Корейська балада
| Балада (Південна Корея) | |
|---|---|
| Стилістичні походження | |
| Походження | кінець 1960х,  Південна Корея |
| Типові інструменти |
|
| Інші теми | |
Корейська балада, також відоме як K-Балада (доволі часто південнокорейці називають її просто баладою кор. 발라드) — музичний стиль в Південній Кореї й жанр, в якому соул та ритм-енд-блюз поєднуються відповідно до корейських настроїв[1][2]. Жанр набув популярності у 1980-х роках та вплинув на багато різних музичних стилів та еволюціонував у них.
Виникнувши на основі міжнародної сентиментальної балади, корейські балади стали національно визнаним і надзвичайно популярним музичним стилем у Кореї. Павер-балади, зокрема пісні Барбари Стрейзанд та Лайонела Річі, сприяли зростанню та популярності балади як жанру в межах країни.[3] Набуваючи популярності поряд з тротом в 1960-х роках, баладу визначали як «повільна пісня про кохання, побудована на західних семи нотних гамах»[3]. Однак лише у 1980-х роках балади стали популярними в мейнстрімній корейській культурі. Завдяки своїй популярності в корейських ЗМІ, корейська балада вплинула на багато різних музичних стилів і еволюціонувала в них.
Згідно з аналізом баладних пісень у книзі «Made in Korea: Studies in Popular Music», балади, як правило, мають наступний музичний стиль:
«вступ-А (куплет)-А-Б-приспів-інтерлюдія-А (Б)-брідж-приспів-кінець…..[де]… Куплет, або розділ А, зазвичай складається з восьми тактів, а його повтор позначається як А. Розділ А зазвичай починаєтьсяся спокійно й поступово переходить у розділ Б, або приспів. Брідж перед останнім приспівом допомагав поступово посилити емоції, модулюючи в іншу тональність або за допомогою більш грандіозного аранжування. Нарешті, в кінці, акомпанемент зупинявся або зникав»
Зберігаючи теми, пов'язані з коханням і втратою, пісні на перетині балади та інших жанрів можуть включати нетипові інструменти або відрізнятися за музичним стилем і рівнем виразності.
Популярні виконавці жанру балад — Лі Мун Се, Сін Син Хун та Лі Синхі.
| Пісня | Виконавець | Рік | Автор пісні |
|---|---|---|---|
| «I Don't Know Yet» | Лі Мун Се | 1985 | Лі Йон Хун |
| «Being on My Own» | Пьон Чін Соп | 1988 | Ха Кван Хун |
| «Empty Heart» | Лі Син Хван | 1989 | О Те Хо |
| «Invisible Love» | Сін Син Хун | 1991 | Невідомо |
| «You Reflected in a Smile» | |||
| «To Heaven» | Чо Сун Мо | 1998 |
Як «фонова музика епохи Пак» (мається на увазі диктатура Пак Чонхі з 1963 по 1979 роки), трот музика також була надзвичайно популярним музичним стилем у Південній Кореї[4]. Здобувши популярність під час японського колоніального періоду Кореї, вона зазнала іноземних впливів, зокрема, західних інструментів та японської пентатонічної мінорної гами[4]. Популярні співаки троту, зокрема Чо Йонпіль, використовували швидкий темп і веселий музичний стиль, що неодноразово змінювався протягом сучасної корейської історії, щоб завоювати популярність серед споживачів[3]. Завдяки навичкам, необхідним для виконання пісень троту, популярні співаки перейшли до балад через їхній «легкий для прослуховування» стиль[5]. На відміну від пісень троту, що запозичили техніку співу, таку як вібрація та зміна висоти тону, зі старіших жанрів, таких як пансорі, баладні пісні є повільними, але простими за стилем співу.
Дебютувавши в 1976 році, поп баладу Хей Юнйі «You Wouldn't Know» (당신은 모르실거야) з її повільним, меланхолійним ритмом, надзвичайно добре сприйняли у суспільстві[4].
Завдяки більшому акценту на ритмі, а також включенню інструментів, найближчих до рок-музики, таких як барабани та гітара, рок-балади можуть розвивати швидший темп й більшу потужність, ніж класичні сентиментальні балади. Пісня Їм Джебома «For You» (임재범 너를 위해; 2000) починається м'яко, з клавішних мотивів, що супроводжують його спів. Однак пісня швидко наростає, з кожним приспівом стає голоснішою, ніж раніше, разом із барабанним акомпанементом. Коли пісня продовжується, емоції пісні передаються соло на електрогітарі. Серед інших популярних рок-баладних гуртів — Boohwal.
Початкова хвиля популярності рок-музики в Кореї закінчилася ще до підйому балад у 1980-х роках. Однак відродження жанру з того часу дозволило провести нові експерименти в межах жанру.
Фолк музика Кореї виникла під час антиурядових рухів у 1970-х роках, що складалися переважно зі студентів коледжів[4]. Через свою простоту (використання лише декількох інструментів) вона є легкою у виконанні, від чого її народна назва, t'ong g'ita («бочкова гітара»), походить на честь бочки, на якій люди сидять під час гри на інструментах[4].
Популярна виконавиця Лі Сунхі має багато пісень, що представляють «корейську інтерпретацію американської фолк музики» з акцентом на акустичній гітарі, як, наприклад, її пісня «If You Love Me» (그대가 나를 사랑하신다면; 1991)[6]. Ця пісня розповідає про те, що має відчувати людина, якщо вона по-справжньому закохана, і як це має проявлятися в її діях стосовно коханої людини (співачки). Протягом усієї пісні мелодія фортепіано супроводжує голос Лі Сунхі, доки не переходить у повільніші, більш меланхолійні приспіви, де місце фортепіано займає м'яке звучання акустичної гітари.
- ↑ Writer Kim, (Korean-)pop music critic. (5 вересня 2017). 흑인 음악. Kyunghyang Shinmun (кор.). Процитовано 11 жовтня 2021.
... K팝을 말할 때 힙합 비트를 빼놓을 수 없고, 음원 차트에서 강세인 발라드 음악도 솔과 리듬앤드블루스(R&B)를 근간으로 한다. ...
- ↑ 태연, 소녀는 그렇게 '디바'가 됐다. 스타투데이 (кор.). 1 листопада 2019. Процитовано 11 жовтня 2021.
- ↑ а б в г Shin Hyunjoon, Lee Seung-Ah (2017). Made in Korea: Studies in Popular Music. New York City: Routledge. с. 64. ISBN 9781138793033.
- ↑ а б в г д John, Lie (31 жовтня 2014). K-pop : popular music, cultural amnesia, and economic innovation in South Korea. Oakland, California. ISBN 9780520283114. OCLC 893686334.
- ↑ Jung, Eun-Young (2011). The Place of Sentimental Song in Contemporary Korean Musical Life. Korean Studies (англ.). 35 (1): 71—92. doi:10.1353/ks.2011.0005. ISSN 1529-1529.
- ↑ King1, Craig2, Richard1, Timothy J2 (2002). Global Goes Local : Popular Culture in Asia. Vancouver, B.C.: UBC Press. ISBN 9780774808743.
