Перейти до вмісту

Кордовський емірат

Координати: 37°53′ пн. ш. 4°47′ зх. д. / 37.88° пн. ш. 4.78° зх. д. / 37.88; -4.78
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Кордовський емірат
Прапор
Дата створення / заснування 756 Редагувати інформацію у Вікіданих
Посада керівника організації emir of Cordobad Редагувати інформацію у Вікіданих
Офіційна мова арабська Редагувати інформацію у Вікіданих
Континент Європа Редагувати інформацію у Вікіданих
Столиця Qurṭubahd Редагувати інформацію у Вікіданих
Форма правління монархія Редагувати інформацію у Вікіданих
Посада голови держави emir of Cordobad Редагувати інформацію у Вікіданих
Попередник Wilayah of Al-Andalusd Редагувати інформацію у Вікіданих
Наступник Кордовський халіфат Редагувати інформацію у Вікіданих
На заміну Wilayah of Al-Andalusd Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова комунікації мосарабська мова, арабська і Medieval Hebrewd Редагувати інформацію у Вікіданих
Час/дата припинення існування 929 Редагувати інформацію у Вікіданих
Мапа розташування
Офіційна релігія іслам Редагувати інформацію у Вікіданих
Відокремилось від Омеядський халіфат Редагувати інформацію у Вікіданих
Мапа
CMNS: Кордовський емірат у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

37°53′ пн. ш. 4°47′ зх. д. / 37.88° пн. ш. 4.78° зх. д. / 37.88; -4.78

Кордовський емірат на 929 рік

Кордовський емірат — незалежна мусульманська держава на Піренейському півострові зі столицею в Кордові між 756 та 929 роками. Після 929 року перейменована в Кордовський халіфат.

Незалежний емірат заснував 756 року Абдаррахман I. Він належав до Омеядів і після знищення 750 року Омеядського халіфату втік в Іспанію. Тут йому вдалося захопити владу в Кордові. Підпорядкування інших міст Аль-Андалусу зайняло ще 25 років.

Влада кордовського еміра над іншими містами Аль-Андалусу не була тривкою й залежала від компетенції кожного з емірів. 929 року правнук Абдаррахмана I Абдаррахман III оголосив себе халіфом, щоб зрівнятися званнями з правителями Аббасидського халіфату та шиїтського халіфа Тунісу, з яким вів війну за володіння західною Північною Африкою.

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Али-заде А. А. Хроника мусульманских государств I-VII вв. Хиджры. — 2-е, испр. и доп. — М.: Умма, 2004. — С. 233-236. — 445 с. — 5000 экз. — ISBN 5-94824-111-4.
  • Рыжов К. Все монархи мира. Мусульманский Восток VII-XV вв. — М.: Вече, 2004. — С. 330-333. — 544 с. — 3000 экз. — ISBN 5-94538-301-5.