Кондаков Микола Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кондаков Микола Олексійович
Народження12 липня 1920(1920-07-12)
Вілюйський улус, Якутська Автономна Радянська Соціалістична Республіка, РСФРР
Смерть11 липня 1979(1979-07-11) (58 років)
Якутська Автономна Радянська Соціалістична Республіка, РРФСР, СРСР
Країна СРСР
ПартіяКПРС
Званнястарший лейтенант
Війни / битвинімецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Червоної Зірки

Микола Олексійович Кондаков (1920—1979) — учасник Другої світової війни, командир вогневого взводу 1073-го армійського винищувально-протитанкового артилерійського полку 5-ї гвардійської армії 1-го Українського фронту, старший лейтенант. Герой Радянського Союзу (1990).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 12 липня 1920 року в Жемконському наслезі, нині Вілюйського улусу Якутії, в селянській родині. Якут.

У 1938 році закінчив Вілюйське педагогічне училище. Працював учителем Хампинської початкової школи Вілюйського району.

У Червоній армії з червня 1942 року. У 1943 році закінчив Ростовське артилерійське училище. У боях Другої світової війни з грудня 1943 року.

Командир вогневого взводу 1073-го армійського винищувально-протитанкового артилерійського полку старший лейтенант Микола Кондаков 25 січня 1945 року при форсуванні річки Одер в районі населеного пункту Деберн (нині Добжень-Велькі, Польща), розташованого в п'яти кілометрах на північний захід від польського міста Ополє, підтримуючи підрозділ 173-го гвардійського стрілецького полку, першим переправив знаряддя ввіреного йому взводу на лівий берег і сприяв захопленню і розширенню плацдарму. Прямою наводкою артилерист придушив шість кулеметних точок і знищив до взводу гітлерівців.

У 1945 році старший лейтенант Кондаков М.О. звільнений у запас. Член ВКП(б)/КПРС з 1946 року. Жив в Якутську. Працював учителем, журналістом, головним редактором комітету по телебаченню і радіомовленню Ради Міністрів Якутської Автономної РСР (1946-1979 роки). Був членом Спілки журналістів СРСР[1].

Помер 11 липня 1979 року.

Нагороди та звання

[ред. | ред. код]
  • Указом Президента СРСР від 5 травня 1990 року «за мужність і відвагу, проявлені в період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років», старшому лейтенанту Кондакову Миколі Олексійовичу посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
  • Орден Леніна.
  • Орден Червоного Прапора (02.04.1945; спочатку був представлений до звання Героя Радянського Союзу)[2].
  • Орден Червоної Зірки (03.09.1944)[3].
  • Медаль «За доблесну працю».
  • Інші медалі.
  • Почесний радист СРСР.

Пам'ять

[ред. | ред. код]
  • Ім'я Героя носить Жемконська загальноосвітня середня школа Вілюйського улусу.
  • У 2005 році ім'я Миколи Кондакова присвоєно великому алмазу, видобутому в компанії «АЛРОСА»[4].
  • У липні 2009 року в місті Вілюйську відкрито пам'ятник землякам — Героям Радянського Союзу: М.О. Кондакову, О.А. Миронову, М.С. Степанову[5]. До цього 22 червня 1990 року на площі Перемоги відкриті меморіальні плити на честь Героїв[6].
  • Окремий пам'ятник встановлений Герою в Вілюйську.
  • В жовтні 2013 року в Якутську відкрито пам'ятник Герою[7].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Журналисты почтили память своих коллег, погибших в ВОВ [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.].
  2. ↑ Подвиг Народа [Архівовано 18 листопада 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. ↑ Подвиг Народа [Архівовано 2012-02-12 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. ↑ Имя Николая Кондакова присвоено крупному ювелирному алмазу [Архівовано 30 листопада 2018 у Wayback Machine.].
  5. ↑ Возложение венков к памятнику трем Героям Советского Союза [Архівовано 18 квітня 2018 у Wayback Machine.].
  6. ↑ Летопись Вилюйского улуса [Архівовано 18 грудня 2017 у Wayback Machine.].
  7. ↑ Состоялось открытие памятника Герою СССР Николаю Кондакову [Архівовано 3 листопада 2018 у Wayback Machine.].

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кондаков_Микола_Олексійович&oldid=40841709