sky tracking across the universe and our television screens (PDF). CoResearch - CSIRO's Staff Newsletter (354): 8.
  4. ↑ The Australia Telescope Compact Array – Fast Facts (PDF). CSIRO. February 2013. Архів (PDF) оригіналу за 15 серпня 2014.
  5. ↑ Narrabri Visitors Centre: Visiting the Observatory. CSIRO. Процитовано 16 червня 2014.
  6. ↑ Building the ATCA. csiro.au. Процитовано 20 лютого 2016.
  7. ↑ Science from the ATCA. www.atnf.csiro.au (англ.). CSIRO Australia Telescope National Facility. 20 квітня 2021. Процитовано 28 травня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Компактна_решітка_Австралійського_телескопа&oldid=42827332