Конкорданс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Конкорданс — (від нім. konkordanz, англ. concordance — згода, відповідність, лат. conncordare — узгоджуватися, приводити до згоди) — це алфавітний список основних слів, які використовуються в книзі чи збірці творів, із переліком кожного екземпляра кожного слова з його безпосереднім контекстом. Історично конкорданси складалися лише для особливо важливих творів, таких як Веди, Біблія, Коран або твори Шекспіра, Джеймса Джойса, Тараса Шевченка, Івана Франка, чи класичних латинських і грецьких авторів через час, складність, і витрати, пов’язані зі створенням узгодженості в докомп’ютерну еру.

Єврейсько-латинський конкорданс Біблії Мордехая Натана — це більше, ніж покажчик, з додатковими матеріалами, такими як коментарі, визначення та тематичний перехресний індекс, що робить його створення трудомістким процесом навіть за допомогою комп’ютерів.

У докомп’ютерну еру технологія пошуку була недоступна, і конкорданс пропонував читачам довгих праць, таких як Біблія, щось порівняне з результатами пошуку для кожного слова, яке вони, ймовірно, шукали. Сьогодні можливість об’єднати результати запитів щодо кількох термінів (наприклад, пошук слів поруч з іншими словами) зменшила інтерес до публікації конкордації. Крім того, математичні методи, такі як латентне семантичне індексування, були запропоновані як засіб автоматичної ідентифікації лінгвістичної інформації на основі контексту слова.

Двомовний конкорданс — це конкорданс, заснований на вирівняному паралельному тексті.

Тематичний конкорданс — це перелік тем, які охоплює книга (зазвичай Біблія), із безпосереднім контекстом висвітлення цих тем. На відміну від традиційного конкордансу, індексоване слово не обов’язково має з’являтися у вірші. Найвідомішим тематичним конкордансом є Актуальна Біблія Нейва.

Перший біблійний конкорданс був складений для Біблії Вульгати Г’ю з Сент-Шер (пом. 1262), який найняв 500 братів, щоб допомагати йому. У 1448 році рабин Мордехай Натан завершив конкорданс до єврейської Біблії. Йому знадобилося десять років. Конкорданс до грецького Нового Завіту був опублікований у 1546 році Сікстом Бірком, а Септуагінта була написана Конрадом Кірхером у 1602 році. Перший конкорданс до англійської Біблії був опублікований у 1550 році паном Марбеком. За словами Крудена, у ньому використано не номери віршів, розроблені Робертом Стівенсом у 1545 році, а «досить велику конкордацію» містера Коттона. Потім створються Конкорданс Крудена і Конкорданс Стронга.

Значення і завдання

[ред. | ред. код]

Для багатьох досліджень із проблем функціонування мовних одиниць виникає потреба у словнику-конкордансі до текстів. У цьому словнику формується (за допомогою комп'ютерних програм це робиться автоматично) реєстр слів (словоформ), які зустрілися в корпусі текстів із відповідною адресацією та граматичними характеристиками. Власне, словник-конкорданс є впорядкованою лексико-граматичною картотекою певних текстів, на основі яких можна проводити різні дослідження: виявляти лексико-граматичні варіанти значень слова — нормативні й авторські зв'язки слів, проблеми дослідження багатозначності, особливості використання в текстах тих чи інших граматичних форм, синтаксичних конструкцій, іншомовні запозичення, нові слова та значення, тематичний розподіл лексики.

Конкорданси часто використовуються в лінгвістиці при вивченні тексту. Наприклад: порівняння різних вживань одного слова аналіз ключових слів аналіз частоти слів знаходити та аналізувати словосполучення та ідіоми пошук перекладів підреченнєвих елементів, напр. термінології, у бітекстах і пам’яті перекладів створення покажчиків і списків слів (також корисно для публікації) Техніки узгодження широко використовуються в національних корпусах текстів, таких як Американський національний корпус (ANC), Британський національний корпус (BNC) і Корпус сучасної американської англійської мови (COCA), які доступні в Інтернеті. Окремі програми, які використовують методи узгодження, відомі як узгоджувачі або більш просунуті менеджери корпусів. Деякі з них мають інтегровані тегери частини мови (POS-тегери) і дозволяють користувачеві створювати власні POS-анотовані корпуси для проведення різних типів пошуку, прийнятих у корпусній лінгвістиці.

Отже, конкорданс є традиційним, давно відомим, але досі недостатньо оціненим в Україні лексикографічним способом вивчення тексту. Він дає повний індекс слів у найближчих і розширених контекстах. Наприклад, для того щоб дізнатися, що писав Шевченко про щастя, потрібно в конкордансі його творів знайти всі слова з морфемою «щаст» (конкорданс словоформ слова «щастя»). Інтерес до конкордансу є свідченням характерної тенденції сучасної науки — прагнення подолати «гуманітарний» суб'єктивізм при аналізі явищ мистецтва. Конкорданс є корисним супутником вдумливого читача і одним із ефективних інструментів вивчення літературного тексту. Інколи конкорданс називають «словником-навігатором» до творів. У цих словниках зареєстровано всі слова, які використав письменник у своїх творах, наводяться значення, в яких ці слова вжиті, фіксуються всі форми кожного слова, скільки разів яка форма вжита і де саме. Використання словників-конкордансів полегшує дослідження структур найвидатніших творів як української, так і зарубіжної літератури. Впродовж XX — XXI століття, форма конкордансу до певних праць, а інколи й до самої творчості письменника, не тільки утвердилась, але й удосконалилась. В англійській та американській літературі конкорданс став розповсюдженим та загальноприйнятим жанром письменницьких словників.

Головним завданням конкордансу є відображення всіх випадків вживання слова. На відміну від словника, який ставить в основу словникову статтю, конкорданс наводить приклади — контексти слововживань. Конкорданс подає усі або вибіркові контексти вживання певного слова чи словоформи, наприклад, конкорданс поетичних творів Тараса Шевченка «точно відмічає, де в «Кобзарі», і в яких текстуальних обставинах з'являється кожна вжита Шевченком словоформа...». У ньому зафіксовано 18 401 лексичну одиницю і подано 83 731 випадок їхнього вживання. Опрацювання матеріалу здійснено з використанням комп’ютерних програм[1].

Конкорданси забезпечують надійну емпіричну базу і набагато більший обсяг даних аніж традиційні лексикографічні підходи. Матеріали конкордансу надають можливість простежити парадигматичні зв'язки в тексті, побачити і кількісно оцінити нюанси слововживання в різні періоди творчості митця, виявити характерні для нього синтаксичні конструкції. Конкорданс також може бути використаний при описі розподілу семантичних полів у лексиці літератора. Частотна сполучуваність елементів певних семантичних полів дає найбільш суттєві відомості не тільки про лексико-семантичні відмінності ідіостилі письменника і його світогляду, але може також бути базою для зіставлення різних ідіостилів між собою.

Сучасні методи комп'ютерної обробки тексту дозволяють відповісти на ряд питань, що залишаються за межами інтуїтивних оцінок дослідників — комп'ютерний конкорданс дозволяє швидко і ефективно порівняти всі контексти вживання слова, проаналізувати їх, побачити слово в самому тексті художнього твору. Словник-конкорданс із розробленим для нього інтерфейсом є надійним комп'ютерним інструментом для підтримки різноаспектних досліджень української мови, стилістики, ідіостилю.

Функції конкордансу при вивченні тексту

[ред. | ред. код]
  • Пошукова функція забезпечує можливість швидкого знаходження за одним словом потрібного фрагменту тексту. Конкорданс корисний, якщо потрібно терміново звірити або підібрати цитату, уточнити текст оригіналу. Ця функція може знадобитися і школяру, і вчителю, й науковцю — упоряднику хрестоматії. Дана функція також забезпечує пошук фраз та ідіом у тексті, пошук термінів або ідіом у пам'яті перекладів.
  • Евристична функція — вона відрізняє конкорданс від іменних покажчиків, оскільки в конкордансі при слові наведені також і контексти.
  • Функція порівняння — забезпечує можливість порівняння різних вжитків та значень слова в тексті.
  • Аналітична функція — для аналізу ключових слів, фраз та ідіом, частотного вжитку слова.
  • Функція індексації — для створення індексів і списків слів при підготовці тексту для публікації.

Приклади конкордансів

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Бук С., Ровенчак А. Онлайн-конкорданс роману Івана Франка «Перехресні стежки» // Іван Франко: дух, наука, думка, воля: Матеріали Міжнародного наукового конгресу, присвяченого 150-річчю від дня народження Івана Франка (Львів, 27 вересня — 1 жовтня 2006 р.). — Львів: Видавничий центр Львівського національного університету імені Івана Франка, 2010. — Т. 2. — С. 203—211. [1][недоступне посилання]
  • Ващенко В. С. (ред.) Словник мови Шевченка. — К.: Наукова думка, 1964. — Т. 1. — 484 с., Т. 2. — 566 с.
  • Тараненко О. О. Мови письменника словник // Українська мова: Енциклопедія / редкол.: В. М. Русанівський та інші. — 2-ге вид., випр. і доп. — К.: в-во Українська енциклопедія ім.. М. П. Бажана, 2004. — С. 355.
  • Наталія Дарчук. Параметризована база даних сучасної української мови на основі частотних словників

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Конкорданція поетичних творів Тараса Шевченка / Ред. і упоряд.: Олег Ільницький, Юрій Гавриш. У 4-х тт.— Торонто, 2001.— Т. 1.— С. ХІХ.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Конкорданс // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 514.
  • Бойко М. Ф. Словопокажчик драматичних творів Лесі Українки. — К.: Видавництво АН УРСР, 1961. — 93 с.
  • Бурячок А. А., Залишко А. Т., Ротач А. О., Северин М. Д. Лексика п’єс та од І. П. Котляревського / За ред. А. Бурячка. — К.: Вища школа, 1974. — 54 с.
  • Бук С. [Рецензія на:] Online Concordance to the Complete Works of Hryhorii Skovoroda (Он-лайн конкорданс повного зібрання творів Григорія Сковороди) // Українська мова. — 2010. — С. 109—115.
  • Ващенко В. С., Петрова П. О. Шевченкова лексика. Словопокажчик до поезій Т. Г. Шевченка. — К.: Видавництво Київського державного університету ім. Т. Шевченка, 1961. — 106 с.
  • Ващенко В. С., Медведєв Ф. П., Петрова П. О. Лексика «Енеїди» І. Котляревського. Покажчик слововживання. — Х.: В-во Харківського ун-ту, 1955. — 207 с.;
  • Ковалик І. І., Ощипко І. Й. Художнє слово Василя Стефаника. Матеріали для Словопокажчика до новел В. Стефаника. Методичний посібник. — Львів: Вид-во Львівського ун-ту, 1972. — 131 с.
  • Ковалик І. І. Принципи укладання Словника мови творів Івана Франка // Українське літературознавство. Іван Франко. Статті і матеріали. — Львів, 1968. — Вип. 5. — С. 174—183.;
  • Ковалик І. І. Наукові філологічні основи укладання і побудови Словника мови художніх творів Івана Франка // Українське літературознавство. Іван Франко. Статті і матеріали. — Львів, 1972. — Вип. 17. — С. 3—10.
  • Лук’янюк К. М. (гол. ред.) Юрій Федькович: Словопокажчик мови творів письменника. — Чернівці: Місто, 2004. — 188 с.
  • Оліфіренко Л. В. (уклад.) Словник поетичної мови Василя Стуса (Рідковживані слова та індивідуальноавторські новотвори). — К.: Абрис, 2003. — 90 с.
  • Сизько Т. Лексика мови Архипа Тесленка. Словопокажчик оповідань. — Дніпропетровськ, 1970. — 101 с.
  • Бугаков О. В. Аналіз граматичної омонімії прийменників у мові й у тексті

Див. також

[ред. | ред. код]


Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Конкорданс