Конкордат Наполеона

Конкордат Наполеона
«Алегорія конкордату 1801», картина Пьєра-Жозефа Селестін Франсуа (Pierre Joseph Célestin François)
Тип	мирна угода і конкордат
Підписано	15 липня 1801, 15 серпня 1801 і 8 квітня 1802
Місце	Париж
Підписанти	Пій VII, Жозеф Бонапарт, Étienne-Alexandre Bernierd, Emmanuel Crétetd і Ерколе Консальві
Медіафайли у Вікісховищі

Конкордат Наполеона — угода між Папою римським Пієм VII і Наполеоном 1801 року, що подолала розкол французького духівництва, викликаний законом про Цивільний устрій духовенства (1790 р.).

Основними пунктами цієї угоди стали:

• Декларація про те, що «Католицизм є релігією більшості французів» але не є офіційною державною релігією, що гарантує право на свободу віросповідання, зокрема протестантам.
• Папство має право на зміщення єпископів, проте французький уряд, як і раніше, висуває їх.
• Держава платить зарплату церковній канцелярії й духівництву, що присягли на вірність державі.
• Церква відмовляється від усіх своїх претензій на землі, що були конфісковані після 1790 року.

Див. також

• Вормський конкордат
• Рейхсконкордат
• Латеранські угоди

Посилання

• Стаття в Католицькій енциклопедії [Архівовано 24 лютого 2021 у Wayback Machine.]