Користувач:Бурак Ярослав Йосипович

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Бурак Ярослав Йосипович

Вчений у галузімеханіка деформівного твердого тіла та термодинаміки нерівноважних процесів, член-кореспондент Національної академії наук України (1985), доктор фізико-математичних наук (1970) заслужений діяч наук України (1982), лауреат Державної премiї України у галузi науки i технiки (1975). Науковий керiвник Центру математичного моделювання Інституту прикладних проблем механіки і математики iм. Я. С. Пiдстригача НАН України.

Народився 15 березня 1931 року в селi Пiдгородне Золочiвського району Львiвської областi. Пiсля закiнчення в 1948 роцi Золочiвської середньої школи вiн вступає до Львiвського державного унiверситету iмені Iвана Франка на фiзико-математичний факультет, який закiнчує з вiдзнакою в 1953 роцi за спецiальнiстю "механiка".

У 1953–1955 роках працює iнженером у лабораторiї фотопружностi Інституту машинознавства i автоматики Академiї наук України, в 1955–1958 роках навчається в аспiрантурi Львiвського полiтехнiчного iнституту за спецiальнiстю "опiр матерiалiв". Пiд час навчання в аспiрантурi Я. Й. Бурак займається узагальненням класичних моделей деформування призматичних стержнiв в умовах поперечного згину. За результатами цих дослiджень у 1960 роцi вiн захищає дисертацiю на здобуття наукового ступеня кандидата фiзико-математичних наук.

Пiсля закiнчення аспiрантури, починаючи з 1958 року, Я. Й. Бурак працює в системi Академiї наук України. З 1958 року в Iнститутi машинознавства i автоматики Академiї наук України (з 1964 р. — Фiзико-механiчний iнститут АН України) вiн спiльно з Я. С. Пiдстригачем розробляє методи побудови особливих розв’язкiв динамiчних задач теорiї пружностi та термопружностi при зосереджених рухомих i нерухомих силових навантаженнях з урахуванням їх мультипольної структури. Запропонованi математичнi пiдходи надалі були використанi для дослiдження напружено-деформованого стану твердого тiла, зокрема, релаксацiї напружень в околi крайової дислокацiї Пайерлса у зв’язку з утворенням атмосфери Котрелла.

Починаючи з другої половини шістдесятих рокiв, Я. Й. Бурак працює над побудовою фiзико-математичних моделей дiелектричних та електропровiдних неферомагнiтних пружних тiл. Мабуть, уперше в свiтовiй лiтературi, використовуючи уявлення про тензорний характер локального розподiлу електричних зарядiв, вiн отримує повну систему рiвнянь для опису процесiв деформування та поляризацiї дiелектрикiв. У випадку електропровiдних неферомагнiтних пружних тiл, виходячи з основних положень термодинамiки нерiвноважних процесiв i механiки суцiльного середовища, побудовано математичну модель, у рамках якої кiлькiсно описано механiчнi, тепловi та електромагнiтнi процеси з урахуванням поля електродного потенцiалу (хiмiчного потенцiалу електронної пiдсистеми металу). На цiй основi Я. Й. Бураком i його учнями проведено широкий спектр дослiджень електричних (катодно-анодних) явищ та поверхневих ефектiв у неоднорiдно деформованих твердих тiлах з метою вивчення мiцнісних властивостей таких тiл та кiнетики протiкання у них корозiйних процесiв.

Тоді ж Я. Й. Бурак спiльно з Е. I. Григолюком i Я. С. Пiдстригачем розпочинають дослiдження з розробки теоретичних основ i методiв оптимiзацiї термонапруженого стану деформiвних тiл для створення рацiональних режимiв i схем високотемпературної локальної обробки зварних елементiв тонкостiнних конструкцiй. Були сформульованi i розв’язанi новi некласичнi екстремальнi задачi термомеханiки оболонок i пластин при заданих областях допустимої змiни функцiї керування та обмеженнях на параметри розглядуваних фiзико-механiчних процесiв. Прикладнi результати цих дослiджень були впровадженi у виробництво та закладенi в основу Мiжгалузевого стандарту зонального вiдпуску зварних тонкостiнних конструкцiй.

Необхiднiсть розв’язування iнженерних задач, пов’язаних з дослiдженням температурних полiв i напружень за iндукцiйної термообробки, привела Я. Й. Бурака до створення теорiї та методiв термомеханiки електропровiдних тiл, якi перебувають пiд дiєю зовнiшнiх усталених та квазiусталених електромагнiтних полiв. У рамках запропонованого пiдходу було розроблено ефективнi методи та розрахунковi схеми визначення й оптимiзацiї напружено-деформованого стану елементiв конструкцiй та приладiв стосовно конкретних умов iндукцiйної термообробки. Надалі роботи у галузi оптимiзацiї розвивались у напрямку розробки теоретичних основ створення рацiональних технологiй термообробки при виготовленнi електровакуумних та електроннопроменевих приладiв, а також заварюваннi дефектiв та пiд’єднаннi вiдводiв на дiючих магiстральних нафтопроводах.

Пiд керiвництвом Я. Й. Бурака розвинутi методи дослiдження магнiтотермопружних процесiв у неферомагнiтних неполяризованих електропровiдних тiлах за дії перiодичних у часi комплексних навантажень; процесу деформування багатокомпонентних твердих тiл з урахуванням алотропних перетворень, теплопровiдностi та дифузiї, а також фiзико-механiчних процесiв у напiвпровiдникових системах з використанням багатоконтинуумного пiдходу.

Останнiм часом увага Я. Й. Бурака сконцентрована на проблемах розробки локально-градiєнтного термодинамiчного пiдходу до побудови моделей нелiнiйної термомеханiки. У цьому пiдходi враховуються локальнi пружнi змiщення, які пов’язанi з градiєнтнiстю поля хiмiчного потенцiалу i взаємозв’язком деформацiйної та поступальної форм руху. Це дало можливiсть повніше описати приповерхневi явища й ефекти поляризацiї в одно- та багатокомпонентних термопружних структурах.

Започатковано також дослідження в галузі математичних проблем нелінійної механіки деформівних пружних систем. Сформульовано, зокрема, варіаційні постановки крайових задач нелінійної теорії пружності та термопружності на основі повних функціоналів Гамільтона. Запропонований енергетичний підхід дозволяє встановлювати достатні умови існування та єдиності слабких розв’язків крайових задач, а також є вихідним для розробки алгоритмів числової реалізації конкретних задач.

Науковий доробок Я. Й. Бурака складає 11 наукових монографiй, близько 400 iнших наукових публiкацiй, 5 авторських свiдоцтв про винаходи. Одержанi результати дослiджень дозволили Я. Й. Бураку в 1970 роцi захистити дисертацiю на здобуття наукового ступеня доктора фiзико-математичних наук, а в 1976 роцi отримати звання професора. В 1985 роцi його обрано членом-кореспондентом Академiї наук України.

У 1975 роцi за розробку i впровадження у практику оптимальних режимiв зонального відпускання зварних швiв у конструкцiях оболонкового типу Я. Й. Бураку було присуджено Державну премiю України у галузi науки i технiки. У 1982 роцi Я. Й. Бураку присвоєно почесне звання «Заслужений дiяч науки України», а в 1999 роцi за дослiдження, присвяченi розробцi математичних моделей i методiв розв’язування крайових задач термомеханiки електропровiдних континуальних систем, присуджено премiю iм. М. М. Крилова НАН України.

Я. Й. Бурак проводить велику науково-органiзацiйну роботу як завiдувач вiддiлу (1969–1995 рр. — Фiзико-механiчний Iнститут АН України, Львiвський фiлiал математичної фiзики Iнституту математики АН України, Інститут прикладних проблем механiки i математики НАН України), науковий керiвник Центру математичного моделювання Інституту прикладних проблем механiки i математики iм. Я. С. Пiдстригача НАН України (з 1995 р.), заступник голови спецiалiзованої Вченої ради із захисту докторських та кандидатських дисертацiй при ІППММ НАН України (з 1977 року), член paди Державного фонду фундаментальних дослiджень Мiнiстерства освiти та науки України, головний редактор наукового збірника «Фізико-математичне моделювання та інформаційні технології», член редколегiй журналiв «Математичнi методи i фiзико-механiчнi поля», «Машинознавство», «Вiсник Львiвського унiверситету» та «Волинський математичний вiсник». Вiн дiйсний член Наукового товариства iм. Т. Шевченка, член Нацiонального комiтету з теоретичної та прикладної механiки України та Європейського товариства механiків «Euromech».

Плiдну наукову та науково-органiзацiйну роботу Я. Й. Бурак поєднує з педагогiчною дiяльнiстю. Упродовж 35 рокiв вiн викладає у Львiвському нацiональному унiверситетi iмені Iвана Франка; бyв заступником завiдувача, а потiм завiдувачем спiльної з Інститутом прикладних проблем механiки i математики iм. Я. С. Пiдстригача НАН України кафедри математичного моделювання цього університету. У даний час — професор кафедри прикладної математики Національного університету «Львівська політехніка». Серед його учнів 8 докторів та 36 кандидатів наук.Перший доктор наук Огірко Ігор. Зусиллями Я. Й. Бурака, його наукових колег та учнів у Львові створено наукову школу з проблем континуально-термодинамiчного моделювання та оптимiзацiї нелiнiйних локально нерiвноважних систем.

За заслуги в розвитку науки, впровадження її результатів у виробництво, підготовку наукових кадрів i виховання студентської молоді Я. Й. Бурак відзначений урядовими нагородами та почесними грамотами Президії НАН України.

Посилання

Сайт Львівського університету

	Цей користувач з України.

	Цей користувач зі Львова.

	Цей користувач є нащадком козаків