Користувач:Береза Владислав Сергійович/Чернетка
| Фере Микола Едуардович | ||||
|---|---|---|---|---|
 Микола Едуардович, автопортрет. 1840−1841 рр. | ||||
| Народився | 25 лютого (19 серпня) 1897 с. Моринці, нині Золотоніський район, Черкаська область, Україна | |||
| Помер | формат невірний | |||
| Національність | українець | |||
| Діяльність | агроном, педагог, помічник А. С. Макаренко | |||
| Премії | Трудового Червоного Прапора | |||
|
| ||||
Фере Микола Едуардович (19.08.1897, міст. Гельмязів Золотоніського пов. Полтавської губ. (нині Золотоніський р-н Черкаської обл.) – 1981, Москва) – агроном Полтавської потім Харківської трудової колонії імені М. Горького і помічник А. С. Макаренка, прототип Е. М. Шере в “Педагогічній поемі”. Був п’ятою передостанньою дитиною в см’ї. Дитинство і шкільні роки провів. Коли в 1906 помер батько – надвірний радник, старший помічник надзирателя 1-го округу Полтавського акцизного управління – найстаршій дитині було 13 років. Матері доводилося утримувати сім’ю приватними уроками, з великими труднощами вона змогла забезпечити М. Е. середню освіту в одній із полтавських гімназій. Під час Першої світової війни був призваний до війська (1916). Закінчив сільськогосподарський факультет Київського політехнічного інституту (1921) і декілька років працював в радгоспах військового відомства на Полтавщині. У квітні 1924 перейшов у Полтавську трудову колонію імені М. Горького, де керував усіма галузями сільського господарства (насінництво, тваринництво, городництво, садівництво, квітникарство тощо), а також навчальною роботою з теорії сільського господарства по всіх групах школи. Разом з А. С. Макаренком і іншими педагогами зумів оптимально організувати продуктивну працю підлітків, максимально використавши її виховний потенціал. Підняв на науковий рівень господарство колонії, за його участі були впроваджені більш сучасні сільськогосподарські технології (багатопільна сівозміна з упором на кормові культури тощо), підбиралися кращі сорти рослин і породи тварин. У 1925–1926 відряджений колонією на курси трактористів. З літа 1927 завідувач виробничою частиною керованого А. С. Макаренком Управління дитячими колоніями Харківського округу. Після уходу А. С. Макаренка із колонії імені М. Горького залишався працювати в ній до березня 1929. З весни по зиму 1929 за пропозицією Зернотресту працював у науковій експедиції в донських степах з вивчення досвіду перших великих механізованих зернорадгоспів; зібрані ним матеріали, літературно опрацьовані А. С. Макаренком, вийшли окремою книгою – “На велетенському фронті” (1930). До вересня 1934 працював в найбільших зернових радгоспах СРСР: “Гігант” (Північний Кавказ), Феодосійський (Крим), Черепанівський (Західний Сибір). З 1934 по 1940 викладав в Харківському інституті механізації і електрифікації сільського господарства, розробляв курс “Експлуатація машинно-тракторного парку”. 1940 захистив дисертацію на ступінь кандидата економічних наук і цього ж року переїхав до Москви. У роки війни видає низку робіт, що відіграли значну роль у справі ефективного використання сільськогосподарської техніки в умовах воєнного часу. У повоєнні роки працює під керівництвом академіка Б. С. Свирщевського. У 1940–1962 доцент, пізніше завідувач (1958–1962) кафедри експлуатації машинно-тракторного парку Московського інституту механізації і електрифікації сільського господарства (нині – Російський державний аграрний університет – МСГА імені К. А. Тімірязєва), разом зі співробітниками кафедри підготував декілька навчально-методичних посібників, в тому числі “Основи механізації сільського господарства”, навчальний посібник для учнів 8 класу “Сільськогосподарське машинознавство”, що витримали кілька видань. У 1953–1954 брав участь у роботах з освоєння цілинних і перелогових земель Казахстану. Був членом редколегії журналу “Школа і виробництво” з моменту його заснування, виступав автором і рецензентом багатьох статей з питань трудового навчання і виховання учнів. 1964 отримав вчене звання професора. Помер 1981. До останніх років життя підтримував дружбу з А. С. Макаренком, один з перших макаренкознавців, неодноразово виступав з лекціями про видатного педагога, починаючи з 1953 опублікував низку спогадів, наукових статей, нарисів про педагогічну систему А. С. Макаренка, редагував відповідні наукові збірки (до 80-річчя з дня народження А. С. Макаренка та ін.), готував до друку нові видання творів А. С. Макаренка (“Марш 30-го року”, “Педагогічна поема”), багато років працював над його науковою біографією. Автор книги “Мій учитель” (1953), що отримала міжнародне визнання та вважається однією із найкращих в мемуарній літературі про А. С. Макаренка. Активно співпрацював в секції Макаренка Педагогічного товариства РРФСР. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, медаллю “За освоєння цілини” тощо.