Користувачка:Оксана Зозуля/Едмунд Нізюрський

{{Письменник

|Ім'я = Едмунд Нізюрський

|Оригінал імені = {{lang-pl|Edmund Niziurski}}

|Місце народження = [[Кельці]], [[Польща]], [[10 липня]] [[1925]]

|Місце смерті = [[Варшава]], [[Польща]], [[9 жовтня]] [[2013]]

|Національність = [[Поляки|поляк]]

|Мова творів = {{польська}}

|Рід діяльності = прозаїк, драматург, сценарист, публіцист.

}}

Едмунд Нізюрський (10 липня 1925, Кельці - 9 жовтня 2013, Варшава – польський письменник (прозаїк), драматург, сценарист, публіцист, юрист і соціолог.

Біографія

Народився 10 липня 1925 року в родині Станіслава Нізюрського, державного службовця, та Леокадії, уродженої Грет. Він був старшим із трьох братів і сестер (брат Мирослав став композитором і професором музичного мистецтва, сестра Зофія). Навчався в гімназії с Ю. Снядецького в Кельце, але навчання перервала війна . Разом із родиною він був евакуйований до Угорщини, де продовжив навчання в польській гімназії для біженців.

Народився в Кельці 10 липня 1925 року в родині службовця Станіслава Нізюрського, був старшим із трьох дітей. Навчався в гімназії. Під час Другої світової війни разом з родиною перебував в евакуації в Угорщині.

У 1940 році повернувся до Польщі. Працював токарем, покрівельником, сільськогосподарським робітником, продавцем лимонаду, чорноробом на металургійному заводі «Ludwików» у Кельці.

У 1942 році нелегально склав іспити на атестат зрілості у підпільній польській гімназії, почав вивчати право.

1945-1947 – отримував юридичну освіту в Католицькому університеті (Люблін) та Ягеллонському університеті (Краків). У 1947 році отримав ступінь магістра.

1946-1947 – навчався на факультетах журналістики в Університеті соціальних наук (Краків) та соціології в Ягеллонському університеті.

У 1947 році одружився із Зофією Барбарою Ковальською.

У 1952 році переїхав до Варшави, де працював у тижневику «Wieś» та займався літературною діяльністю.

Член Спілки польських письменників (1951), Товариства польських письменників.

Едмунд Нізюрський помер 9 жовтня 2013 року. Похований на Повонзківському цвинтарі у Варшаві.^[1]

Творчість

Перша публікація – у 1944 році: вірш у «Інформаційному бюлетені» Армії Крайової.

Після Другої світової війни публікувався у журналах «Płomyk», «Świat Młodych», «Wieś», працював з Польським радіо як автор радіоп’єс. Отримав визнання як автор гостросюжетних динамічних творів для дітей і підлітків, які вирізняються своєрідним гумором, персонажі часто мають багатозначні прізвища та імена на зракок Венчислав Нещегольний, Хризостом Черлавий, Зигмунт Гнацький тощо. Мова персонажів - колоритна суміш місцевого молодіжного сленгу, наукового стилю та авторської творчості.

Творчість Нізюрського була тісно пов'язана з його батьківщиною. Дія кількох романів відбувається у вигаданих містах (Вільчков, Нєклай тощо), які могли б бути розташовані в тому ж воєводстві, що й Кельці..

Найвідоміші твори:

- «Книга про бешкетників» (1954, гостросюжетний роман);

- «Пристань Ескулапа» (1958, детективний роман)

- «П’ять манекенів» (1959, кримінальний роман),

- «Шлях для Алківіада» (у 1964 — внесена до списків шкільного читання, у 1978 - до Почесного списку Міжнародної ради з дитячої та юнацької книги (IBBY);

- «Неймовірні пригоди Марека Пігуса» (1970 - нагорода Orle Pióro від читачів журналу «Płomyk»).

Твори письменника перекладалися багатьма мовами, зокрема й українською.

Українські переклади

- Нізюрський Е. Пристань Ескулапа / пер. з польськ. С.Савкова ; худож. В.Савадов. - Київ : Молодь, 1960. – 228 с. - (Пригоди, подорожі, наукова фантастика)

- Нізюрський Е. Пригода в Нєклаї / пер. з польськ. М. Рекун ; худ. оформ. В. Ігнатова ; іл. 3. Рихлицького. - Київ : Дитвидав, 1963. - 296 с..

- Нізюрський Е. Книга про бешкетників / пер. з польськ. О. Федосенка ; худ. оформ. В. Ігнатова, І. Григор'єва. - Київ : Дитвидав, 1959. - 464 с.

Критика

Цезарій Полак:«Важко уявити польську літературу без Нізюрського. Як для дітей, так і для дорослих. Нізюрський заслужив на пам'ятник». ^[2]

Кшиштоф Варга: «Я не знаю, ким би я був без його книг».^[3]

У своїй книзі «Книга для старих бешкетників. Все, що ви ще не знаєте про Едмунда Нізюрського (2019, ISBN 978-83-66219-03-8) Кшиштоф Варга поєднав біографію письменника та аналіз його літературної творчості.^[4] .

Романи та оповідання для дорослих

Гарячі дні (1951)
Смерть Лоуренса (1956), збірка оповідань:
- Смерть Лоуренса
- Mój sylwester wopowski
- Сигарета
- Книга на кухні
- Книга в дії
- Принц у порту
- Робоча гіпотеза
- Смак ненависті
- Таємниця майора Чепіги
Пристань Ескулапа (1958), кримінальний роман
П'ять манекенів (1959), кримінальний роман
Витверезник (1964)
Експрес(1964)
Еміненції та ляпи (1975)
І тоді нехай дзвонять (1976), роман

Оповідання та повісті для дітей і молоді

Книга пройдисвітів (1954),
Дзвонар Святого Флоріана (1955), збірка оповідань
Lizus (1956), збірка оповідань:
Лалу Концевич, Борода і кохання (1959)
Неймовірні пригоди Марека Пігуса (1959), роман
Велика гека (1962), оповідання;
Пригода в Нєклаї (1962), повість
Помилковий слід (1962), оповідання
Завтра урок (1966), збірка оповідань:
«Шлях Алківіада» (1964), роман;
Никодим, або Таємниця кабінету (1964), збірка оповідань
Сьоме прозріння (1969), роман
Бродячий клуб, або Тринадцять пригод дядька Діонісія та його команди (1970), роман
Троє з половиною броньованих (1970), оповідання
Вперед, чудові! (1971), роман; перша частина «Одрживольської трилогії»,
Дивовижні випадки Кімеона Максимала (1975), роман;
Адело, зрозумій мене! (1977), роман, третя частина «Одрживольської трилогії»
Космічні пригоди (1978), роман, друга частина «Одрживольської трилогії»
Ця зрадлива Джуліта Вайнос (1978), новела
Лихоманка в 7-A (1982-1983), роман, друкувався епізодами в журналі "Płomyk"
Шкільний народ, Окулла і я (1982), роман, продовження - «Жабко, візьмися!»
Три години правди (1986), оповідання
Неземні справи Бубеля та компанії (1987), роман; перевидана як «Таємничий незнайомець із зоопарку».
Зірка Барнарда (1987), роман
Жабко, візьмися!, або Сім божевільних днів Томека Жа (1992) (роман-продовження «Шкільний народ, Окулла і я»)
Пригоди Пузиря та Сифона (1993), роман
Пузир і Сифон на стежці (1994), роман
П’ять динь у руці (1996), роман
Нові пригоди Марека Пігуса (також неймовірний) (1997), роман
Таємниця міс Кімберлі (1998), збірка оповідань
Найбільша пригода Пузиря та Сифона (1999), роман
Лалу Концевич, борода і кохання - та інші історії (2001)

Інше

У загубленому селі (1953), збірка репортажів
Канікули зі зловмисниками (1965) – п’єса для молоді

Сценарії та екранізації

Таємниця старої штольні (1956) — фільм за мотивами «Книги про бешкетників»
Тисяча талерів (1959) — фільм за сценарієм Едмунда Нізюрського
Кодове ім'я Нектар (1963) - фільм, сценарій Леона Жанно та Едмунда Нізюрського
Неймовірні пригоди Марека Пігуса (1966) - телесеріал за мотивами однойменного роману
Вихідні з дівчиною (1968) - фільм Януша Насфетера за романом Експрес (роман)
Таємниця старого саду (1983) - фільм за мотивами роману Пригода в Нєклаї
Spona (1998) - фільм і серіал за мотивами роману «<b>Шлях до Алківіада</b>»
Клуб мандрівників або Клуб мандрівників і таємниця діда Гієроніма (2015) — фільм Томаша Шафранського за мотивами роману Клуб мандрівників

Відзнаки, нагороди та пам'ятні знаки ^[5]

Премія Прем’єр-міністра за твори для молоді – за роман «Книга про бешкетників» (1955)
Лицарський хрест Ордена Відродження Польщі (1959)
Офіцерський хрест ордена Відродження Польщі (1970)
Медаль Комісії народної освіти
Нагрудний знак «Заслужений діяч культури»
Хрест "За заслуги перед ЖП"
Премія Комітету радіо і телебачення за радіотвори для дітей та юнацтва (1974)
Почесний знак ЗАіКС
Орден усмішки (1975)
Золота медаль «За заслуги перед культурою Gloria Artis» (2008)

Іменем Едмунда Нізюрського названа площа у місті Кельці (2013) ^[6]

Примітки

[[Категорія:Померли 2013]] [[Категорія:Народились 1925]] [[Категорія:Польські дитячі письменники]] [[Категорія:Польські публіцисти]] [[Категорія:Автори детективної прози Польщі]] [[Категорія:Наукові фантасти Польщі]] [[Категорія:Поховані на Повонзківському цвинтарі]] [[Категорія:Нагороджені золотою медаллю «За заслуги в культурі Gloria Artis»]] [[Категорія:Кавалери ордена Усмішки]] [[Категорія:Заслужені діячі культури Польщі]] [[Категорія:Нагороджені медаллю Комісії народної освіти Польщі]] [[Категорія:Уродженці Кельців]] [[Категорія:Члени ПОРП]] [[Категорія:Випускники юридичного факультету Ягеллонського університету]]

↑ Ostatnie pożegnanie Edmunda Niziurskiego. wydarzenia.interia.pl (пол.). 15 жовтня 2023.
↑ [1], Cezary Polak, "Niziurski: Spełniłem swoją misję"
↑ Sobolewska Justyna, Przygody z byle czego; [w:] „Polityka”, XI 2013, nr 44, ss. 86–88.
↑ Katalog Biblioteki Narodowej
↑ Kto jest kim w Polsce 1989, Wydawnictwo Interpress, Warszawa 1989, str. 913
↑ Kieleccy radni uhonorowali Konstantego Miodowicza i Edmunda Niziurskiego. echodnia.eu. 7 listopada 2013.

[1] Ostatnie pożegnanie Edmunda Niziurskiego. wydarzenia.interia.pl (пол.). 15 жовтня 2023.

[2] [1], Cezary Polak, "Niziurski: Spełniłem swoją misję"

[3] Sobolewska Justyna, Przygody z byle czego; [w:] „Polityka”, XI 2013, nr 44, ss. 86–88.

[4] Katalog Biblioteki Narodowej

[5] Kto jest kim w Polsce 1989, Wydawnictwo Interpress, Warszawa 1989, str. 913

[6] Kieleccy radni uhonorowali Konstantego Miodowicza i Edmunda Niziurskiego. echodnia.eu. 7 listopada 2013.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]