Користувач:Артем Нерода/Чернетка

Безсполучникове речення (БСР) — складне речення, частини якого з'єднуються в одне смислове та граматичне ціле за допомогою інтонації.

Між частинами безсполучникового речення (БСР) ставляться такі розділові знаки як: кома, тире, двокрапка, крапка з комою.

Між частинами безсполучникового складного речення ставлять кому, коли вони виражають

одночасність подій, наприклад: Реве та стогне Дніпр широкий, сердитий вітер завива. (Т.Шевченко.)
послідовність подій, наприклад: Додолу верби гне високі, горами хвилю підійма. (Т. Шевченко.)

Такі речення вимовляють з інтонацією

Крапку з комою ставлять між поширеними частинами БСР, у середині яких уже є розділові знаки, наприклад:

Шелестить пожовкле листя по діброві; гуляють хмари. (Т. Шевченко.)

Двокрапка ставиться, коли:

друга частина складного речення конкретизує, пояснює або доповнює зміст першої частини, наприклад:

Добре тобі, брате: маєш крила… (Т. Шевченко.)

друга частина виражає причину того, що відбувається в першій частині, наприклад:

Я сьогодні забарилась: батько занедужав.(Т. Шевченко)

Тире ставиться між частинами безсполучникового речення, коли:

наступна частина виражає наслідок або висновок із того, про що йдеться в попередній, наприклад: Защебетав соловейко — пішла луна гаєм. (Т.Шевченко.)
зміст частин протиставляється або зіставляється, наприклад: Зійде сонце — утру сльози. (Т. Шевченко.)
наступна частина порівнюється за змістом з попередньою, наприклад: Гляне — воду витре. (Т. Шевченко.)

Першу частину таких речень вимовляють із підвищенням тону, а після паузи тон потрібно знизити.

Інтонація

Інтонація як специфічний і основний засіб зв’язку частин безсполучникового складного речення може бути різною:

перелічувальна, яка виражає відношення однорідності;
зіставлення й протиставлення;
зумовленості, яка виражає змістові відношення умови, часу, наслідку й допустовості;
з’ясувальна, що виражає причинові й пояснювальні відношення.