Консультативно-дорадчий орган
 |
 | Було запропоновано об'єднати цю статтю або розділ з Консультативний комітет, але, можливо, це варто додатково обговорити. Пропозиція із січня 2021. |
Консультативно-дорадчий орган – це колегіальна установа або орган, які створені при органі публічної влади на постійній чи тимчасовій основі з метою забезпечення участі громадян в управлінні державними та суспільними справами шляхом проведення консультацій з громадськістю, попереднього обговорення питань, віднесених до компетенції органу публічної влади та здійснення громадського контролю за його діяльністю[1].
Відповідно до Словника української мови термін "дорадчий" розуміється з тим, хто має право лише обговорювати питання, а не вирішувати його[2].
В Енциклопедичному словнику з державного управління, складеного науковцями Національної академії державного управління при Президентові України, поняття «консультації з громадськістю» визначається як організований органами публічної влади двосторонній обмін інформацією з громадськістю з метою вироблення соціально обґрунтованих державно-управлінських рішень з питань суспільно-економічного розвитку, задоволення соціальних потреб та інтересів широких верств населення[3].
Консультативно-дорадчі органи починають посідати все помітніше місце у процесі прийняття нормативно-правових актів у демократичних державах світу. На сьогодні при органах публічної влади створено цілу низку консультативно-дорадчих органів, які мають різний статус, кількісний склад, порядок створення і діяльності тощо. З огляду на конституційне законодавство різних країн, консультативно-дорадчі органи мають різні свої найменування: громадські ради, консультативні комітети, дорадчі або експертні комісії, громадські колегії, робочі групи, громадські палати, консультативні асамблеї, експертні служби, громадські журі тощо[4].
Правовою основою утворення та діяльності таких органів є Конституція України, закони та інші нормативно-правові акти. Статус консультативно-дорадчого органу, повноваження, основні напрями і форми діяльності визначаються положенням про конкретний орган чи спеціальним актом відповідного державного органу - постановою, розпорядженням, наказом тощо. Порядок створення консультативно-дорадчих органів визначається Постановою Кабінету Міністрів України "Питання консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів, утворених Кабінетом Міністрів України" від 17 червня 2009 р. N 599[5]. Надання права на утворення консультативно-дорадчих органів центральними органами виконавчої влади передбачається відповідним положенням про центральні органи виконавчої влади. Зокрема, право Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на утворення консультативно-дорадчих органів регулюється Положенням про Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку, затвердженого Указом Президента України № № 1063/2011 від 23.11.11 року[6].
- ↑ Нестерович В.Ф. (2017). Поняття «консультативно-дорадчий орган» як категорія конституційного права (PDF). Філософські та методологічні проблеми права. № 1. с. 138—145. Архів оригіналу (PDF) за 25 березня 2022. Процитовано 1 квітня 2022.
- ↑ Додадчий. Словник української мови. Архів оригіналу за 3 вересня 2018. Процитовано 29 серпня 2018.
- ↑ Енциклопедичний словник з державного управління (2010). авт.- уклад. : Ю. П. Сурмін, В. Д. Бакуменко, А. М. Михненко та ін. ; за ред. Ю. В. Ковбасюка, В. П. Трощинського, Ю. П. Сурміна. К.: НАДУ. с. 820.
- ↑ Нестерович В.Ф. (2014). Вплив громадськості на прийняття нормативно-правових актів: проблеми конституційної теорії та практики: Монографія. Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка. с. 343 (736 с).
- ↑ Постанова Кабінету Міністрів України "Питання консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів, утворених Кабінетом Міністрів України" від 17 червня 2009 р. N 599.
- ↑ Про Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку: затверджено Указом Пезидента України від 23 листопада 2011 року N 1063/2011. Архів оригіналу за 29 серпня 2018. Процитовано 29 серпня 2018.
- Громадська експертиза
- Громадськість
- Громадянське суспільство
- Зв'язки з громадськістю
- Демократія участі
- Лобізм
- Рада регіонів [Архівовано 3 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.