Комунальний міст (Перм)
Комунальний міст | |
---|---|
58°01′12″ пн. ш. 56°13′16″ сх. д. / 58.02° пн. ш. 56.221111111111° сх. д. | |
Країна | Росія |
Розташування | Перм |
Перетинає | Кама |
Комунальний міст у Вікісховищі |
Комунальний міст — автомобільно-пішохідний міст через річку Кама в Пермі. Пов'язує центр міста, розташований на лівому березі, з правобережною частиною.
Поєднує вулицю Попова (лівий берег) і вулицю Спєшилова (правий берег). Вище за течією знаходиться Камська ГЕС, нижче за течією — Камський залізничний міст.
Проект мосту був розроблений в інституті «Гіпрокомундортранс», автори проекту — інженери А. Степанов, Г. Постова, Н. Довбенко та архітектор М. Магідсон[1]. Будівництво розпочалося в 1961 році, роботи виконував Мостопоїзд № 1/37 Мостобудівного тресту № 4 Мінтрансбуду СРСР[2][3].
У процесі будівництва було освоєно новий спосіб укладання фундаменту, із застосуванням буронабивних стовпів з паль-оболонок діаметром 1600 мм, також було поставлено на потік виробництво залізобетонних прогонових будов[3]. Балкові прогонові будови й обидві консолі однієї рами виготовлялися на приоб'єктному полігоні і потім перевозилися судном до місця встановлення. Маса одного блоку-ригеля рами довжиною 84,7 м дорівнює 1200 т. Після доставки та встановлення блоку на опору, блок ригеля з'єднали за допомогою спеціальної високоміцної вертикально розташованої арматури, що забезпечило жорстке з'єднання всіх частин рами[4].
Міст був відкритий для руху 1 листопада 1967 року[5][3].
Спочатку міст був побудований з трамвайними коліями, оскільки передбачалася активна забудова мікрорайону Камська долина з розвинутими трамвайною та тролейбусною мережами. Також існує версія, що трамвайні колії спроектували через обмеження діючих норм на багатосмуговість аналогічних мостів у містах із населенням до мільйона осіб.
Мостом курсував трамвай, маршрут № 13 (Сосновий бір — вул. М.Горького, сучасна кругова розв'язка) з періодичністю в 1 годину, виключно в літній період. У 1992 році, через відсутність планів з розвитку мікрорайону Камська долина, трамвайні колії були заасфальтовані, а в 1994 році демонтовані[2]. У 2008 році були замінені бар'єрні огорожі, освітлення, гідроізоляція, покриття проїжджої частини і тротуарів.
У 2008 році міст був обстежений співробітниками Пермської філії ВАТ «Інститут Гіпробудміст» (рос. «Институт Гипростроймост»). За результатами обстеження було виявлено, що після 2016—2017 років міст потребує проведення капітального ремонту[6].
Міст рамно-підвісний залізобетонний. Загальна кількість прольотів — 16, 6 з яких — судноплавні. Схема мосту: 4 × 43,25 + 85,12 + 3 × 127 + 85,12 + 6 × 43,25 м[7]. Судноплавні прогони довжиною по 127 м кожен перекриті рамно-підвісними пролітними будовами з консолями по 42 м і підвісними балками по 43 м. Решта прольотів — балкові залізобетонні[4]. Загальна довжина мосту становить 998 м, ширина — 20 м (із них — ширина проїжджої частини складає 16 м і два тротуари по 2 м кожен)[3].
Міст призначений для руху автотранспорту та пішоходів. Проїжджа частина мосту складається із 4 смуг для руху автотранспорту. Покриття проїжджої частини і тротуарів — асфальтобетон. Тротуари відокремлені від проїжджої частини високим бар'єрним огородженням. Поручневе огородження металеве зварне, з простим малюнком.
- ↑ Голдин Р. Д., Терехин А. С., Вечтомов А. Д., Оборин В. А. Памятники истории и культуры Пермской области. — 2-е изд., перераб. и доп. — Пермь, 1976. — С. 60.
- ↑ а б Пермский край: путеводитель и энциклопедический справочник. — 3-е изд., доп. и испр. — Пермь : Стиль-МГ, 2007. — С. 641.
- ↑ а б в г Пермский коммунальный мост. История и перспективы //Архив города Перми
- ↑ а б Богданов Г. И., Пунин А. Л. Новые мосты. — М. : Знание, 1976. — С. 40.
- ↑ «Настоящий труженик»: вспоминаем историю пермского коммунального моста в его полувековой юбилей. 59.ру. 01.11.2017. Архів оригіналу за 29 Липня 2019.
- ↑ Эксперты: Камский мост прослужит до 2016-2017 года. Городской портал Перми. 11.07.2012. Архів оригіналу за 29 Липня 2019.
- ↑ Мостоотряд 123. Проекты. Мост через р. Кама в г. Перми (Коммунальный мост). Архів оригіналу за 13 грудня 2013. Процитовано 5 жовтня 2007.