Користувач:Анатолій 2000/Список прислів'їв та приказок про борщ
Прислів'я та приказки — неоціненна скарбниця народної мудрості. Кожне покоління вносить у цю невичерпну скарбницю нові коштовні діаманти, які збагачують культуру народу. Як витвір народного генія вони супроводжують людство від сивої давнини і до наших днів. Українські приказки та прислів'я створені та засвоєні українським народом, частина фолькльору.
Вони охоплюють всі сфери життя та розвитку людини, в тому числі кулінарію. Етнографами та дослідниками народної творчості зафіксовано сотні прислів'їв та приказок про борщ.
Тут поданий список прислів'їв та приказок у яких згадується борщ. До деяких подані пояснення окремих слів та значення в цілому.
- Впав у біду, як курка в борщ.
- З такого горя доведеться в борщі втопитись.
- Нехай іде дощ, наловимо риби — буде борщ.
- Кукурудзу посієш до дощу — матимеш сало до борщу.
- Індик думав та й у борщ попав.
- Що до чого, а хліб до борщу.
- Дурниці — вареники й варениці[1], інша справа — борщ: хоч погано, та до біса.
- Надіявся циган на пироги та борщу не їв.
- Багато — два гриби в борщ.
- Без добавки і борщ не смачний.
- Борщ — аж жму́ри[2] встають. (за Грінченком — поганий борщ)
- Борщ без каші удовець, каша без борщу — вдова.
- Борщ — усьому голова.
- Борщ і капуста — хата не пуста.
- Борщ та каша — мати наша.
- Борщ з’їжмо, за кашу поцілуймося. (Говорила, жінка, любому чоловікові, даючи пісний борщ)
- Пісний борщ, хоч голову мий.
- Дала борщу такого, що аж туман з моря котиться.
- Борщ — хоч лице зморщ, а очі витріщ.
- В нас просто: борщ, каша, третя кваша[3].
- Двоє рідких, а третій борщ.
- Де велика рада, там рідкий борщ.
- Добрий борщик, та малий горщик. (Жартома кажуть після того, як з'їли доброго борщу, але хочуть ще)
- Із нехочу з’їв три миски борщу.
- Їв би борщ, та жалко: вчора дома пообідав.
- Їжте борщ, капусту, бо пироги несуть.
- Їжте, дітоньки, наварила-м борщику, дала-м псові, а він не хоче їсти.
- Їжте борщ, добрий борщ, три дні під лавою стояв, поки ся мені дістав.
- Наварила борщу та й тепер не вихлещу.
- Наш піддячий[4] любить борщ гарячий, а як голодний, їсть і холодний.
- Не велика хиба, що в борщі тільки одна риба.
- Не давай два гриби до борщу, бо переборщиш.
- Не карай, боже, нічим, як борщ ні з чим.
- Про одного гриба борщ буде.
- Свій борщ хоч не солоний, та ліпший, як чужа юшка.
- Смачні борщ і каша, але як є шматок м’яса.
- Сьогодні борщ жонатий[, є до нього каша].
- Трапляється на віку варить борщ і в глеку.
- У борщі крупина за крупиною ганяється з дрючиною. (тобто пісний, незасмачений, нізчимний, обезжирений)
- Хай буде борщ ріденький, аби солоденький.
- Чого не люблю, того і в борщ не кришу.
- Що-небудь, аби борщ.
- Я люблю усякий борщ, аби з м’ясом.
- Каша наша, батьків борщ.
- Вари, горщику, борщ, а я з хлопцями погомоню.
- Добрий горщик, та поганий борщик.
- У побитім горшку доброго борщу не звариш.
- Два кухарі — лихий борщ.
- Який кухар, такий борщ.
- Добрий кухар і з кропиви борщ зварить.
- Що до чого, а каша до борщу, хліб до молока, а дівка до козака.
- Ти у мене, синку, хоч дурний, та великий, бери ж і ти хоч дурну, та велику: хоч поганого борщу наваре, так до біса.
- Поберімося обоє, піде нам рукою: я піду за борщем, а ти за мукою.
- Ти, жінко, їж борщ, а я м’ясо: скоріше діло піде.
- Як нелюба жінка, то чоловікові дома і борщ смердить.
- Де багато невісток, там дуже борщ солоний.
- Баба без діда — як борщ без хліба.
- Старий стару хвалить, що добрий борщ зварить, а молодий свою гудить: що не зварить, то спаскудить.
- Байка байкою, а борщ стигне.
- Держи язик за зубами — будеш їсти кашу з грибами, їж борщ із грибами, держи язик за зубами.
- Вона знає, що у вас у борщі кипить.
- Хвалений борщ надвір виливають.
- Він любить чужі борщі пробувать.
- Або ви, кумо, їжте борщ, а я буду м’ясо, а ні, то я буду м’ясо, а ви борщ.
- Тринди-ринди[5], з маком борщ.
- Сип борщ, клади кашу, подай пить.
- Бий, жінко, ціле яйце в борщ; хай пан знає, як хлоп уживає.
- За полушку[6] ні в борщ, ні в юшку.
- Що до чого, а борщ до хліба.
- Набрав, як борщу на шило. (Не дістав нічого. Не скористав)
- Варися, борщ, а я побіжу москаля побачу.
- Дай голий борщ, а чола не морщ.
- За ложку борщу, три дні гощу. (Зробив мені малу прислугу, а я мушу зробити велику)
- На голім борщи годі ціпом товчи. (Тяжко робити на лихій страві, тяжку роботу)
- Борщ і каша — вся іда наша. (Борщ і каша — основні страви бідного українського селянства)
- Коли ласувати, так ласувати, бий жінко ціле яйце в борщ. (Жарт бідного)
- Виглядати як другий гриб в борщі (бути зайвим)
- Якщо ти гриб, то лізь в борщ.
- Вигадувати / вигадати таке, що і в борщ не кришать. (Говорити нісенітниці, дурниці)
- Не давати (не дозволяти) наплювати (плюнути) (собі) в борщ. (Вміти відстоювати, захищати себе)
- Плювати / плюнути (наплювати) в борщ. (Робити комусь щось неприємне, прикре і т. ін., чинити кривду, ображати)
- Свищі в борщі. (Хто-небудь дуже бідний)
- Занюхати ковбасу в борщі.
- Каша – мати наша, а борщ полежака, лежить удома, як собака.
- Коли б чим борщ оженить (багацько не треба), коли каші немає.
- Борщ без солі — що життя без долі.
- Баба ворожила, та надвоє положила: або дощ, або борщ.
- Яке м'ясо — такий борщ.
- Малий горщик, та борщ варить.
- Як зла жінка, то й борщ недобрий.
- Хоч борщ без сала, аби душа пристала.
- Надійся на кашу, а борщ хлепчи.
- В гурті і дощ за борщ, і злива — півдива.
- Впав у біду, як півень у борщ.
- На нозі сап’ян рипить, а в борщі трясця кипить.
- Дешеве м’ясо — поганий борщ.
- Хто (котрий) сторч, а хто (котрий) в борщ.
- Без хліба — не обід, без капусти — не борщ.
- Борщ з таком варим. (Хтось живе дуже бідно)
- Борщ (борщі) помішати. (Виявити пропажу курки, качки і т. ін.) • В основі виразу – побутовий факт перевірки борщів у сусідів, яких підозрюють у крадіжці.
- І борщ жиром запливе. (Дуже довго щось робити)
- Пустий борщ їсти. (Жити дуже бідно)
- У борщі вуха (носа) мочити. (Не хотіти їсти)
- Гуляй курка по борщу. (Безладно, безконтрольно, гамірно)
- Мухи по борщу (по чаю) повзають. (Про холодний борщ або чай)
- Прясти, мазати, ліпити, хліб пекти і борщ варити. (Багато роботи й робити її треба одночасно)
- Кум не свиня, аби (щоб) яйце в борщі з'їв.
- Ти, чоловіче, іж борщик, а я буду м'ясце, бо мене дитина ссе.
- Біда мені без діда — хлещу борщик без хліба.
- Поволі, хлопчику, раз хліба, два рази борщику.
- Сміх мене обгортає, що до борщу хліба немає.
- Хрущі в борщі, а жаба в юшці.
- Нісчимний борщ, неначе пійло.
- Пук — гривня з рук, дим густий, борщ пустий.
- Дала борщу такого (поганого), що аж туман з моря котиться.
- ↑ Варениця // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2. «варяни́ця, -і, ж. Виготовлений для вареників, розкачаний як коржик шматочок тіста, що його іноді варять і без начинки»
- ↑ Грінченко, Борис. Словник української мови (1927)/жмури — Вікіджерела. uk.wikisource.org (укр.). Процитовано 15 січня 2025.
Дрібний бриж (на воді), що утворюється, якщо кинути що-небудь у воду, а також бульбашки, що схоплюються при цьому на воді або виходять при збовтуванні рідини
- ↑ Кваша // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2. «ква́ша -і, ж. 1》 Страва з гречаного чи житнього борошна з солодом, подібна до густого киселю»
- ↑ Піддячий // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2. «піддя́чий -чого, ч., іст. Помічник дяка (у 2 знач.)»
- ↑ Тинди-ринди // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2. «виг. Уживається в знач. присудка на позначення пустої, беззмістовної розмови»
- ↑ Полушка // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2. «полу́шка -и, ж., розм., заст. Старовинна мідна монета вартістю в одну четверту копійки.»
Примітки: 1 враховані лише ті фразеологічні одиниці, які не повторюються; 2 деякі книги використано як джерело пояснень також.
- (з 1 по 64) Українські прислів'я та приказки. Народна творчість / Упоряд. Мишанич С. В. та Пазяк М. М. — Київ: Видавництво художньої літератури «Дніпро», 1984. — 391 с.
- (з 65 по 67) Закувала зозуленька. Антологія української народної творчості: Пісні, прислів'я, загадки, скоромовки / Шумада Н., упорядкування, передмова, примітки; Вересюк В., художнє оформлення. — Київ: Веселка, 1989. — 606 с. — ISBN 5-301-00290-2.
- (з 68 по 71) Народ скаже — як зав'яже. Українські народні прислів'я, приказки, загадки / упоряд. та передм. Н. С. Шумади; редкол.: В. В. Бичко та ін. — Київ: Веселка, 1973. — 228 с. — (Шкільна бібліотека).
- (з 72 по 76) Борщ // Плавюк В. Приповідки або українсько-народня філософія. — Едмонтон, 1946. — 355 с.
- (з 77 по 78) Гриб // Лексикон львівський: поважно і на жарт / Хобзей Н., Сімович К., Ястремська Т., Дидик-Меуш Г.; [авт. ідеї та відп. ред. Хобзей Н.]; НАН України, Ін-т українознавства імені І. Крип'якевича. — Львів: [Ін-т українознавства імені І. Крип'якевича НАН України], 2009. — 670 с. — (Діалектологічна скриня).
- (з 79 по 82) Борщ // Фразеологічний словник української мови
- (з 83 по 85) Практичний російсько-український словник приказок / НАН України, Ін-т енциклопед. дослідж.; упоряд. Млодзинський Г.; за ред. М. Г. Йогансена. — Відтворення вид. 1929 р. — Київ: [б. в.], 2009. — 108 c. — (Із словникової спадщини; вип. 8).
- (з 86 по 93) Тематичний словник популярних українських прислів’їв та приказок з коментарями. — вид. 3-тє, доп. і переробл. / В.М. Северинюк. — Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2014. — 176 с. — ISBN 978-966-10-3840-9.
- (з 94 по 98) Вирган І. О., Пилинська М. М.. Російсько-український словник сталих виразів. — 1959.
- (з 99 по 106) Фразеологічний словник східнослобожанських і степових говірок Донбасу / Ужченко В., Ужченко Д. — вид. 6-е, доповн. й переробл. — Луганськ: Вид-во ДЗ "ЛНУ імені Тараса Шевченка", 2013. — 552 с. — ISBN 978-966-617-310-5.
- (зі 107 по 115) Українські приказки, прислів’я і таке інше: збірники О.В. Марковича та інших / Уклав М. Номис / Упоряд., приміт. та вступна ст.: М. М. Пазяк; голов. ред. М. С. Тимошик. — К.: Либідь, 1993. — 768 с. («Літературні пам’ятки України») — ISBN 5-325-00015-2.