Кориліс бісмарцький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кориліс бісмарцький
Дві самиці бісмарцьких корилісів
Дві самиці бісмарцьких корилісів
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Папугоподібні (Psittaciformes)
Родина: Psittaculidae
Рід: Кориліс (Loriculus)
Вид: Кориліс бісмарцький
Loriculus tener
Sclater, 1877
Посилання
Вікісховище: Loriculus tener
Віківиди: Loriculus tener
ITIS: 714132
МСОП: 22685410
NCBI: 2338441

Кори́ліс бісмарцький[2] (Loriculus tener) — вид папугоподібних птахів родини Psittaculidae[3]. Ендемік Папуа Нової Гвінеї. Раніше вважався підвидом золотолобого кориліса. однак був визнаний окремим видом[4].

Довжина птаха становить 10 см. Забарвлення переважно зелене. На шиї яскраво-червона пляма. Дзьоб чорний, очі жовті. У самців нижня частина спини жовтувато-зелена, хвіст жовтий. У самиць щоки мають блакитнуватий відтінок. У молодих птахів плями на горлі відсутні, очі і дзьоб у них коричневі.

Поширення і екологія

[ред. | ред. код]

Бісмарцькі кориліси мешкають на островах Нова Британія і Нова Ірландія, а також на інших дрібних островах архіпелагу Бісмарка. Вони переважно живуть у вологих рівнинних тропічних лісах поблизу узбережжя. Зустрічаються на висоті до 200 м над рівнем моря. Уникають гірських тропічних лісів, хоча іноді трапляються на висоті до 500 м над рівнем моря.

Поведінка

[ред. | ред. код]

Бісмарцькі кориліси зустрічаються парами або зграйками по 4 птаха. Живляться плодами, квітками, бруньками, доповнюють свій раціон дрібними личинками. Гніздяться в дуплах. В кладці від 3 до 4 птахів.

Збереження

[ред. | ред. код]

МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. За оцінками дослідників. популяція бісмарцьких корилісів становить від 10 до 15 тисяч птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Loriculus tener.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2021). Parrots, cockatoos. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 12 грудня 2021. Процитовано 12 грудня 2021.
  4. N.J. Collar. Taxonomic notes on some insular Loriculus hanging-parrots. „Bulletin of the British Ornithologists’ Club”. 127 (2), ss. 97–107, 2007 [] помилка: {{lang}}: немає тексту (допомога).