Конрад Шеллонг

Конрад Шеллонг
Конрад Шеллонг
нім. Conrad Schellong
Народився	7 лютого 1910; Дрезден
Помер	7 лютого 1992 (82 роки); Гамбург
Військове звання	Оберштурмбаннфюрер
Нагороди
Спортивний знак СА	Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку
	; ; ;

Конрад Шеллонг (нім. Conrad Schellong; 7 лютого 1910, Дрезден — 7 лютого 1992, Гамбург) — німецький офіцер, оберштурмбаннфюрер СС. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія

1 грудня 1932 року вступив в НСДАП (квиток №1 428 412), 28 грудня 1932 року — в СС (посвідчення №135 553) і згодом був зарахований в підрозділи «Мертва голова». З 1935 року служив в охороні концтабору Заксенгаузен. В грудні 1937 року переведений в штандарт СС «Верхня Баварія», розквартирований в концтаборі Дахау, і призначений командиром роти. У вересні 1939 року переведений в 6-й полк СС «Мертва голова», потім — в бойову групу «Норд», яка згодом увійшла до складу дивізії СС «Вікінг», в 1941 році — командир 9-ї роти 6-го піхотного полку СС. Учасник Німецько-радянської війни. З верни 1942 року — командир 3-го батальйону Добровольчого легіону СС «Нідерланди». З 11 липня 1942 року — командир Добровольчого легіону СС «Фландрія», сформованого з бельгійських націоналістів. З 31 травня по жовтень 1944 року — командир добровольчої штурмової бригади СС «Лангемарк» (з 19 жовтня — 27-ма добровольча гренадерська дивізія СС).

Після війни переїхав у США, жив в Чикаго. В 1962 році отримав американське громадянство. В 1981 році судові органи США почали переслідування Шеллонга, оскільки він при отриманні візи збрехав, що не служив у концтаборах. Судовий процес відбувався з 25 травня по 4 червня 1982 року, а 9 вересня його громадянство було анульоване. Шеллонг подав кілька апеляцій, які були відхилені, і 23 вересня 1988 року був депортований у ФРН.

Звання

Анвертер СС (28 грудня 1932)
Манн СС (27 січня 1933)
Штурмманн СС (9 листопада 1933)
Роттенфюрер СС (12 липня 1934)
Унтершарфюрер СС (24 грудня 1934)
Шарфюрер СС (30 січня 1935)
Обершарфюрер СС (1 травня 1935)
Гауптшарфюрер СС (9 листопада 1935)
Унтерштурмфюрер СС (20 квітня 1936)
Оберштурмфюрер СС (20 квітня 1937)
Гауптштурмфюрер СС (25 серпня 1939)
Штурмбаннфюрер військ СС (9 листопада 1942)
Оберштурмбаннфюрер військ СС (22 листопада 1944)

Нагороди

Почесний кут старих бійців
Йольський свічник
Кільце «Мертва голова»
Почесна шпага рейхсфюрера СС
Спортивний знак СА в сріблі
Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку в золоті
Німецький Олімпійський знак 2-го класу
Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град»
Хрест Воєнних заслуг 2-го класу з мечами (квітень 1941)
Залізний хрест
- 2-го класу (3 липня 1941)
- 1-го класу (червень 1942)
Нагрудний знак «За поранення»
- в чорному (серпень 1941)
- в золоті
Штурмовий піхотний знак в бронзі (1942)
Медаль «За вислугу років у НСДАП» в бронзі (10 років)
Медаль «За вислугу років у СС» 4-го, 3-го і 2-го класу (12 років)
Німецький хрест в золоті (29 березня 1944)
Лицарський хрест Залізного хреста (28 лютого 1945)
Нагрудний знак ближнього бою в сріблі

Література

Залесский К. А. Войска СС. Военная элита Третьего Рейха. — М.: Яуза-пресс, 2009. — ISBN 978-5-9955-0081-0

Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X

Посилання

Біографія.