Користувач:Алінахав/Підсторінка

Містечко Поділля

Селище міського типу, а за європейськими мірками містечко Чемерівці, заслуговує особливої уваги дослідників історії. Протягом XVI – початку ХХ століть Чемерівці носили статус містечка, а за радянського часу одержали статус селища міського типу. Сьогодні відповідні за розміром, економіко-культурною сферою, а то й менші за чисельністю населені пункти Польщі та інших країн Європи історично носять статус містечок. Чемерівці є важливим культурним, економічним та адміністративним центром Чемеровецього району, тому дослідження його багатої на перипетії, часто героїчної історії особливо важливе.

Історіографія та стан досліджень

Історія містечка Чемерівці активно почала досліджуватися ще в другій половині ХІХ – на початку ХХ століть. Історичні дані про населений пункт знаходяться в наукових розвідках відомих подільських істориків, священників та краєзнавців. Переважно тодішні дослідницькі студії охоплювали губернський чи окружний рівень, разом з тим включали окремі довідки про уїзди, округи, містечка і села. Зростає інтерес до історії містечка в 60-ті – на початку 70-х рр. ХХ ст. Тоді було видано 26-томну «Історію міст і сіл Української РСР», яка сьогодні так і залишається настільною книгою будь якого краєзнавця. Добре в ній описано і Чемерівці. В той час, а саме наприкінці 70-х – 80-х рр., з’являється тенденція до виходу друком повнокровних історичних нарисів про окремі міста та села України. На початку 90-х рр., після здобуття Україною незалежності, краєзнавчий рух жвавішає і з’явилася можливість обширно досліджувати маловідомі питання, насамперед, дореволюційної історії. В цей час було надруковано краєзнавчі розвідки про історію району та окремі населені пункти. Як бачимо, протягом всіх віх історії Чемерівці були в полі уваги дослідників. Цей інтерес не припинився і до сьогодні. Метою даного дослідження є введення в обіг наукових видань ХІХ – початку ХХ ст., які висвітлюють історію Чемеровець. Це є переважно стародруки, що побачили світ ще за часів Російської імперії, але дуже важливі. В них червоною лінією проходить давня історія Чемеровець. Окремого питання заслуговує проблема вивчення джерельної бази та наукової розробки малодосліджених сторінок історії містечка. Для цього доречно звертатися до архівних матеріалів, бібліографічних покажчиків та поверхнево вивчених періодичних видань.

Походження назви «Чемерівці»

Багато запитань викликає проблема походження назви Чемеровець. Мабуть це одна з найбільш нез’ясованих сторінок в першопочатках історії містечка. Всім відомі 3 версії походження назви: 1) різновид одягу – «чемерки», 2) назва рослини чемериці, 3) прізвище Чемер. На основі друкованих видань позаминулого століття можна стверджувати, що походження назви населеного пункту в середині ХІХ ст. не було відомим. В одному з дописів «Подольских епархиальных ведомостей» за 1870 р. вказано: «Містечко Чемерівці, розташоване по крутим берегам річки Жванчик, невідомо коли, ким і з якого приводу забудоване, і від чого одержало свою назву». Версії походження назви з’являються уже в ХХ столітті.

Наукова проблема визначення дати заснування містечка

Чимало історичних відомостей про давні часи поселення, які збереглися в писемних джерелах поширив у науковий обіг Ю. Й. Сіцінський. Він вказав, що вже в XVI ст. Чемерівці в історичних документах фігурують як невелике містечко. Уже застарілою можна вважати версію заснування містечка Чемерівці в 1565 р.[4] Перша згадка про містечко відноситься до 1530 р. Датування було зафіксоване польським дослідником Олександром Яблоновським, який наголосив на тому, що поселення в 1530 р. мало статус містечка [5]. В той час Чемерівці платили податок та мали свій фільварок – невелику сільськогосподарську округу. Одна з версій про заснування містечка висунута М. В. Кундисом. На його думку першу згадку про Чемерівці можна віднести до 1482 року. Адже в одному з випусків праць Подільського єпархіального історико-статистичного комітету (Вип. 7, 1895 р.) йдеться про загибель в 1482 р. від татарського нападу населення, яке проживало в районі сучасних Чемеровець[6]. Існує ще згадка про поселення 1493 р., проте невідомо чи мали Чемерівці в той час статус містечка.

Давня історія

Давня історія Чемеровець належним чином не вивчена. Із опублікованих даних відомо, що територія населеного пункту була заселена ще в часи трипільської культури (IV-III тис. до н.е.)[7]. Зокрема в урочищі «За Гуральнею» було розташоване трипільське поселення[8]. М. В. Кундис припускав, що поселення подібного типу також було розташоване в урочищі з місцевою назвою «Дубина»[9]. Дослідник історії та статистики Поділля В. K. Гульдман на початку ХХ ст. повідомляв, що в 1850 р. місцевими жителями на території Чемеровець було відкопано декілька поховань у вигляді урнових трупоспалень[10]. У Чемерівцях зафіксовано існування в давнину оборонних укріплень. Зокрема збереглись насипані земляні вали, які місцеві жителі використовували для оборони від ворога[11]. Особливо цікавим є питання про існування в Чемерівцях укріплень замкового типу. За спогадами старожилів, які зафіксовані дослідниками в 1870 р., на східному березі р. Жванчик був замок, який очевидно функціонував ще за козацьких часів, але невідомо чи зберігся до початку ХІХ ст. На середину позаминулого століття його вже там не було[12]. За даними археологічної лабораторії Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка біля Чемеровець на полі зафіксовано розташування розореного кургану, який науково не досліджений[13]. Також на території населеного пункту неодноразово знаходили давні монети, які можуть засвідчувати наявність торгівлі, а отже, підтверджують важливу роль Чемеровець серед інших сусідніх поселень в давнину. Залишається майже невивчений період розвитку Чемеровець в часи Київської Русі та Галицько-Волинської держави. За відсутності писемних джерел необхідними є археологічні дослідження, які б пролили світло на історію поселення вказаного періоду.

Чемерівці у XV-XVIII ст.

Протягом XVI ст. Чемерівці продовжують розвиватися, внутрішнє життя містечка збагачується. Станом на 1578 р. в містечку працюють 3 ремісники, 6 комірників, бровар, діє млин, крупорушка та 3 гуральні[14]. В той час Чемерівці знаходились у власності польських родин, що приходять на зміну одна одній. Протягом кінця XV – початку XVIІ ст. власниками містечка були Полиновські, Калиновські та Вільковські[15]. Лише в 1594 р. під час повстання Северина Наливайка, до якого приєднуються і жителі Чемеровець, поміщицька влада в містечку починає слабшати[16]. В першій половині XVII ст., коли відбувається руйнація та занепад багатьох подільських сіл, Чемерівці на короткий час були переведені з статусу містечка в село. Маловивченою залишається історія Чемеровець за часів козацької державності, коли українська держава переживали велике піднесення національної свідомості. Відомо, що в часи турецької влади на Поділлі (1672-1699 рр.) Чемерівці не відігравали важливої ролі. Своєрідним адміністративним центром в той час була Хропотова, яка стала центром нахії[17]. Відновлюється розвиток Чемеровець лише наприкінці XVIII ст. З цього часу настає новий етап, що супроводжується швидким піднесенням економічного та суспільного життя.

Сторінками історії містечка ХІХ – початку ХХ ст.

Наприкінці XVIII ст. Чемерівці переходять у власність поміщицької родини Матушевичів. На початку ХІХ ст., в 1820 р. їх власником був поміщик Вікентій Матушевич[18]. Характеризуючи літературу, слід відзначити, що в 1903 р. вийшла книга дослідника історії Поділля В. К. Гульдмана – «Поместное землевладения Подольской губернии: настольно-справочная книжка для землевладельцев и агрономов». Дослідник вказує, що в той час володіла помістям Людвіга Антонівна Матушевич, маючи у власності 389 десятин землі (з них 51 десятина садибної, 173 – оранки, 95 – лісу та 48 для випасу)[19]. Частина земель знаходилася в державній власності. Основними власниками в Чемерівцях були Матушевичі. Окрім них, в кінці ХІХ – на початку ХХ ст., значними земельними наділами в містечку володіла поміщицька родина Прейсів, які проживали в Зарічанці[20]. Також власниками Чемеровецьких земель у цей час були Чайковські та Дмитровичі[21]. Окрім вище вказаної праці В. К. Гульдмана, дещо раніше, ним видана робота «Населенные места Подольской губернии: алфавитный перечень населенных пунктов, с указанием справочных о них сведений» ( 1893 р.). Дана робота написана при Подільському губернському статистичному комітеті. В книзі подано короткі інформаційні довідки про населені пункти губернії – міста, містечка, поселення, села, посьолки, хутори, односілки тощо. В. К. Гульдман подав коротку довідку про Чемерівці, вказавши розміщення містечка у відношенні до ближніх залізничної та поштової станції, адміністративну приналежність, кількість жителів та власників[22]. Подібне дослідження в 1905 р. підготував О. П. Крилов. Назва книги: «Населенные места Подольской губернии». Чемерівці в книзі також фігурують як містечко[23]. Хоча видання В. Гульдмана та О. Крилова є цінною літературою для вивчення історії Чемеровець, проте вони в багатьох випадках є неточними, особливо в інформуванні відстаней до ближніх населених пунктів. Прикладом цьому є праця О. Крилова, в якій вказана відстань Чемеровець до ближньої поштової станції містечка Лянскорунь (сьогодні с.Зарічанка) – 14 верст, натомість В. Гульдман інформує відстань в 12 верст[24]. На основі наукової літератури можна стверджувати, що в кінці ХІХ ст. Чемерівці мали 2 тис. жителів і носили статус містечка[25]. Кількість населення лише протягом 1893-1905 років збільшилася з 247 до 494 дворів[26]. Як виявляється, на рубежі ХІХ-ХХ ст. в містечку діяв готель – за тодішнім визначенням гостинний дім[27]. Активно ведеться торгівля на міському ринку, торги на якому відбувалися в неділю[28]. Цінну історичну інформацію про суспільне життя містечка можна одержати з одного із випусків «Подольских епархиальных ведомостей» (за 1870 р.). У другій половині ХІХ ст. суспільне життя в Чемерівцях розвивалося бурхливо. Жителів містечка можна умовно поділити на тих, які ведуть міський спосіб життя – займаються торгівлею та ремісництвом і селян, для яких основним заняттям було землеробство. Ремісники та євреї проживали на західному березі, активно вели торгівлю на відміну від землеробського населення лівобережжя[29]. У Чемерівцях відбувалося укладення шлюбів між представниками різного віросповідання (таких сімей числилося 7). В містечку проживали православні, римо-католики, протестанти та іудеї[30]. Цікаву інформацію джерело подає про розвиток аграрної сфери Чемеровець після скасування кріпацтва. Селяни активно використовували багатий чорнозем для вирощування пшениці, ячменю, вівса, гречки, проса та картоплі. Частину вирощеного селяни продавали на місцевому ринку, що і було для них засобом прибутку[31]. Серед сільського несення більшість були неписемними. Лише після скасування кріпацтва масово почали віддавати дітей на навчання дякам у церковну школу. В той час селянство стає більш набожним, частіше відвідує православну церкву[32]. Найбільш повно будівництво перших церков у містечку описав відомий дослідник історії Поділля священик Юхим Сіцінський. Працюючи над виданнями «Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии: Каменецкий уезд», він на основі історичних джерел описав не лише історію сакральних (релігійних) споруд в Чемерівцях, але помістив цінні відомості про початкову історію містечка, його жителів та власників[33]. Він встановив, що на середину XVI ст. в містечку була церква. В 1732 р. була збудована трьохкупольна дерев’яна святиня, яка в 1795 р. висвячена з уніатської в православну[34]. У 1855 р. церква припинила функціонувати через давність побудови та опинилася в аварійному становищі. В 1865 р. на пожертви православних і за сприянням влади відкрита нова святиня. Сакральна споруда була кам’яною і мала один купол. При ній діяла велика бібліотека, в якій містилися книги Київського та Московського друку[35]. Юхим Сіцінський вказує список усіх священників церкви протягом 1733-1887 років[36]. Його ж дослідження інформують, що на кінець ХІХ ст. в Чемерівцях діяло 2 єврейських молитовних будинки[37]. Питання започаткування освіти в Чемерівцях є не менш проблемним. Достовірно невідомо, з якого часу в містечку розпочинають функціонувати навчальні заклади. В «Історії міст і сіл Української РСР» вказано, що «з 1883 року в селі діяла церковнопарафіяльна школа, в якій один вчитель навчав 56 дітей»[38]. Джерела середини ХІХ ст. інформують, що станом на 1870 р. в містечку грамоти вчив дяк, в якого навчалося 25 школярів [39]. Початок ХХ ст. відомий тим, що в квітні 1905 р. в Чемерівцях відбувся виступ селян, які вимагали підвищення заробітної плати в поміщицьких господарствах[40].

Проблема вивчення історії Чемеровець в радянські часи

Студіювання історії Чемеровець, починаючи з 1917 р. і до сьогодення, вимагає залучення більших об’ємів наукової літератури та джерел. Враховувати лише основні видання в даному випадку неможливо. Тому доречно зупинитися на основному джерельному матеріалі з історії радянського періоду і часів незалежності, не вдаючись до характеристики його вмісту. Чимало матеріалів радянського періоду міститься у фондах Хмельницького обласного державного архіву. Зокрема, в ньому є інформація про діяльність дільниці Чемеровецького народного суду протягом 1924-1926 рр. Окремі фонди проливають світло на розвиток сільського господарства та роботу колгоспу імені Жданова у повоєнний період. Матеріали про роботу колгоспу «Україна» містять чи не найбільше статистичних даних, відомостей із проходження посівних кампаній та інших визначних економічних показників 20-90-х рр. ХХ ст. Ряд фондів архіву інформують про розвиток освіти та медицини. Вище вказані матеріали архівних фондів не були введені в науковий обіг, тому становлять значну джерельну цінність для вивчення історії Чемеровець радянського періоду. Окрім них, значне інформаційне накопичення мають місцеві періодичні видання. До них відноситься газета «Червоний кордон» (1924-1944 рр.) – орган Кам’янецького окружкому КП(б)У, окрвиконкому та міськкому КП(б)У. За приблизними підрахунками в часописі можна віднайти понад 20 статей, які висвітлюють історію Чемеровець. Одним з найважливіших періодичних видань за інформаційним накопиченням є газета «Нове життя», яка ось уже понад 80 років висвітлює основні події в Чемеровецькому районі. Матеріали видання проливають світло на повсякденне життя чемерівчан, економічне становище районного центру, функціонування медичних закладів, культурну роботу, стан освіти та розвиток сільського господарства в Чемерівцях. Чимало довідок для історіописання містяться в газеті «Радянське Поділля» (обласне видання), за допомогою яких можна вивчати, насамперед, 50-80-ті рр. ХХ ст. Серед довідкових видань слід відзначити бібліографічний покажчик «Історія міст і сіл Хмельницької області» (1987 р.). В ньому міститься перелік основної літератури з історії Чемеровець, в тому числі огляд статей у вище названих періодичних виданнях[41]. Особливої уваги серед видань радянського часу заслуговує праця створена великим авторським колективом – «Історія міст і сіл Української РСР: Хмельницька область», видана в 1971 р. В одному із дописів про Чемерівці, автори І. С. Винокур та М. Г. Глинська, змогли комплексно розкрити історичне минуле, хоча і невеликою енциклопедичною довідкою[42].

Піднесення інтересу до історії смт.Чемерівці в Незалежній Україні

В часи Незалежності з’являється книга М. В. Кундиса «Чемеровеччина – перлина Поділля» (2009 р.). Побудована на своєрідній авторській архітектурі історіописання, що виходить далеко за межі краєзнавчого дослідження, вона окреслює історичне минуле Чемеровеччини, а разом з тим і Чемеровець[43]. Значний внесок в історію містечка зробили К.В.Сорочан, Ю.К.Сорочан та інші поціновувачі історії краю, які неодноразово висвітлювали маловідомі сторінки історії Чемеровець в пресі та окремих виданнях. Вказані роботи фактично єдині, що задовольняють читацький попит пізнання минулого Чемеровець, але разом з тим, яскраво ілюструють сучасний інтерес до історії Чемеровець. Отже, минуле Чемеровець привертало увагу багатьох знаних і маловідомих дослідників. Студіювання історії цього важливого населеного пункту, сьогодні адміністративного центру Чемеровецького району, системно розпочалося ще в ХІХ ст. Були часи, коли дослідження припинялися, втрачався інтерес, не сприяла влада. Сьогодні увага до краєзнавчих досліджень особливо зростає, свідченням чому є державне розпорядження «Про забезпечення комплексного розвитку малих міст України». Кабінету Міністрів України доручено «забезпечити підготовку за участю Національної Академії наук України дослідження і видання енциклопедичного, багатотомного збірника «Історії міст і сіл» у новій редакції». Видання «Історії міст і сіл України» уже стоїть нагальною потребою і має включати повнокровну довідку про Чемерівці, враховуючи попередні історіографічні надбання. Саме для цього варто проводити глибинні дослідження, збирати матеріал, писати наукову і правдиву історію Чемеровець.

Примітки

Категорія:Історія Хмельницької області Категорія:Чемерівці