Конфедерація Махан
| 마한 Конфедерація Махан | ||||
| ||||
 | ||||
| Столиця | Мокчі | |||
| Мови | Ханські мови | |||
| Релігії | корейський шаманізм | |||
| Форма правління | монархія | |||
| Історичний період | Стародавній світ | |||
| - Засновано | I ст. до н.е. | |||
| - Ліквідовано | 291 | |||
| Сьогодні є частиною |  Південна Корея
| |||
Конфедерація Махан (I ст. до н. е. —291 роки) — союз протокорейських племен, один з Самхан. Став основою для формування держави Пекче.
Утворилося з частин протодержав і племінних союзів Чінгук і Кочосон, внаслідок міграцій з цих держав на південь Корейського півострова. Наступна хвиля міграцій відбулася після 108 року до н. е., коли на півночі півострова було встановлено китайську владу. Відбувалося постійне переселення в ці родючі місця груп когурьоського і пуйоського населення
Багатство бронзових артефактів та виробничих приміщень свідчить про те, що Махан, мабуть, був найдавнішим із трьох ханів Самхану
Пануючим містом-державою стало Мокчі. З початку III ст. їй кинуло виклик місто-держава Пекче. До 234 року Пекче завоювало і увібрало в себе племена махан на території сучасної провінції Кьонгі. Втім боротьба з Мокчі тривала до 290—291 року, коли зрештою перемогу здобула Пекче, об'єднавши Північний й Центральний Махан.
Але Південний Махан (долина річки Йонсан), що складався з союзу 20 вождівств, зберігав незалежність до другої половини IV ст. Очільники південномаханського союзу в боротьбі проти Пекче спиралися на допомогу китайської імперії Цзінь та японської держави Ямато.
В період найбільшого піднесення конфедерації охоплювала більшу частину басейну річки Хан та сучасних провінцій Кьонгі, Чхунчхон та Чолла.
Етнотопонім махан відноситься до особливої групи протокорейсиктх етногруп. Населення Махан, згідно з китайськими джерелами середини III ст, сягала близько 100 тис. дворів, тобто 400—500 тис. осіб.
Конфедерація являла союз з 54 племен на чолі із вождями. Очолювала конфедерацію племенний союз або місто-держава Мокчі. Володарі часто йменувалися ванами.
Племена у складі конфедерації відрізнялися між собою високим ступенем політичної різнобарв'я. Відповідно до китайських джерел ті з них, що були розташовані далеко від китайських володінь в північній Кореї, були менш розвиненими. У той же час вождества долини річки Хан, які підтримували регулярні контакти з трьома китайськими округами, вважалися китайцями більш цивілізованими.
Основу становили землеробство (вирощували насампернед рис, особливо в Центральному і Південному Махані) й ремісництво, насамперед ткацтво і шовківництво. Поширено було також збиральництво та розведення свійських птахів, зокрема довгохвостих курей.
Селища не мали планування або кварталів, також не було міських стін. Житла були схожі на землянки. Цінувалися перли, якими рясно прикрашали костюми та себе.
Зазвичай ходили з непокритою головою, завязиваалі волосся на тімені. Халати полотняні, сандалі робили з соломи. Верхової їзди не було.
Відмінною рисою ритуальної культури південномаханських вождеств кінця III — початку IV ст. стали поховання знаті в керамічних посудинах («онгванмьо»), над якими споруджувався земляний курган значних розмірів.
- Gina Lee Barnes, 《State Formation in Korea: Historical and Archaeological Perspectives》, Psychology Press, 2001, ISBN 0700713239, p.29-33