Константа стійкості комплексу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Константа стійкості комплексу, константа комплексоутворення — константа рівноваги реакції утворення комплексної частинки.

Визначення

[ред. | ред. код]

Для реакції приєднання молекул ліганда до вільного іона металу

константа стійкості комплексу має вигляд:

,
де  — рівноважна концентрація вільних іонів металу;
 — рівноважна концентрація вільного ліганду;
 — рівноважна концентрація комплексної частинки.

У випадку ступінчастого процесу комплексоутворювання

ступінчасті константи стійкості розраховуються за формулою:

,

причому .

Величини, зворотні до констант стійкості, називають константами нестійкості комплексу.

Значення констант комплексоутворення знаходять експериментально вивчаючи зміну концентрації одного з компонентів при зміні складу системи метал-ліганд.

Значення та застосування

[ред. | ред. код]

Знання величин констант стійкості комплексу важливі у медицині. Процеси хелатування використовуються при лікуванні отруєнь важкими металами. Ідеальний ліганд мусить зв'язуватися лише з іонами цільового металу, але такого ступеня селективності дуже важко досягти. Прикладом розроблених ліків є, наприклад, синтетичний препарат деферіпрон, який за наявності двох атомів кисню селективно зв'язується з іонами Fe3+, не захоплюючи інших, двовалентних, іонів, присутніх в організмі людини: Mg2+, Ca2+ чи Zn2+.

Надлишок міді при хворобі Вільсона може бути вилучений з організму за допомогою триетилентетраміну (TETA). DTPA (діетилентріамінпентаоцтова кислота) використовується для лікування отруєнь плутонієм.

ЕДТА (етилендіамінтетраоцтова кислота) утворює настільки сильні комплекси з більшістю двовалентних катіонів, що знайшла безліч практичних застосувань. Наприклад, вона часто присутня у пральних порошках як пом'якшувач для води, оскільки вона ефективно зв'язує іони кальцію і магнію.

Літуратура

[ред. | ред. код]