Кореляційна функція (квантова теорія поля)

Кореляці́йна фу́нкція — функціональне середнє (функціональне очікуване значення) добутку $n$ польових операторів квантової теорії поля в різних точках дійсного простору

$C_{n}\left(x_{1},x_{2},\ldots ,x_{n}\right):=\left\langle \phi (x_{1})\phi (x_{2})\cdots \phi (x_{n})\right\rangle ={\frac {\int {\mathcal {D}}\phi \;e^{-S[\phi ]}\phi (x_{1})\cdots \phi (x_{n})}{\int {\mathcal {D}}\phi \;e^{-S[\phi ]}}}$

де S — дія.

Для кореляційних функцій, що залежать від часу, мається на увазі застосування оператора впорядкування за часом $T$.

Кореляційні функції також називають просто кореляторами.

Кореляційну функцію можна інтерпретувати фізично як амплітуду поширення частинки чи збудження.

Поняття (багаточастинкової) кореляційної функції (з відповідними змінами) також використовують у фізиці конденсованого стану.

Див. також

• Функція Урселла
• Ефективна дія
• Функція Гріна (теорія багаточастинкових систем)
• Функція розбиття (математика)

Література

• Alexander Altland, Ben Simons (2006). Condensed Matter Field Theory. Cambridge University Press.
• Schroeder, Daniel V. and Michael Peskin, An Introduction to Quantum Field Theory. Addison-Wesley.