Матяш Корвін
| Матяш Корвін рум. Matia/Matei Corvin; угор. Hunyadi Mátyás; хорв. Matija/Matijaš Korvin; словац. Matej Korvín; чеськ. Matyáš Korvín; | ||
 | ||
_big.svg) | ||
| ||
|---|---|---|
| 29 квітня 1464 — 6 квітня 1490 | ||
| Коронація: | 29 квітня 1464 | |
| Попередник: | Ласло V | |
| Наступник: | Уласло II | |
| ||
| 1458 — 6 квітня 1490 | ||
| Коронація: | 1458 | |
| Попередник: | Владислав Габсбург | |
| Наступник: | Владислав II Ягеллончик | |
| ||
| 1469 — 6 квітня 1490 | ||
| Коронація: | 1469 | |
| Попередник: | Владислав Габсбург | |
| Наступник: | Владислав II Ягеллончик | |
| ||
| 1487 — 6 квітня 1490 | ||
| Попередник: | Фрідріх V | |
| Наступник: | Фрідріх V | |
| Народження: |
23 лютого 1443 Клуж-Напока | |
| Смерть: |
6 квітня 1490 (47 років) Відень | |
| Причина смерті: | харчові отруєння | |
| Поховання: | Секешфегерварська базиліка | |
| Країна: | Угорщина | |
| Партія: | політик до появи політичних партійd | |
| Рід: | Гуняді | |
| Батько: | Янош Гуняді | |
| Мати: | Ержбет Сіладьїd | |
| Шлюб: | Catherine of Poděbradyd, Беатриса Арагонська і Єлизавета Цельськаd | |
| Діти: | Янош Корвін і N. Hunyadi, Prince of Hungaryd | |
| Автограф: | 
| |
Матяш Корвін (рум. Matia/Matei Corvin; хорв. Matija/Matijaš Korvin; словац. Matej Korvín; чеськ. Matyáš Korvín), відомий також як Матяш Гуньяді (угор. Hunyadi Mátyás) або Матяш I (лат. Matthias) (23 лютого 1443 — 6 квітня 1490) — король Угорщини і Хорватії (1458—1490), король Богемії (1469—1490), герцог Австрійський (1487—1490). Представник дому Гуньяді. Син Яноша Гуньяді. В історіографії період його правління вважається часом останнього піднесення незалежного Угорського королівства.
- Матяш Корвін (лат. Matthias Corvinus, словац. Matej Korvín, чеськ. Matyáš Korvín, рум. Matei Corvin, сербохорв. Matija Korvin) — за назвою родового герба, на якому зображений крук (лат. corvus).
- Матяш Гуньяді (угор. Hunyadi Mátyás) — з прізвищем.
- Матяш Справедливий (угор. Igazságos Mátyás) — за прізвиськом.
Молодший син Яноша Гуняді, відомого землевласника, що володів багатьма землями на півночі і сході Угорського королівства, талановитого полководця, що боровся з османами, які наступали на Балканський півострів. Під Белградом 1456 року Янош Гуняді тимчасово зупинив османів, але незабаром помер внаслідок епідемії чуми, а його успіхи викликали побоювання кіл, що стояли за юним королем Ласло V. Щоб не допустити сім'ю Гуняді до влади, 1457 року король наказав стратити за підозрою в державній зраді й участі у вбивстві Ульріка Ціллі старшого сина Гуняді — Ласло Гуняді, а 14-річного Матяша Гуняді ув'язнили спочатку у Відні, а потім у Празі. У відповідь на гоніння проти сім'ї Гуняді відразу після передчасної смерті Ласло V 23 листопада 1457 у країні розгорілась боротьба національної середньої шляхти за обрання наступним королем Матяша Гуняді.
У січні 1458 міщани та відносно небагате дворянство проголосили Матяша королем Угорщини, стоячи на дунайській кризі біля фортеці Буда. Водночас дядько Матяша за материнською лінією Михай Сіладі з 15-тисячним ополченням прибув на збори в Ракошмезе і примусив землевласників-баронів затвердити Матяша Гуняді королем. Сам новопроголошений правитель перебував в ув'язненні у Празі до лютого 1458, поки його мати Ержебет Сіладі не заплатила викуп за сина, а корона Святого Іштвана залишилась в руках Фрідріха III Габсбурга.
Але і сходження Матяша на престол не зупинило протистояння у суспільстві: за вплив над Гуняді розгорілась прихована боротьба між угрупуваннями Михая Сіладі (барони) та естергомського архієпископа Яноша Вітеза, мислителя-гуманіста та вихователя нового короля. Переміг Янош Вітез, що почав переговори з Їржи (Георгом) Подебрадом, колишнім гуситом-чашником, що став королем Чехії 1458 року. Завдяки посиленню позицій Яноша Вітеза, він став новим канцлером, а донька Їржи Подебрада Катерина Подебрад — першою дружиною Матяша Гуняді 1461 року. Своєю чергою, Міхая Сіладі, який вимагав для себе звання та влади регента, відсторонили від державного управління і відправили у похід проти османів, з якого він не повернувся. Був позбавлений влади і могутній рід Гараї, що підтримував Сіладія. Великі землевласники виступили проти таких рішень короля і спонукали Фрідріха III до вторгнення до Західної Угорщини. Заворушення баронів тривали до 1463 року.
На початку правління Матяша Корвіна його політику визначав Янош Вітез.
Завдяки реорганізації армії та податкової системи Матяш Корвін здійснював активну завойовницьку політику в Чехії, Сербії, Австрії.
1464 року Матяш Гуняді за закликом папи Пія II виступив у воєнний похід проти турків-османів, які 1459 року фактично підкорили Сербію, і захопив боснійську фортецю Яйце.
Протягом 1468—1478 років тривала десятирічна війна Матвія за володіння Чехією.
Блиск королівського двору в Буді, «Перлині Дунаю» привертав до себе вчених, діячів культури, гуманістів і просто освічених людей з усієї Європи, а бібліотека Корвініана стала найбільшою на континенті.
1476 року Матяш після смерті першої дружини одружився з донькою неаполітанського короля Фердинанда I Арагонського — Беатрисою, і Угорщина долучилася до культури італійського Ренесансу. Міста на півночі королівства, зокрема, розташовані на території сучасної Словаччини, стали центрами Відродження, а Угорщина зробила значний вплив на сусідні держави, в тому числі на землі Королівства Русі, аж до Великого князівства Литовського, Руського та Жемантійського. За часів Матяші Гуняді (1488) вийшла Chronica Hungarorum Яноша Турочі, яка проголошувала угорців потомками гунів, а Корвіна — «другим Аттілою».
-
Статуя короля Матяша на Площі Героїв у Будапешті -
Меморіальна таблиця Матвію Корвіну у замку Паланок -
Форинт короля Матяша
- Dei gracia Hungarie, Bohemie, Dalmacie, Croacie, Rame, Seruie, Gallicie, Lodomerie, Comanie, Bulgarieque Rex, necnon Austrie, Slesie et Lucemburgensis Dux, Marchioque Morauie et Lusacie etc.
- 1442 Корвіна — астероїд, який назвали на честь правителя[1].
- ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3. (англ.)
- Кузеля Зенон. Угорський король Матвій Корвін в славянській устній словесности. Розвід мотивів, пов'язаних з його іменем. — Львів, 1906.
| Попередник Ласло V |
|
Король Угорщини 1458-1490 |
|
Наступник Уласло II |
| Попередник Владислав Посмертний |
|
Король Хорватії 1458-1490 |
|
Наступник Владислав II Ягеллончик |
| Попередник Владислав Посмертний |
|
Король Галичини та Володимирії титулярний 1458-1490 |
|
Наступник Владислав II Ягеллончик |
| Попередник Владислав Посмертний |
|
Король Богемії 1469-1490 |
|
Наступник Владислав II Ягеллончик |
| Попередник Фрідріх V |
|
Герцог Австрії 1487-1490 |
|
Наступник Фрідріх V |
| Арпади |
| .svg) | ||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Пржемисловичі |
| |||||
| Віттельсбахи |
| |||||
| Анжу | ||||||
| Люксембурги |
| |||||
| Габсбурги | ||||||
| Ягеллони |
| |||||
| Гуньяді |
| |||||
| Ягеллони |
| |||||
| Заполья |
| |||||
| Габсбурги |
| |||||
| Габсбурги-Лотаринзькі |
| |||||
Дискусійні чи спірні правителі виділені курсивом
1 — жінка на престолі Угорщини з титулом «король Угорщини» | ||||||
