Користувачка:Качуровська/Чернетка

Марія Валерія Голіховська (уроджена Матейко, 1836, Краків – Чернівці, 1917) - дружина власника чернівецької аптеки Юзефа Голіховського, рідна сестра польського художника Яна Матейка.

За її свідченням Марія навчалася в монастирській школі сестер-благодійниць (Sioster Prezentek).

Далі пані Малгожата Буйко додає: «Заміж вийшла 1867 року у віці 31 рік за підприємця Голіховського, який був власником аптеки  в Чернівцях… Ян Матейко надіслав молодятам телеграму, чернетка якої збереглася:

«Шановна пані Марія Голіховська, Чернівці, Аптека.

З усього серця бажаю молодій парі успішних стосунків в злагоді з терпінням, любов’ю, благородством, людською дружбою з допомогою і благословенням Божим» («Gazeta Antykwaryczna», 1 січня, 2001 р.).

Аптекар Юзеф Голіховський (1836, Теребовля, Тернопільська область – 1894, Чернівці) за освітою був фармацевтом, мав  ступінь магістра.

Після весілля Голіховські відразу вирушили до Нью-Йорку, де пан Юзеф працював аптекарем в Елліс Айленді. Там народилися троє їхніх дітей. 1872 року вони повернулися до Чернівців і надалі проживали тут постійно. Марія та Юзеф Голіховські прожили у шлюбі 27 років.

«28 серпня у Чернівцях у віці 67 років від азійської холери помер колишній фармацевт пан Юзеф Голіховський, шурин відомого художника Й. Матейка. 15 років покійний був власником аптеки в Чернівцях і лише 4 роки тому відійшов від професійних справ». …Дружина чернівецького фармацевта Марія Голіховська залишилась проживати при аптеці за тією ж адресою на Hauptstraße 18 (згідно зі списком мешканців 1898 р.). Дочки Голіховського одружилися. Емілія вийшла заміж за військового Володимира Чапельського. А її сестра Марія – за лікаря Харчевського. І як писала «Bukowinaer Rundschau»  12 лютого 1888 р.,  «дочки цієї сім’ї крім благословень батьків як моральний посаг отримали ті переваги виховання, які гарантують щасливе майбутнє».  

вулиці Головній, 33,

Із зовнішністю 46-річної чернівчанки нас знайомить один з двох портретів Марії Голіховської, виконаних Яном Матейком 1882 року. Цей твір зберігається у краківському музеї художника.

Ян Матейко. Портрет Марії Валерії Голіховської-Матейко. 1882 р. Полотно, олія. Будинок Яна Матейка в Кракові

Ранній портрет Марії Матейко 1859 року відтворюють разом зі згадкою про її поховання в Чернівцях дослідники Ігор Мельник і Леся Щербанюк 2015 року у книзі  «Czernowitz. Історичні вулиці, будинки та видатні особистості».

Ян Матейко. Портрет Марії Валерії Матейко. 1859 р. Полотно, олія. Будинок Яна Матейка в Кракові.

Життя Марії та Юзефа Голіховських пов’язане з Чернівцями.  Сьогодні про це нагадує напис польською мовою на пам’ятнику, встановленому на їхній могилі: -

«Могила родини Голіховських.

Тут покоїться прах Юзефа Голіховського, аптекаря і власник майна

1836-1894.

Господи, дай йому вічний спокій.

Марія Голіховська з роду Матейків

1836-1917»

2001 року чорно-білою світлиною надгробка Голіховських я поділилася з колегами з краківського музею «Dom Jana Matejka w Krakowi”, які не мали інформації про те, чи збереглася в Чернівцях могила сестри польського художника Про це пише 2001 року Малгожата Буйко (Gazeta Antykwaryczna): «Цю надзвичайно цінну інформацію стосовно надгробка Голіховських я отримала від заступниці директора музею в Чернівцях Тетяни Дугаєвої».

А вже тепер кольорову фотографію люб’язно надала для публікації директорка «Історико-культурного заповідника «Кладовища по вул. Зеленій»  Анжела Ніколаєва за сприяння директорки Муніціпальної бібліотеки ім. Анатолія Добрянського Лесі  Щербанюк.

Пам’ятник на могилі Йозефа і Марії Голіховських в Чернівцях. Фото 2022 року

Цінними даними про Марію Валерію Матейко (1836, Краків – Чернівці, 1917) завдячуємо головній хранительці фондів Музею Яна Матейка Малгожаті Буйко. За її свідченням Марія навчалася в монастирській школі сестер-благодійниць (Sioster Prezentek).

Далі пані Малгожата Буйко додає: «Заміж вийшла 1867 року у віці 31 рік за підприємця Голіховського, який був власником аптеки  в Чернівцях… Ян Матейко надіслав молодятам телеграму, чернетка якої збереглася:

«Шановна пані Марія Голіховська, Чернівці, Аптека.

З усього серця бажаю молодій парі успішних стосунків в злагоді з терпінням, любов’ю, благородством, людською дружбою з допомогою і благословенням Божим» («Gazeta Antykwaryczna», 1 січня, 2001 р.).

Після весілля Голіховські відразу вирушили до Нью-Йорку, де пан Юзеф працював аптекарем в Елліс Айленді. Там народилися троє їхніх дітей. 1872 року вони повернулися до Чернівців і надалі проживали тут постійно. Марія та Юзеф Голіховські прожили у шлюбі 27 років.

Отже, аптека Голіховського (тепер аптека №5) існує від 1867 року. На той період чернівецьких аптек було небагато, і вона  була одною з перших у місті. А найперша належала Матіасу Вінклеру від 1786 року, як інформує часопис 1936 року «Czernowitzer Allgemeiner Zeitung»,  №33. Сьогодні це аптека «Доброго дня» на Центральній площі, 5. Австрійський історик і буковинознавець Раймунд Фрідріх Кайндль з цього приводу зазначає: «…1851 року існувала лише одна аптека; три в 1870 році, чотири в 1880 році…» (Історія Чернівців від найдавніших часів до сьогодення. Чернівці. 1908).

Аптека Голіховського, вул. Hauptstrasse 18. Фрагмент поштівки «Gruss aus Czernowitz» 1899 року.

Аптекар Юзеф Голіховський (1836, Теребовля, Тернопільська область – 1894, Чернівці) за освітою був фармацевтом, мав  ступінь магістра.  Його аптека часто згадувалася в чернівецьких та інших австро-угорських друкованих джерелах і була доволі популярною. 1882 року на  свій 15-річний ювілей аптека отримала назву «Vorsehung Gottes» («Провидіння Боже», в перекладі з німецької часто зустрічається «Під провидінням Божим»).

Фармацевт Юзеф Голіховський мав високу репутацію, його ім’я схвально звучало в міській хроніці, хоча часом йшлося і про скарги покупців, і про зауваження перевіряльних органів.

Красномовним свідченням його енергійної роботи були численні рекламні повідомлення, які не сходили з газетних шпальт про продаж лікарських препаратів і різноманітні послуги його аптеки. Тут також здійснювалася розсилка і доставляння препаратів на склади й аптеки багатьох європейських міст. Однією з численних інформацій про це є, приміром, реклама снодійного препарату хлорид гідрат, який продається в Парижі та який можна придбати у Львові, Кракові, а також у Чернівцях в аптеці Ю. Голіховського»  (Gazeta Narodowa” 1876, 14 листопада).

Цікаво, що чернівчани мали можливість крім ліків, купувати в аптеці Голіховського ще й модні парфуми з Парижу або й сірники, фарбу для волосся чи навіть штучні квіти та пір’я до дамських капелюшків…

Реклама аптеки Голіховського.  Фарба для волосся. «Czas» 1876 року

Втім, основою діяльністю Ю. Голіховського було, звичайно, виготовлення ліків і продаж готових препаратів.

Рецепт, виписаний для аптеки «Провидіння Боже» 1907 року.

Так, в одному з рецептів того часу бачимо список медикаментів для виготовлення лікарського засобу.  Цей рецепт є раритетним лікарським документом, який 1907 року виписав лікар  для чернівецької аптеки «Провидіння Боже». Слід зазначити, що тоді вона вже належала  фармацевту М. Рубіновичу, але назву свою зберегла як при. Ю. Голіховському.

Властиві Юзефу Голіховському людяність і свідома громадянська позиція та професійна відповідальність проявлялися і в тому, що він наполягав на зниженні оплати за проведення в місті каналізації. Бо вболівав за термінове здійснення цієї роботи у небезпечний час епідемії холери («Bukowina Rundschau». 28. April 1898). Утім, йому самому не судилося уникнути цієї лютої біди.  1894 року Ю. Голіховський захворів на азійську холеру і помер 28 серпня.

Про це повідомила чернівецька газета «Bukowina Rundschau» 30 серпня: вночі фармацевт Йозеф Голіховський захворів та з підозрілими симптомами раптово помер.  Описані симптоми повністю вкладалися  в картину захворювання холерою, епідемія якої вже кілька років не вщухала. Цього ж дня «Bukowinaer Post» також написала про смерть Ю. Голіховського, відзначивши, що «померлий був відомою особистістю в Чернівцях».

Некрологи розмістили й галузеві віденські видання. Зокрема, «Pharmaceutische Post». А в тексті «Österreichische Zeitschrift für Pharmacie» 10 вересня 1894 року читаємо:

«28 серпня у Чернівцях у віці 67 років від азійської холери помер колишній фармацевт пан Юзеф Голіховський, шурин відомого художника Й. Матейка. 15 років покійний був власником аптеки в Чернівцях і лише 4 роки тому відійшов від професійних справ». …Дружина чернівецького фармацевта Марія Голіховська залишилась проживати при аптеці за тією ж адресою на Hauptstraße 18 (згідно зі списком мешканців 1898 р.). Дочки Голіховського одружилися. Емілія вийшла заміж за військового Володимира Чапельського. А її сестра Марія – за лікаря Харчевського. І як писала «Bukowinaer Rundschau»  12 лютого 1888 р.,  «дочки цієї сім’ї крім благословень батьків як моральний посаг отримали ті переваги виховання, які гарантують щасливе майбутнє».  …Аптеку ж Голіховського чернівчани ще довго пов’язували з іменем її першого власника. Цікаво згадати, що й за його життя орієнтиром розташування, наприклад, якогось закладу або місця зустрічі, називався «Будинок Голіховського» (Golichowski’sches Haus)». Такого змісту оголошення протягом тривалого часу траплялися в пресі й після того, як аптекаря Голіховського не стало.

У наші дні аптека не має цієї назви, але пізнають її за двома скульптурами давньогрецьких богів на п’єдесталах обабіч її входу. Їх замовив Юзеф Голіховський 1882 року місцевому майстру різьблення по каменю Едварду Кроковському.

Ліворуч – відомий бог здоров’я і медицини Асклепій,  праворуч –  одна з його дочок –  цілителька Панацея (грецькою – Панакея: «лікує все»)

Церква Успіння

Пресвятої Богородиці, Яблуниця

Церква Успіння Пресвятої Богородиці — діюча дерев'яна церква Яремчанського деканату Коломийської єпархії української греко-католицької церкви в селі Яблуниця (Яремчанська міськрада) на Івано-Франківщині. Збудована 1895 року. Пам'ятка архітектури місцевого значення.

на вулиці Героїв ?).

Історія

Церква Успіння Пресвятої Богородиці у селі Яблуниця збудована та освячена у 1895 році. За іншою інформацією це був 1868 рік. На деревяній таблиці, яка висить на стіні храму зазначено саме Під час Першої світової війни потерпіла сильних руйнувань. Знаходиться на схід від головної дороги, в районі центру села, на терасі схилу.

Традиційно для гірської частини хрещата в плані, має один верх, присінок прибудований до бабинця і невеличкі ризниці по обидві сторони чималого вівтаря.

Покриття ризниць суміщене з широким піддашшям, яке опоясує святиню. Стіни під опасанням все ще з відкритого зрубу, а над опасанням після останнього ремонту ошалювали горизонтально горбилем.

Дахи будівлі перекриті новою бляхою. Маківка з ліхтарем вінчає невеликий верх, посаджений на світловий восьмерик середхрестя нави.

Вище по схилу, біля цвинтара, знаходиться деревяна двоярусна (перший квадратовий в плані, другий — восьмибічний) дзвіниця, вкрита великою банею з ліхтарем і маківкою на вершині.

Враження від подорожей, 21.09.2022 Церква пророка Іллі в Яблуниці

Стара церква, яка стояла на цьому місці, перевезена до Лазещини (Рахівський р-н Закарпатська обл.).

З початку існування храму його настоятелем був отець Василь). Тому року парафія отримала нового настоятеля. Ним став отець Володимир, який служить у храмі й сьогодні.

Розпис було почато у червні 1 року і закінчено наступного року.

У 20 році на подвір'ї церкви було покладено бруківку, а сам храм було ззовні оббито брусом.

Територія

На території знаходяться дві будівлі: власне церква, а також дзвіниця. Напроти храму встановлено пам'ятний хрест на честь його зведення.

Інтер'єр

Церкву розписував Фердинант Оріховський, іконостас різьбив Василь Турчинюк з Луга. Деякі ікони, зокрема, «Ісус Христос в оливному городі», написав Карл Скочдополь.

Храм прикрашає іконостас виготовлений у 1 році майстрами із Делятина. Ікони до іконостасу написав художник з Лазещини (Рахівський район Закарпаття) Михайло. Художні настінні розписи у Церкві виконали народні умільці з с. Чорний Потік — Микола, у 2 році. Тетрапод різьбив і малював Василь. Кивот зроблений у 1 році в с. Паляниця.

Іконостас встановлений в кілька рядів: у другому ярусі розміщені ікони дванадесятих свят, у третьому — ікони апостолів, в четвертому — ікони пророків, на самому верху іконостаса встановлюється хрест із зображенням на ньому розіп'ятого Господа нашого Ісуса Христа.

Джерела

• Історія Храму Святого Василія Великого

Посилання

• Офіційний сайт Парафії Української Православної Церкви Київського Патріархату Святого Василія Великого села Яблуниця

---

Відзначена державними та відомчими нагородами України. А саме: Грамотою Президента України, знаком «За багаторічну працю в галузі культури» Міністерства культури і мистецтв України, іменним годинником та Подяками Київського міського голови «За активну участь у зміцненні дружніх зв'язків між Вінниччиною та столицею України — містом Києвом» (2001—2003 рр.), переможець конкурсу «Людина року-2004» в номінації «Діяч культури і мистецтв» (2004), Цвігун Т. О. занесена на обласну Дошку пошани «Праця і звитяга вінничан» (2005), Почесною грамотою Міністерства культури і туризму України (2006, 2009 рр.)

нагороджена Орденом «Княгині Ольги ІІІ ступеню» (2009), Почесною відзнакою Національної спілки майстрів народного мистецтва «За збереження традиційної культури» (2009 р.), Почесною відзнакою обласної ради та облдержадміністрації «За заслуги перед Вінниччиною» (2013 р.).

За результатами Всеукраїнської рейтингової програми «Портрети сучасниць» ім'я Т. О. Цвігун  занесено в книгу «Портрети сучасниць» (2010 р.), а в 2013 році поміщено статтю про її життєвий і творчий  шлях в журнал «Вінничанка».  

У 2017 році за поданням Обласної Ради Т. О. Цвігун  була відзначена цінним подарунком Верховної Ради України. В цьому ж році вона отримала медаль "За збереження національних традицій  від Громадської організації "Всеукраїнське об'єднання громадян «Країна».

Завдячуючи професіоналізму та організаторським здібностям Т.Цвігун, в 2017 році, Вінниччина посіла І місце за презентацію авторської писанки в рамках V «Всеукраїнського фестивалю писанок –  2017» (проект «Folk Ukraine») (квітень, м. Київ Софіївська площа).

Завдячуючи професіоналізму та організаторським здібностям Т.Цвігун, в 2013 році  Вінниччина посіла І місце за презентацію «Диво-птаха» на всеукраїнському фестивалі «Парад вишиванок» до Дня незалежності України (серпень. м. Київ. Майдан Незалежності).  Вона була співавтором  розробки ескізу художнього розпису «Диво-птаха» в традиціях та експозиції великодньої виставки народного мистецтва, яка була презентована на всеукраїнському фестивалі писанки «Писанковий рай» (травень.  м. Київ, сквер Івана Франка), де Вінниччина зайняла  І місце за художнє оформлення виставки та ІІ місце за представлення традиційної писанки, а також  писанки  Вінниччини  «Життєдайна берегиня». В рамках V «Всеукраїнського фестивалю писанок –  2017» (проект «Folk Ukraine») (квітень, м. Київ Софіївська площа), Вінниччина посіла ІІ місце.        

З 2013 року Т. О. Цвігун є членом експертної ради з питань нематеріальної культурної спадщини при Міністерстві культури України, брала участь у підготовці проекту Закону України про нематеріальну культурну спадщину.

За сприяння: Щороку започатковуються нові мистецькі акції. Зокрема: у 2017 році — Всеукраїнський фестиваль хорового мистецтва ім..М.Леонтовича. За результатами експертної комісії з встановлення рекорду України, даний фестиваль  ввійшов  у  «Книгу рекордів України»  за  «Виконання  100 творів Миколи Леонтовича».

У 2013 році — обласний телевізійний фестиваль-конкурс народної творчості «Суцвіття талантів Вінниччини»(серпень. с. Буша Ямпільського району). Результатом фестивалю-конкурсу став відеофільм «Суцвіття талантів Вінниччини», який  неодноразово демонструвався  на каналі «Вінниччина» на різдвяні свята. — Культурно-мистецька акція «Обмінні виставки між областями України» в ході якої було презентовано в Світлиці ОЦНТ персональні виставки майстрів Львівської, Чернівецької, Тернопільської, Київської областей та АР Крим.

- обласний пленер народного малярства (червень. с. Круподеринці

Погребищенського району);

- обласний пленер гончарів ( липень. с. Бубнівка Гайсинського району);

- обласне свято «Мамина пісня»  (с. Мелешків Гайсинського району) та — мистецький проект «Молодь за майбутнє України» з нагоди 70 річчя завершення Другої світової війни (м. Вінниця, ЦПКіВ ім..Горького) та інші.  

багаторічний досвід роботи в галузі культури спрямовує на відродження і розвиток народного мистецтва та збереження першоджерел витоків народної культури та аматорського мистецтва.

Мальована хата — культурно-мистецький проект аматорських, професійних майстрів, які бережуть традиції подільського розпису

2012

З 31 липня по 12 серпня 2012 року у селі Сліди Могилів-Подільського району проходила культурологічна акція «Мальована Хата». Художники з України, Польщі та Молдови розписували у традиційному українськом стилі житлові будинки та господарчі будівлі мешканців села.

У акції взялиучасть 13 художників

Ініціатор проекту, голова мистецької фундації «Арт-слід» Микола Крижанівський назвав «Мальовану хату» культурною революцією, яка перевернула свідомість місцевих жителів і несе величезну духовну місію.

Двадцять хат та господарських будівель центральної вулиці, прикрасивши центр села. Від організаторів акції художники отримали дипломи та подяки від Вінницької обласної державної адміністрації, районної влади, сільської громади.

Голова сільради Ірина Максимчук запевнила, що акція матиме продовження, адже в селі ще багато залишилося охочих прикрасити оселі авторськими малюнками.

2015

З 23 по 28 вересня 2015 року в селі Гонтівка Чернівецького району проводилося обласне мистецьке свято «Мальована хата». Втретє на Вінниччині відбувся симпозіум за участю відомих   майстрів народного малярства Вінниччини, а також   Черкаської, Хмельницької та Київської областей. Зокрема, були присутні Заслужені працівники культури України –  Оксана Городинська і  Микола Олійніченко, Людмила Сорочинська  із м. Могилів-Подільський, Оксана Павленко (м. Умань Черкаської області), заслужений вчитель України Микола Крижанівський (с. Сліди Могилів-Подільського району), Сергій Бугай (с. Човновиця Оратівського району), Людмила Знак (м. Вінниця), Сергій Боровиков (м. Хмельницький) та Сергій Кушнір із м. Києва.

2019

З 14 по 18 серпня 2019 року в с. Носиківка Шаргородського району пройшов симпозіум народного малярства «Мальована хата»

Учасниками симпозіуму стали 9 провідних художників з Київської, Хмельницької, Черкаської областей та художників м. Вінниці, Шаргородського, Оратівського та Могилів-Подільського районів.

Презентацію альбому «Мальована хата»

2021

Колечко Тетяна Миколаївна (нар 6 січня 1962, Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.) -  українська художниця декоративно-ужит­ко­вого мистецтва, живописець, графік, емальєр. Член Національної Спілки Художників України (1995), Членкиня спілки дизайнерів України, Лауреат Державної премії ім. Катерини Білокур.

Життєпис

Народилася Тетяна Колечко 6 січня 1962 року у місті Кривий Ріг на Дніпропетровщині. Закінчивши художню школу в 1977 році вступила в Одеське державне художнє училище імені М. Б. Грекова на живописне відділення, яке закінчила в 1981 році, викладач М. Голюшев.

З 1982 року живе та працює в Києві

У 1994—1997 роках навчалася емальєрному мистецтву у майстерні О. Бородая.

З 1989 по 1998 рік працювала в Київському комбінаті монументально-декоративного мистецтва. В цей час створювала візуальні об'єкти (портрети, графічні композиції) для музейних експозицій музеїв міста Києва (Музей літератури, Музей Т. Г. Шевченка, Музей історії релігії, Музей Лесі Українки, Музей-Аптека та інші).

Тетяна Колечко створює фігуративні композиції у техніці гарячої емалі. Основні теми — мистецтво та історія Київської Русі, українські традиції.

В асоціатив. фі­гуратив. композиціях засоба­ми декор., умовно-площин. форм передає світ люд. почуттів.

В 1993 році створила перші праці в складній техніці гарячої емалі на міді.З цього часу цей вид мистецтва став домінуючим у творчості.

Дружина С. Колечка.

Виставки

З 1992 року художниця є учасницею всеукраїнських та міжнародних художніх виставок, сим­позіумів емалі та пленерів живо­пису. Персональні виставки відбулися у Києві (1993, 1996, 1998–99, 2003–04, 2006), у Москві (1996), Одесі (1999), Донецьку (2006–07), Белґраді (2007).

В 2001 році була керівником та куратором симпозіуму з технології гарячої емалі та мала персональну виставку в центрі Абатства Himmerod, Німеччина.

Окремі роботи зберігаються у Донецькому художньому музеї, Музеї мистецтв міста Нова Міланезе (Італія), Міжнародному музеї емалі (Німеччина).

Твори: «Неминучість» (1995); декороване панно — «Перший сніг», «Листопад» (обидва — 1997), «Атлантида» (1998), «Кольоро­ві скельця» (2000); серії — «Свята» (1997), «Прогулянки» (1998–99), «Портрети улю­б­лених майстрів» (2001–03), «Створен­ня» (2001–04), «Янголи-охоронці» (2005–07); серія ікон у техніці гарячої емалі на міді для іконостаса Святого Олександра Невського у Володимирському соборі в Херсонесі (АР Крим, 2003, спів­авт.). Літ.: Вогонь натхнення: Каталог творів Т. та С. Колечків. К., 2004; Чегусова.

Посилання

З. А. Чегусова. Колечко Тетяна Миколаївна // Енциклопедія Сучасної України

Освячення Пам'ятного Хреста в Сніткові

Метрики с. Снітків Подільська губернія

СНІТКІВ. Колишній костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії (1847—1857). Вінницька обл., Могилів-Подільський р-н (Муровано-Куриловецький р-н)

Капустяне кладовище

В 2015 році у Луцьку започатковано проєкт міні-скульптур «Луцький кликун». Такі мііні-скульптури можна зустріти в туристично привабливих куточках міста. Перша мініатюрна бронзова скульптура встановлена біля Центру туристичної інформації та послуг, що на вулиці Сенаторки Левчанівської 2. Авторка фігур — львівська скульпторка Ніка Музичка. Створення луцьких кликунів — її власна ініціатива.

Кликун є одним із давніх символів Луцька. В епоху Середньовіччя кликуни повідомляли населенню різну інформацію, стояли на нічній варті в замку, сповіщали про пожежу чи напад ворогів. Ритуал «кликання» обумовив появу місцевої назви — кликун.

Кожен кликун має своє ім'я та легенду. У Луцьку до Всесвітнього дня туризму, який відзначають 27 вересня, планується розробити новий туристичний маршрут шляхами луцьких кликунів. Кликуни в Луцьку з'являються і з приватних ініціатив. Один із кликунів встановлений біля кав'ярні «Золотий дукат», ще один мешкає на воротах будинку архітектора Миколи Голованя.

Рік (Церемония)	Русское название	Польское название	Английское название	Режиссёр	Результат
1957: (30.)	Канал	Kanał	Sewer	Анджей Вайда	Шаблон:Номинация

{| align="center" class="standard"

! |Фото ! |Дата встановлення ! |Назва ! |Розташування ! |Інформація про пам'ятник |- | || ||1.Кликун ||Біля Центру туристичної інформації та послуг || || || || |- ||| ||2.Кликун ||Біля залізничного вокзалу||Зустрічає приїжджих біля залізничного вокзалу|| |- ||| ||3.Кликун ||Біля Братського мосту|| || |- | || ||4.Кликун Музи'ка ||На будинку Палацу культури||Кликун виспівує «Волинь моя» і запрошує відвідати концерти в Палаці культури. Скульптура кликуна, який нібито співає пісню, доповнена барельєфом із нотами композиції.|| |- | || ||5.Кликун Зірко||На сонячному годиннику, який на Театральному майдані міста ||Зірко звіряє час із сонячним годинником || |- | || ||6.Кликун||Біля міськради||Кликун з ключем із логотипом міста || |- | || ||7.Кликун||Біля головного корпусу Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки||Кликун, який читає книгу|| |- | || ||8.Кликун||Біля замку Любарта||Кликун з копією кахлі, яку віднайшли на початку ХХ століття під час будівництва. Він запрошую до Замку Любарта.|| |-

другий — біля центру туристичної інформації. Третій кликун розміщений у зоопарку, четвертий — біля входу у «Старе місто», а п'ятого можна побачити біля місцевого замку. Він тримає у руках корону так, що під нею можна сфотографуватися.

Примітки

Діючі фонтани

Назва (офіційна або умовна)	Розташування	Власник/обслуговує	Рік побудови	Фото	Примітки
«Квітка терену» (комплекс із 3-х фонтанів)	бульвар Т. Шевченка	КП «Тернопільводоканал»	2012		До 2009 року тут був комплекс фонтанів «Грибок»