Перейти до вмісту

Користувачка:Катерина997721/Fibroadenoma

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Співвідношення

[ред. | ред. код]

Зміни кількості нейтрофілів

Нормальна концентрація нейтрофілів у крові залежить від віку, статі, висоти проживання над рівнем моря тощо, наприклад, у здорових новонароджених кількість нейтрофілів значно перевищує їх нормальну кількість у дорослих, а кількість нейтрофілів у жінок змінюється протягом менструального циклу.

Нейтрофілія — понаднормове збільшення кількості нейтрофілів у крові (приблизно понад 8 тисяч нейтрофілів на мікролітр для дорослої людини). Нейтрофілія може бути фізіологічною, наприклад, при вагітності та після пологів, внаслідок фізичного навантаження, та патологічною. Патологічна нейтрофілія спостерігається при запаленнях, тому вона може бути симптомом багатьох гострих та хронічних, місцевих та генералізованих бактеріальних інфекцій, а також деяких вірусних (вітрянка, простий герпес) та паразитарних (печінковий амебіаз) інфекцій. Крім того, нейтрофілія може бути викликана неінфекційними запаленнями, наприклад при опіках, травмах тощо. Нейтрофілія також може бути наслідком куріння, прийому стероїдів, серцевого нападу, стресу, операцій тощо. Якщо нейтрофілія супроводжується мієлоцитами, промієлоцитами, підвищенням рівня базофілів і спленомегалією, можливо наявний мієлопроліферативний розлад. Висока кількість лейкоцитів спостерігається при хронічному мієлоїдному лейкозі.[1][2]

Нейтропенія — понаднормове зменшення кількості нейтрофілів у крові (менше тисячі нейтрофілів на мікролітр). Нейтропенія може зумовлюватися деякими вірусними інфекціями (гепатити А, В і С, ВІЛ), зустрічається при сепсисі, деяких вроджених хворобах (синдром Костмана, циркулююча нейтропенія), аутоімунних хворобах (наприклад при ревматоїдному артриті), апластичній анемії, лейкеміях, мієлодиспластичному синдромі тощо. Крім того, часто нейтропенія є наслідком прийому лікарських засобів, зокрема вона є частим ускладненням протипухлинного лікування.[2] Стан, при якому у пацієнтів з нейтропенією спостерігається гарячка, називають фебрильною нейтропенією. Цей небезпечний для життя стан найчастіше є наслідком хіміотерапії. Нейтропенія серйозно підвищує ризик розвитку бактеріальних інфекцій.[2][3][4][5]

Зміни кількості еозинофілів

Еозинофілія — стан, при якому кількість еозинофілів у крові перевищує 20—300 клітин у 1 мкл крові, або 0,5—5 % усіх лейкоцитів).[6] Стан, при якому в одому мікролітрі крові впродовж, кількох місяців виявляється 1500 і більше еозинофілів, називають гіпереозинофілією. Причинами еозинофілії можуть бути паразитарні (трихінельоз, лімфатичний філяріїдоз, аскаридоз тощо) та грибкові захворювання, алергічні реакції (поліноз, астма, алергії на ліки тощо) та аутоімунні розлади, ураження шкіри (атопічний дерматит)та розлади, пов'язані з наднирковими залозами, ендокринні розлади (хвороба Аддісона, гіпопітуїтаризм) вплив токсинів та онкологічні хвороби (рак, зокрема рак яєчника, гостий мієлоїдний лейкоз, еозинофільний лейкоз, лімфома Ходжкіна), також спостерігається при первинному імунодефіциті, гіпереозинофілійному синдромі і таких, асоційованих з запаленням хворобах, як виразковий коліт, еозинофільний езофагіт, хвороба Крона, синдром Черджа-Стросса. Іноді причина може бути невідомою. Але найчастішими причинами є паразитарні та алергічні реакції.[7][8]

Еозинопенія — стан, при якому концентрація еозинофілів нижча від нормальної (менше 1%). Еозинопенія зазвичай спричинена підвищеним рівнем стероїдів надниркових залоз, тому вона асоційована з синдромом Кушинга та часто супроводжує стресові розлади, може викликатися прийомом деяких препаратів, зокрема епінефрином та тироксином, а також гострими бактеріальними інфекціями. Також у нормі рівень еозинофілів зранку знижений, знижується він також після стресових ситуацій, травм, опіків, після операцій, а також після прийому кортикостероїдів.[8]

Зміни кількості базофілів

Базофілія — понаднормове збільшення кількості базофілів у крові (більше 200 базофілів на мікролітр). Базофілія зустрічаєтьсяне часто і зазвичай виявляється у купі з еозинофілією. Причинами розвитку базофілії є мієлопроліферативні захворювання (хронічний мієлоцитарний лейкоз, гострий мієлобластний лейкоз, есенціальна тромбоцитемія, первинний мієлофіброз, мієлодиспластичний синдром, вірусна поліцитемія), запальні захворювання, наприклад, ревматоїдний артрит та інші аутоімунні хвороби, виразковий коліт, запальні захворювання кишечника тощо, деякі інфекційні хвороби, зокрема туберкульоз, грип та вітряна віспа, алергії, ендокринопатії (цукровий діабет, гіпотиреоїдизм), дефіцит заліза та вплив іонізуючого випромінювання. Симптоми базофілії здебільшого залежать від природи того захворювання, що її викликало, але вона викликати симптоми алергічної реакції, зокрема свербіж.[9][10][11]

Базофілопенія — стан, при якому концентрація базофілів нижча від нормальної (менше ніж 0.01 x 109 на літр).[12] Пропонувалося, що базофілія є індикаторам овуляції.[13] Крім цього, базофілопенія може бути наслідком гіпертиреозу або терапії гормонами щитовидної залози, прийом високих доз глюкокортикоїдів тощо.Спадкова відсутність базофілів — дуже рідкісний стан.[11]

Зміни кількості моноцитів

Моноцитоз — стан при якому кількість моноцитів у крові перевищує норму (>0,8·109/л). Причиною можуть бути вірусні інфекції (інфекційний мононуклеоз, паротит та кір), паразитарні інфекції (малярія, вісцеральний лейшманіоз), підгострий септичний ендокардит, колагенози (системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит, вузликовий періартеріїт) (гранулематози (туберкульоз, сифіліс, бруцельоз, саркоїдоз, виразковий коліт, ентерит), хвороби крові (лімфогранулематоз, хронічний мієломоноцитарнийта моноцитарний лейкози, хронічний мієлолейкоз, гострий монобластний і мієломонобластний лейкози). Існують також дослідження, що вказують на існування зв'язку між моноцитозом і розвитком серцево-судинних хвороб.[14][15][16] Кількість моноцитів у чоловіків зазвичай більша ніж у жінок.[17]

Моноцитопенія — зменшення кількості моноцитів в крові (<0,09·109/л).[16] Причиною моноцитопенії можуть бути гострі інфекції, аденовірусні інфекції, ВІЛ-інфекція, вірус Епштейна-Барра, міліарний туберкульоз, стрес, лікування глюкокортикоїдами або імуноглобулінами, резекція шлунка або кишечника, апластична анемія, волосатоклітинний лейкоз, гострий мієлоїдний лейкоз, лімфома Ходжкіна лікування мієлотоксичними препаратами, зокрема хімієтерапія, та генетичні синдроми (мутації пов'язані з GATA2). Транзиторна моноцитопенія може виникати при ендотоксемії, гемодіалізі або циклічній нейтропенії.[18][19]

Зміни кількості лімфоцитів

Лімфоцитоз — збільшення кількості лімфоцитів у крові ( >4,0·109/л у дорослих, >9,0·109/л у дітей молодшого віку, >8,0·109/л у дітей старшого віку).[20] Лімфоцитоз може бути наслідком інфекцій, найчастіше вірусних (гострі вірусні гепатити, мононуклеоз, цитомегаловірусна інфекція, ВІЛ/СНІД), іноді бактеріальних (туберкульоз, коклюш, сифіліс, бруцельоз) та деякими протозойними хворобами (токсоплазмоз, хвороба Шагаса), аутоімунні хвороби, які супроводжуються хронічним запаленням (ревматоїдний артрит), деякі онкологічні хвороби (хронічний лімфолейкоз, макроглобулінемія Вальденстрема, лімфома, гострий лімфобластний лейкоз), може бути реакцією на ліки, наслідком гіпотиреоїдизму, спленектомії.[20][21][22][23]

Лімфопенія — зменшення кількості лімфоцитів у крові (<1,0·109/л). Найчастіше виникає внаслідок інфекцій, зокрема при звичайній застуді. Іноді лімфопенію класифікують за типом лімфоцитів, кількість яких зменшена. Наприклад, Т-лімфопенія, найпоширеніший тип, зустрічається при ВІЛ-інфекції, що викликає дефіцит Т-хелперів, В лімфопенія зустрічається при прийомі імуносупресорів, NK лімфопенія зустрічається дуже рідко. Спричиняти лімфопенію можуть інфекції (застуда, малярія, ВІЛ, вірусні гепатити, гістоплазмоз, сепсис, туберкульоз, черевний тиф), аутоімунні розлади (вовчак, міастенія, ревматоїдний артрит), онкологічні хвороби (лейкози, лімфоми, саркома Капоші), деякі медикаменти (імуносупресори, кортикостероїди, хіміотерапія та радіотерапія), ниркова недостатність, вроджені розлади (атаксія-телеангіектазія, синдром ДіДжорджі, важкий комбінований синдром імунодефіциту, синдром Віскотта-Олдрича), недоїдання та нервова анорексія, хвороби ШКТ (целіакія, запальні захворювання кишечника, такі як хвороба Крона або виразковий коліт, дефіцит цинку, амілоїдоз), травми та хірургічні операції тощо.[20][24][25]

  1. ↑ Causes of neutrophilia and treatment | GPonline. www.gponline.com. Процитовано 26 березня 2021.
  2. ↑ а б в Neutrophils: Definition, Counts, and More. Healthline (англ.). 16 лютого 2017. Процитовано 26 березня 2021.
  3. ↑ Hughes, Walter T.; Armstrong, Donald; Bodey, Gerald P.; Bow, Eric J.; Brown, Arthur E.; Calandra, Thierry; Feld, Ronald; Pizzo, Philip A.; Rolston, Kenneth V. I. (15 березня 2002). 2002 guidelines for the use of antimicrobial agents in neutropenic patients with cancer. Clinical Infectious Diseases: An Official Publication of the Infectious Diseases Society of America. Т. 34, № 6. с. 730—751. doi:10.1086/339215. ISSN 1537-6591. PMID 11850858. Процитовано 7 квітня 2021.
  4. ↑ Фебрильна нейтропенія. empendium.com (укр.). Процитовано 7 квітня 2021.
  5. ↑ Neutropenia. Healthline (англ.). 11 лютого 2021. Процитовано 7 квітня 2021.
  6. ↑ Еозинофілія та підвищені еозинофіли. Фармацевтична енциклопедія (укр.). Процитовано 7 квітня 2021.
  7. ↑ Eosinophilia Causes. Mayo Clinic (англ.). Процитовано 7 квітня 2021.
  8. ↑ а б Eosinophil count. www.nursingcenter.com. Процитовано 7 квітня 2021.
  9. ↑ Sticco, Kristin L.; Pandya, Nirzari K.; Lynch, David T. (2021). Basophilia. StatPearls. Treasure Island (FL): StatPearls Publishing. PMID 30570986.
  10. ↑ Basophilia: Definition, Symptoms, and Causes. Healthline (англ.). 8 листопада 2017. Процитовано 16 квітня 2021.
  11. ↑ а б Basophils, Mast Cells, and Related Disorders | Williams Manual of Hematology, 9e | AccessHemOnc | McGraw-Hill Medical. hemonc.mhmedical.com. Процитовано 16 квітня 2021.
  12. ↑ Pathology.
  13. ↑ Soni, R.; Bose, S.; Gada, D.; Potnis, V. (1996-10-XX). Basopenia as an indicator of ovulation (a short term clinical study). Indian Journal of Physiology and Pharmacology. Т. 40, № 4. с. 385—388. ISSN 0019-5499. PMID 9055113. Процитовано 16 квітня 2021.
  14. ↑ Monocytes High: What Does It Mean If Monocytes Are Elevated?. Healthline (англ.). 19 листопада 2019. Процитовано 14 червня 2021.
  15. ↑ МОНОЦИТИ. Фармацевтична енциклопедія (укр.). Процитовано 14 червня 2021.
  16. ↑ а б What Does It Mean When Your Monocytes Are High?. MedicineNet (англ.). Процитовано 14 червня 2021.
  17. ↑ Absolute Monocytes: Typical Range, What High or Low Results Indicate. Healthline (англ.). 16 грудня 2019. Процитовано 14 червня 2021.
  18. ↑ Kasper, Dennis L.; Harrison, Tinsley Randolph (2005). Harrison's principles of internal medicine (вид. 16th ed.). New York: McGraw-Hill, Medical Pub. Division. ISBN 0-07-139140-1. OCLC 54501403.
  19. ↑ Monocytopenia - Hematology and Oncology. MSD Manual Professional Edition (англ.). Процитовано 14 червня 2021.
  20. ↑ а б в ЛІМФОЦИТИ. Фармацевтична енциклопедія (укр.). Процитовано 18 червня 2021.
  21. ↑ Lymphocytosis: Symptoms, Causes, Treatments. Cleveland Clinic. Процитовано 18 червня 2021.
  22. ↑ Lymphocytosis (high lymphocyte count) Causes. Mayo Clinic (англ.). Процитовано 18 червня 2021.
  23. ↑ Kumar, Vinay; Robbins, Stanley L. (2007). Robbins basic pathology (вид. 8th ed). Philadelphia, PA: Saunders/Elsevier. ISBN 1-4160-2973-7. OCLC 69672074.
  24. ↑ What Is Lymphopenia?. Verywell Health (англ.). Процитовано 18 червня 2021.
  25. ↑ Lymphocytopenia: Causes, Symptoms, and Treatment. Healthline (англ.). 14 лютого 2018. Процитовано 18 червня 2021.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Користувачка:Катерина997721/Fibroadenoma&oldid=32746163