Корейська патріотична організація
| Корейська патріотична організація | |
| Дата створення / заснування |
1931  |
|---|---|
Корейська патріотична організація[a] (кор.: хангиль: 한인애국단) — бойова організація під керівництвом Тимчасового уряду Кореї (ТУК), заснована в Шанхаї, Китай, у 1931 році. Вона мала на меті вбити військових і урядових лідерів Японської імперії. Група також мала назву Ісаєнґґун.
Група стояла за майже успішним замахом на імператора Хірохіто в січні 1932 року та успішним нападом у парку Гонґкоу (нині парк Лу Сюнь) у квітні 1932 року. Після травня 1932 р. група в основному припинила свою діяльність і розпалася.
Організація зрештою покращила відносини між ТУК та урядом Республіки Китай, хоча й спровокувала придушення діяльності ТУК з боку Японії.
Її заснував і очолив Кім Гу, видатний учасник руху за незалежність Кореї. Його керівниками були Кім Сук, Ан Ґон Ґеун, Лі Су Бон і Лі Ю Піл. Відомими членами були Юн Бон Ґіл, Лі Бон Чанг, Лі Деок Ю і Чой Ген Сік.
У 1910 році Японська імперія офіційно анексувала Корею. У 1919 році по всій Кореї відбулися протести проти японського правління, що стало відомим як Рух 1 березня. Рух було жорстоко придушено, багато корейців покинули півострів і продовжили опір японцям з-за кордону. Через місяць у Шанхаї було сформовано Корейський тимчасовий уряд (ТУК), уряд у вигнанні.[1] Однак протягом більшої частини своєї історії група страждала від внутрішніх чвар і фінансових труднощів. До 1931 року він був на межі розпаду.[2]
У травні 1931 року Лі Бон Чан приїхав до Шанхаю. Лі був корейцем, який міг здатися японцем, але зазнав дискримінації в Японії. Лі зустрівся з Кім Гу, видатною фігурою в ТУК. Лі запитав, чи міг би він приєднатися до ТУК, але Кім сказав, що це не варто того, оскільки група нестабільна та не має сили.[2]
Японія почала створювати приводи для вторгнення в Маньчжурію на північному сході Китаю в 1931 році. Під час інциденту у Ванпаошані в липні 1931 року він став сенсацією незначної суперечки між китайськими та корейськими фермерами, щоб розпалити антикитайські настрої в Кореї та Японії. Це навіть призвело до жорстоких зіткнень між корейцями та китайцями в їхніх країнах.[2] 18 вересня 1931 року Японська імперія влаштувала інцидент Лютяоху (бомбардування маньчжурської залізниці) та Мукденський інцидент, що посилило антияпонські настрої серед китайців.[3]
Інформації про те, коли і як була заснована Корейська патріотична організація (КПО), мало. За пізнішими записами Кіма, Кім вирішив створити KПO після розмови з Лі та Ванпаошаньського інциденту.[2] Він відчував, що рух за незалежність Кореї стагнує, і що китайці та корейці повинні об'єднатися проти Японії.[2][4][3]
Кім запропонував створити групу решті ТУК, і ТУК погодився її фінансувати. Джо Со Ан спочатку назвав його Ісаєнґґун (кор.: хангиль: 의생군) і зробив Кіма лідером групи. Назву, мабуть, змінили через те, що поки Кім Ку спав, дитина розірвала аркуш паперу, на якому було написане ім'я, тож Кім створив власну назву для групи.[2] KПO було виділено половину бюджету всієї ТУК і надано відносну автономію щодо того, як виконувати свої місії.[2] Серед інших членів були Кім Сук, Ан Ґон Ґун, Лі Су Бон і Лі Ю Піл.[4] Група налічувала близько 80 учасників.[3]
Був певний конфлікт щодо фінансування групи. У листопаді 1931 року Джо отримав гроші на підтримку від китайського уряду, але замість того, щоб передати половину з них Кім Ку (який на той час був скарбником ТУК), залишив їх для власних цілей. Джо використав кошти для створення власного бойового угруповання (кор.: хангиль: 한국의용대, ханча: 韓國義勇隊, букв. «Korean Volunteers Army»; не плутати з Корейською добровольчою армією 1938 року). Потім Джо попросив схвалення цієї групи в ТУК, але в кінцевому підсумку його було відхилено через рішучі протести Кіма. За словами Сона Сае Іла, існують непідтверджені чутки, що група розпалася приблизно в січні 1932 року.[2]
Наприкінці 1931 року Кім Ку відправив Лі Бон Чана до Токіо, щоб убити японського імператора Хірохіто. На початку січня 1932 рокуБон Чан прибув до Токіо. 8 січня Хірохіто вийшов із королівського палацу для військового огляду в передмісті Токіо разом із Пуї, колишнім імператором династії Цін, а потім імператором Маньчжоу-Го. Перед воротами Сакуради Лі кинув ручну гранату, яка не потрапила в карету Хірохіто.[5] На закритому суді 30 вересня Лі був засуджений до смертної кари. Він був страчений у в'язниці Ічігая 10 жовтня[5][6].
29 квітня 1932 року член КПО Юнь Бон Гіл підірвав бомбу на японському мітингу в парку Хункоу в Шанхаї. У нього була друга бомба, яку він збирався використати, щоб убити себе, але вона не спрацювала. Його мало не лінчував натовп, але, перш ніж це могло статися, японські військові заарештували й вивезли геть.[7] Подія привернула значний розголос і зробила відомими Кіма і ТУК.[8] Чан Кайші, лідер Республіки Китай, сказав про інцидент: «Один корейець досяг успіху в тому, що не вдалося мільйону китайських солдатів».[9] Потім Чан забезпечував фінансування та захист ТУК до 1945 року[5][10].
3 березня КПО запланувала місію, але не виконала її. Після інциденту 28 січня між Китаєм і Японією Кім розробив план використання корейських робітників для диверсій у японських ангарах літаків і складах боєприпасів за допомогою вибухівки. Однак Китай зазнав поразки ще до початку місії.[11]
У квітні 1932 року члени Ю Чін Сік (кор.: хангиль: 유진식, ханча: 兪鎭植) та Лі Док Чу (кор.: хангиль: 이덕주, ханча: 李德柱) були відправлені до Кореї для вбивства японського генерал-губернатора Кореї Кадзушіге Угакі.[12][13][14][8] Якби Юн не був схоплений, він би виконував цю місію. Однак місія провалилася; приблизно 24-28 квітня Ю був заарештований, а ЛІ був заарештований пізніше в Хеджу.[15]
26 травня 1932 року КПО провалило чергове завдання. Цілями були генерал Квантунської армії Сігеру Хондзьо, міністр закордонних справ Японії та президент компанії Південно-Маньчжурської залізниці Утіда Косаї і губернатор Квантунської області Манносуке Ямаока.[11][b] Цілі мали з'явитися на станції Далянь 26 травня о 19:40 для зустрічі з делегатами Ліги Націй.[16] Наприкінці березня Кім відправив членів Чо Хен Сіка, а 27 квітня — Юй Сан Куна до Даляня в Маньчжурії.[c] Кім відправив Чо на місяць раніше, ніж Ю, щоб той оглянув територію перед атакою. Ю, зі зброєю та фугасом, схожим на бомбу, яку Юн використав у парку Хункоу, прибув до Даляня 4 травня. Однак телеграма, яку вони відправили на пошті Даляня за кілька днів до цього, була перехоплена японцями. Чьо знайшли в його схованці, катували, щоб дізнатися про місцезнаходження Ю, і стратили.[17] Ю був спійманий 25 травня, засуджений до довічного ув'язнення і помер 14 серпня 1945 року, за день до звільнення Кореї.[18]
Після вибухів у Шанхаї наприкінці квітня ТУК і Кім стали особливо відомими. Шанхайські газети оприлюднили роль Кіма в плануванні нападів. Різні японські державні органи призначили за нього йому винагороди на загальну суму 60 000 даян (кит.: 大洋), величезна для того часу сума. Японські поліцейські органи поспішили заарештувати ключових діячів ТУК. Багато чиновників ТУК, включаючи Кіма, кинулися в тікати, переїжджаючи до 1939 року багато разів.[19][20][21] Існування всієї групи залишалося таємницею до жовтня 1932 року, коли Кім опублікував заяву про те, як були організовані напади.[2]
Діяльність ТУК була серйозно порушена, і вона відновила регулярну діяльність лише в 1939 році[22]. У результаті після 1932 року КПО в основному припинило своє існування. Напади також призвели до вбивства Ок Кван Біна та кількох інших симпатиків Японії корейського походження в Китаї.[23]
Проте ТУК таки виграла від атак. Це значно покращило китайсько-корейські зв'язки.[24][25] До 1932 року ТУК не мала джерела стабільного доходу і в основному працювала за рахунок пожертвувань. Гоміньдан почав фінансувати та захищати ТУК у 1934 році і продовжував це робити після звільнення Кореї в 1945 році.[5][10]
- ↑ Wells, Kenneth M. (1989). Background to the March First Movement: Koreans in Japan, 1905–1919. Korean Studies. 13 (1): 5—21. doi:10.1353/ks.1989.0007. ISSN 1529-1529.
- ↑ а б в г д е ж и к 손, 세일 (15 травня 2006). 孫世一의 비교 評傳 (50) [Son Sae-il's Comparative Critical Biography (50)]. Monthly Chosun (кор.). Процитовано 17 серпня 2023.
- ↑ а б в Naver, Good morning Media : Korean Patriotic Organization (한인애국단).
- ↑ а б Korean Patriotic Organization (한인애국단). Doopedia.
- ↑ а б в г 한인애국단. terms.naver.com (кор.). Процитовано 23 лютого 2023.
- ↑ Sakuradamon Incident (이봉창 의거). Encyclopedia of Korean Culture.
- ↑ BOMB THROWN In Shanghai. Sydney Morning Herald. 30 квітня 1932. Процитовано 23 лютого 2023.
- ↑ а б Korean Patriotic Organization (한인애국단). Academy of Korean Studies.
- ↑ 훙커우공원의거 [Hongkou Park Incident]. Doopedia.
- ↑ а б 이정식, 《대한민국의 기원》(일조각, 2006) 63페이지
- ↑ а б Kim, Robert S., (2017).
- ↑ 한국독립운동사편찬위원회, 《한국 독립운동의 역사 27 : 의열투쟁 2》 (한국독립운동사편찬위원회, 2009) 253
- ↑ 이덕주 [Lee Duk-ju]. Doopedia.
- ↑ 유진만 [Yoo Jin-man]. Doopedia.
- ↑ 한국독립운동사편찬위원회, 《한국 독립운동의 역사 27 : 의열투쟁 2》 (한국독립운동사편찬위원회, 2009) 254
- ↑ Jo, Seong-hyeon (10 серпня 2005), <광복 60주년 특집> ③무명의 독립운동가들 [<Liberation 60th Anniversary Special> #3: Unknown Independence Activists], Yonhap News (кор.), архів оригіналу за 2 квітня 2023, процитовано 16 березня 2023
- ↑ 최흥식. terms.naver.com (кор.). Процитовано 23 лютого 2023.
- ↑ 유상근. terms.naver.com (кор.). Процитовано 23 лютого 2023.
- ↑ 백범김구선생 기념사업협회. 백범김구선생 기념사업협회. Архів оригіналу за 28 січня 2012. Процитовано 20 лютого 2023.
- ↑ 37살의 나이 차, 백범과 중국 여인의 '특별한 동거'. ㅍㅍㅅㅅ (ko-KR) . 23 червня 2015. Процитовано 24 лютого 2023.
- ↑ [레저]일제에 맞서 韓·中 애국지사들 사랑과 우정 꽃피웠다. 남도일보 (кор.). 16 жовтня 2009. Процитовано 24 лютого 2023.
- ↑ 한인애국단, 임시정부를 구하다 [Korea Patriotic Organization, saved Provisional Government of the Republic of Korea]. History of Korea Independence Activities.
- ↑ 孫世一의 비교 評傳 (54) 한국 민족주의의 두 類型 - 李承晩과 金九. Monthly Chosun (кор.). 25 серпня 2006. Процитовано 24 лютого 2023.
- ↑ 의열단과 한인애국단 [Heroic Corps and Korean Patriotic Organization]. 통합논술 개념어 사전.
- ↑ 윤봉길 [Yun Bong-gil]. 시사상식사전.
- Кim, Robert S. (2017), Project Eagle: The American Christians of North Korea in World War II, U of Nebraska Press, ISBN 978-1-61234-930-5, archived from the original on June 23, 2023, retrieved June 23, 2023
