Комплекс QRS

Комплексом QRS, шлуночковим комплексом або просто QRS, називають групу зубців, що представлена на електрокардіограмі (ЕКГ), і відображає складний процес поширення збудження, та викликається деполяризацією двох шлуночків серця.

Опис

Комплекс QRS може складатися з негативного зубця Q, одного, або двох позитивних зубців R і одного або двох негативних зубців S, Розмір (амплітуда) зубців змінюється від відведення до відведення і залежить від положення електричної осі серця. Тривалість або ширина комплексу QRS незначно змінюється в залежності від віку та статі. Верхня межа норми ширини комплексу QRS - 0,12 секунди (120 мс.), нормальна тривалість QRS зазвичай становить максимум 100-120 мс.^[1] Якщо амплітуда зубців комплексу QRS досить велика і перевищує 5 мм, їх позначають великими буквами латинського алфавіту Q, R, S, якщо мала (<5 мм) — малими літерами q, r, s.

Зубець Q

Зубець Q - це невеликий негативний зубець, що знаменує початок збудження шлуночків. Під час зубця Q потенціал дії передається від верхівки серця до основи серця. Негативний вектор є наслідком того, що це поширення спрямоване на напрямок вектора серця / осі серця. Проведення збудження особливо швидко відбувається в сосочкових м’язах, які тягнуться від верхівки серця до атріовентрикулярних клапанів. Оскільки потенціал дії надходить до папілярних м'язів швидше, ніж у клітини міокарда, клапани закриваються раніше. Це захищає передсердя від зворотного кровотоку зі шлуночків. Зубець Q не повинен бути ширше 0,04 секунди (40 мс.), а його амплітуда в нормі складає менше чверті амплітуди зубця R. Ширші та глибші ("патологічні") зубці Q можуть свідчити про старий інфаркт міокарду або, у новонароджених, гіпертрофію міжшлуночкової перетинки.

Зубець R

Зубець R являє собою найвищий позитивний зубець електрокардіограми, оскільки він відображує найбільшу електричну активність міокарду. Він являє собою деполяризацію міокарда (серцевих м’язів) обох шлуночків. Але, оскільки маса міокарда ЛШ є більшою, вектор R орієнтований вліво і вниз, тобто в бік ЛШ. Зазвичай він тонкий і високий і змінюється в залежності від електричної осі серця. У нормі амплітуда зубця R поступово збільшується від відведення V1 до відведення V4, а потім знову незначно зменшується у відведеннях V5 і V6. Висота зубця R у відведеннях від кінцівок не перевищує зазвичай 20 мм, а в грудних відведеннях — 25 мм. Розширені і зубчасті зубці R вказують на порушення провідності збудження в серці і спостерігаються при блокаді правої ніжки пучка Гіса і при блокаді лівої ніжки пучка Гіса. Знижена амплітуда зубця R свідчить про зниження електричної активності міокарду і може спостерігатися як прояв минулого інфаркту (рубцеві зміни певних ділянок міокарду шлуночків), при міокардиосклерозі, гідроперикарді, вираженому ожирінні, лівобічному ексудативному плевриті, емфіземі легень тощо.

Зубець S

Негативний зубець на ЕКГ, що слідує за зубцем R, називається зубцем S. У здорової людини амплітуда зубця S у різних ЕКГ-відведеннях коливається у великих межах, не перевищуючи 20 мм. При нормальному положенні серця в грудній клітці у відведеннях від кінцівок амплітуда S мала, крім відведення aVR. У грудних відведеннях зубець S поступово зменшується від V1, V2 до V4, а у відведеннях V5, V6 має малу амплітуду або відсутній.^[2]

Примітки

↑ D. M. Mirvis, A. L. Goldberger In: D. P. Zipes u. a. (Hrsg.): Braunwald's Heart Disease: A Textbook of Cardiovascular Medicine. 7. Auflage. W. B. Saunders Company, Philadelphia 2004, ISBN 1-4160-0014-3, S. 114–128.(англ.)
↑ Основи електрокардіографії | Настанова з кардіології | Довідник Компендіум. Компендіум (укр.). Архів оригіналу за 4 Липня 2020. Процитовано 4 липня 2020.