Перейти до вмісту

Коптюг Валентин Панасович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Коптюг.
Коптюг Валентин Панасович
Народився9 червня 1931(1931-06-09)[2][1]
Юхнов, Західна область, РСФРР, СРСР
Помер10 січня 1997(1997-01-10)[1] (65 років)
Москва, Росія
ПохованняПівденне кладовище[d]
ГромадянствоСРСР СРСР, Росія Росія
Національністьбілорус
Діяльністьхімік
Галузьхімія і органічна хімія[3]
Alma materРосійський хіміко-технологічний університет імені Д. І. Менделєєваd
Науковий ступіньдоктор хімічних наук
Вчене званняСписок академіків АН СРСР і академік Російської академії наук
Науковий керівникNikolay Vorozhtsovd
ВчителіNikolay Vorozhtsovd
Знання мовросійська
ЗакладРосійський хіміко-технологічний університет імені Д. І. Менделєєваd
ЧленствоРосійська академія наук, Академія наук СРСР і ЦК КПРС
Посадаректор
ПартіяКПРС,КПРФ
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»
Ленінська премія
Орден Полярної Зірки орден «Кирило і Мефодій»
Сайтprometeus.nsc.ru/koptyug/

Валентин Панасович Коптюг (9 червня 1931(19310609), Юхнов, тепер Калузької області, Росія — 10 січня 1997, Москва) — радянський і російський вчений в галузі органічної хімії, директор Інституту органічної хімії імені Ворожцова в Новосибірську, віцепрезидент АН СРСР (РАН) — голова Сибірського відділення АН СРСР (РАН). Член Центральної Ревізійної комісії КПРС у 1981—1986 роках. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1986—1989 роках. Член ЦК КПРС у 1989—1991 роках. Член Російського бюро ЦК КПРС у 1989—1990 роках. Член Президії ЦК (ЦВК) КПРФ з 20 березня 1993 року по 10 січня 1997 року. Депутат Верховної Ради СРСР 11-го скликання. Доктор хімічних наук (1966), професор (1968). Член-кореспондент Академії наук СРСР (з 1968). Академік Академії наук СРСР (Російської академії наук) (з 15.03.1979). Герой Соціалістичної Праці (22.05.1986).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в родині службовців. Батько був репресований в 1938 році. На початку німецько-радянської війни родина змушена була евакуюватися в місто Самарканд Узбецької РСР, де Валентин Коптюг у 1949 році закінчив середню школу із золотою медаллю. Як медаліст він намагався поступити до Московського державного університету імені Ломоносова, але не був зарахований через репресованого батька.

У 1949—1954 роках — студент Московського хіміко-технологічного інституту імені Менделєєва, який закінчив з відзнакою.

У 1957 році, закінчивши аспірантуру в тому ж інституті, захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата хімічних наук. З 1957 по 1959 рік працював інженером, молодшим науковим співробітником лабораторії проблем ізотопів Московського хіміко-технологічного інституту.

У 1959 році Валентин Коптюг приїхав в Новосибірське академмістечко, де починалося створення найбільшого наукового центру за Уралом — Сибірського відділення АН СРСР. Розпочав роботу в Новосибірську на посаді молодшого наукового співробітника Новосибірського інституту органічної хімії.

Член КПРС з 1961 року.

З 1963 року завідував лабораторією механізму органічних реакцій, з 1975 року — відділом фізичної органічної хімії Інституту органічної хімії імені Ворожцова в Новосибірську.

З 1966 по 1993 рік — завідувач кафедри органічної хімії, професор Новосибірського державного університету. З 1971 року працював у Науково-інформаційному центрі з молекулярної спектроскопії.

У 1978—1980 роках — ректор Новосибірського державного університету.

З 6 березня 1980 по 10 січня 1997 року — віцепрезидент АН СРСР (РАН) — голова Сибірського відділення АН СРСР (РАН).

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 травня 1986 року за великі заслуги в розвитку радянської науки і підготовці наукових кадрів академіку АН СРСР Коптюгу Валентину Панасовичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».

У 1985 — 1995 роках був головним редактором наукового журналу «Успехи химии».

Одночасно у 1987 — 10 січня 1997 року — директор Інституту органічної хімії імені Ворожцова в Новосибірську.

Наукові напрямки, в яких працював вчений — це фізична, синтетична і прикладна органічна хімія, а також використання математичних методів для вирішення хімічних завдань. Автор понад 300 наукових праць, трьох монографій. На його рахунку 30 авторських свідоцтв і 5 зарубіжних патентів.

Коптюг був іноземним членом академій наук Болгарії, Індії, Монголії, Чехословаччини, Білорусі; віце-президентом, а потім президентом Міжнародного союзу теоретичної і прикладної хімії. Він був віце-президентом Наукового комітету з проблем навколишнього середовища Міжнародної ради наукових союзів, членом Консультативної ради при Генеральному секретареві ООН зі сталого розвитку.

Помер 10 січня 1997 року в Москві. Похований на Південному цвинтарі міста Новосибірська.

Нагороди і звання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Историческая энциклопедия Сибири / под ред. В. А. Ламин — Новосибирск: 2009. — ISBN 5-8402-0230-4
  2. ↑ Коптюг Валентин Афанасьевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  3. ↑ Чеська національна авторитетна база даних

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Коптюг_Валентин_Панасович&oldid=43315594